Рішення № 108413136, 16.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/10413/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №910/10413/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЗЗБК №1"

про стягнення 200 756,37 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЗЗБК №1" про стягнення 200 756,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 24/19 від 12.06.2019 на надання послуг баштовими кранами типу КБ - 405 на об`єкті "Будівництво житлового будинку № 4 по вулиці Братів Чмілів в селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області" в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих на підставі Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 630 від 31.08.2021 послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 144 488,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в розмірі 17 945,41 грн, 3% річних - 2933,30 грн, пеня - 20940,86 грн та штраф у сумі 14 448,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкрито провадження у справі №910/10413/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

24.11.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на повну оплату наданих позивачем послуг.

29.11.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

12.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп", (за договором - субпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК №1" (за договором - генпідрядник) було укладено Договір № 24/19 на надання послуг баштовими кранами типу КБ - 405 на об`єкті "Будівництво житлового будинку № 4 по вулиці Братів Чмілів в селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області", згідно пунктів 1.1, 1.2. якого, субпідрядник надає послуги по виконанню будівельно-монтажних робіт баштовими кранами типу КБ - 405 (БК), а генпідрядник організовує надання послуг БК на об`єкті та проводить оплату наданих субпідрядником послуг.

Оплату наданих субпідрядником послуг генпідрядник проводить по договірних цінах, які наведені у п.4.1. договору.

Згідно пункту 5.1. Договору, субпідрядник щомісячно не пізніше останнього дня звітного місяця надає генпідряднику довідки про виконані роботи та витрати (форми № КБ-3), та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) оформлені по договірних цінах, згідно пункту 4.1. цього Договору.

Замовник підписує Довідки та Акти протягом 3-х днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник в триденний термін повертає виконавцю довідки і Акти, разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує довідки та Акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом двох робочих днів.

У випадку якщо, замовник не повернув виконавцю довідки та Акти в триденний термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих довідок та актів, виконані роботи (надані послуги) вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником, у зв`язку з чим, підлягають оплаті відповідно до п. 5.3 Договору (п. 5.2 Договору).

У пункті 5.3. Договорі сторони визначили, що генпідрядник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих субпідрядником послуг за попередній місяць. Оплата наданих субпідрядником послуг проводиться на підставі довідок або актів.

Відповідно до п.5.5. договору, послуги по монтажу та демонтажу БК та підкранових колій надаються субпідрядником на умовах попередньої оплати.

До початку демонтажу та вивозу БК та підкранових колій генпідрядник проводить повний розрахунок за надані субпідрядником послуги, в тому числі за демонтаж та вивезення БК та підкрановий колій (п. 5.6. договору).

Відповідно до пункту 7.1. Договору, термін дії цього Договору визначений сторонами - з моменту його підписання до повного виконання сторонами умов та своїх обов`язків за Договором.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 31.08.2021 сторони підписали та скріпили печатками Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 630, відповідно до якого ТОВ «УБМ-ГРУП» були виконані, а ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЗЗБК №1" прийняті роботи (надані послуги) по демонтажу б/к КБ-405 № 86 та демонтажу п/колій б/к КБ-405 № 86 на загальну суму 328 800,00 грн з ПДВ, належним чином засвідчена копія акта наявна у матеріалах справи.

При цьому, суд акцентує увагу, що в зазначеному вище акті про надання послуг вказано, що Замовник (відповідач) претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

Згідно платіжного доручення № 1178 від 28.12.2021 на суму 100 000,00 грн, платіжного доручення № 1234 від 17.01.2022 на суму 34 311,75 грн, платіжного доручення № 1291 від 26.01.2022 на суму 50 000,00 грн відповідач здійснив часткове погашення заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 184 311,75 грн, в результаті чого загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем, за виконану згідно договору роботу (надані послуги) становить 184 311,75 грн.

Оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку за виконану згідно Договору роботу (надані послуги), позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 144 488,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в розмірі 17 945,41 грн, 3% річних - 2933,30 грн, пеня - 20940,86 грн та штраф у сумі 14 448,80 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на проведення повної оплати наданих на підставі Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 630 від 31.08.2021 робіт, вказуючи, що позивачем були не враховані в оплату 178 800,00 грн, сплачені на підставі платіжного доручення № 9092 від 18.05.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд визнає Договір № 24/19 від 12.06.2019 є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є змішаним договором підряду з елементами договору про надання послуг.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено вище, на підставі Договору відповідачу було надано послуги на загальну суму в розмірі 328 800,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи належними чином засвідченими копіями первинних документів.

Відповідачем, в свою чергу, оплату вказаних послуг здійснено частково в сумі 184311,75 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на сплату 178 800,00 грн, згідно платіжного доручення № 9092 від 18.05.2021, в рахунок наданих на підставі Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 630 від 31.08.2021 робіт, оскільки зазначена сума була врахована в погашення заборгованості, яка виникла за іншими актами здачі-приймання робіт (надання послуг) у попередній період, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 у справі №910/2662/21, яке у встановленому законом порядку набрали законної сили.

Згідно ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду не виконання відповідачем зобов`язань, передбачених пунктами 5.5., 5.6. договору щодо повної попередньої оплати виконання робі (надання послуг) з демонтажу будівельного крану та підкранових колій, суд вважає, що в такому випадку підлягають застосуванню умови п. 5.3. договору, яким визначили, що генпідрядник щомісячно в термін до 10 числа, проводить оплату наданих субпідрядником послуг за попередній місяць. Оплата наданих субпідрядником послуг проводиться на підставі довідок або актів.

Отже, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи та прийняті на підставі Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 630 від 31.08.2021 у строк до 10 вересня 2021 року. Відтак, строк виконання зобов`язання за вказаним актом на день розгляду справи є таким, що настав.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт виконав частково на суму 184 311,75 грн та з порушенням строку, визначеного п. 5.3. договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 144 488,25 грн заборгованості.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення за прострочення платежу інфляційних втрат у сумі 17 945,41 грн, розрахованих за період з лютого по травень 2022 року; 3% річних - 2933,30 грн, нарахованих з 27.01.2022 по 30.09.2022; пені - 20940,86 грн, нарахованої з 27.01.2022 по 27.07.2022, та штраф у розмірі 10% від суми невиконаних грошових зобов`язань, що становить 14 448,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 213 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 6.5. Договору, в разі порушення генпідрядником строків оплати за Договором більше ніж на один місяць, останній сплачує на користь субпідрядника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний прострочений день оплати та штраф у розмірі 10 % від суми невиконаних грошових зобов`язань.

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено судом вище, з урахуванням умов оплати за виконані роботи, визначених п. 5.3. договору, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, починаючи з 11.09.2021, а відтак, саме з цієї дати у позивача виникло право щодо нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, приймаючи до уваги вище викладене, правомірним є нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання щодо повної оплати виконаних позивачем за договором робіт за період з 11.09.2021 до 11.03.2022.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України).

Отже, з урахуванням періоду нарахування пені, визначеного позивачем у позовній заяві, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3 483,55 грн, розрахованої з 27.01.2022 (початок нарахування пені, визначений позивачем) до 11.03.2022 (кінцева дата, передбачена законом).

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Отже, в частині стягнення штрафу позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки нарахування штрафу здійснено у відповідності з умовами договору та приписами чинного законодавства.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та здійсненими у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контр розрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЗЗБК №1" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5, ідентифікаційний код 38979107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 2 літера А, ідентифікаційний код 39907319) заборгованість у сумі 144 488 грн 25 коп., 3% річних - 2933 грн 30 коп., інфляційні втрати - 17945 грн 41 коп., пеню - 3483 грн 55 коп., штраф - 14 488 грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 2750 грн 09 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.01.2023.

Суддя А.І. Привалов