Рішення № 108413113, 16.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/9891/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/9891/22

за позовом Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення 697 554,46 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український авіаційний метеорологічний центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 697 554,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем у період січень-лютий 2022 року послуг за метеорологічне обслуговування польотів повітряних суден на підході та в районі аеродрому, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 622 998,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у розмірі 8386,84 грн та інфляційні втрати в сумі 66169,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 позовну заяву Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

12.10.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

09.11.2022 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, яке мотивоване положеннями п. 5 ст. 252 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16.11.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.

Справу розглянуто в розумні строки, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану та постійні сигнали повітряної тривоги в місті Києві, що впливає на особливості роботи Господарського суду міста Києва.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український авіаційний метеорологічний центр" являється провайдером аеронавігаційного обслуговування цивільної авіації України в частині метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден на аеродромах Київ/Бориспіль, Київ/Жуляни, Київ/Антонов-1 та Київ/Антонов-2 (надалі також - АНО в частині МЕТ зльотів та посадок ПС). Відповідний сертифікат АА № 020975 виданий Державною авіаційною службою України 01.08.2020.

Як вбачається з Додатку до вказаного Сертифікату, позивач надає послуги метеорологічного обслуговування членів льотного екіпажу, на етапі планування польотів, зльотів/посадок повітряних суден на контрольованих аеродромах, неконтрольованих аеродромах, злітно-посадкових майданчиках, вертодромах, з метеорологічного обслуговування на етапі планування польотів, метеорологічного обслуговування в аеропортах, на аеродромах, злітно-посадкових майданчиках, вертодромах, обслуговування аеропортових служб, послуги передпольотного інформаційного обслуговування екіпажів, метеорологічне обслуговування пошуково-рятувальної служби; місце надання послуг - аеродроми Київ/Бориспіль, Київ/Жуляни, Київ/Антонов-1 та Київ/Антонов-2.

Відповідно до статуту цього підприємства, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.11.2020 № 629, позивач входить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності та здійснює метеорологічне обслуговування цивільної авіації.

ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» є суб`єктом авіаційної діяльності, який здійснює діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів і вантажу, та є споживачем послуг з аеронавігаційного та метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден.

20.12.2021 позивач надіслав відповідачу лист № 01/812 від 13.12.2021 з пропозицією укласти договір на 2022 рік, однак згоди в укладенні договору досягнуто не було.

Як вбачається з наданих до справи доказів, за результатами фактично наданих позивачем протягом січня, лютого 2022 року послуг метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на аеродромі Київ/Бориспіль, позивач листом від 07.02.2022 за № 07/73 надіслав на адресу відповідача акти надання послуг № 43 від 31.01.2022 на суму 332 210,00 грн, № 44 від 31.01.2022 на суму 50874,00 грн, а також рахунок на оплату № 43 від 31.01.2022, на суму 332 210,00 грн, рахунок на оплату № 44 від 31.01.2022 на суму 50874,00 грн, реєстр обліку рейсів з вартістю метеобслуговування у січні 2022 року. Лист позивача від 07.02.2022 за № 07/73 з доданими до нього документами відповідач отримав 14.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення доданим до позовної заяви.

Також листом від 06.06.2022 за № 01/134 позивач надіслав на адресу відповідача акти надання послуг № 70 від 28.02.2022 на суму 201 550,00 грн, № 71 від 28.02.2022 на суму 38364,00 грн, а також рахунок на оплату №70 від 28.02.2022 на суму 201 550,00 грн, рахунок на оплату №71 від 28.02.2022 на суму 38364,00 грн, реєстр обліку рейсів з вартістю метеобслуговування у лютому 2022 року. Лист позивача від 06.06.2022 за № 01/134 з доданими до нього документами відповідач отримав 14.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення доданим до позовної заяви.

Відповідач, отримавши вказані акти надання послуг та рахунки на оплату наданих у січні-лютому 2022 року послуг з метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на аеродромі Київ/Бориспіль, дії щодо оплати цих послуг не здійснив.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості загальній сумі 622 998,00 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у розмірі 8386,84 грн та інфляційні втрати в сумі 66169,62 грн.

Отже, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг метеорологічного обслуговування зльотів і посадок повітряних суден на аеродромі Київ/Бориспіль у січні та лютому 2022 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що позивачем не підтверджено передачу відповідачу метеорологічної інформації, яку до того ж останній не отримує безпосередньо від позивача; між сторонами спору відсутні договірні відносини, що є обов`язковою умовою для нарахування плати з метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден; позивачем до складу послуг включено такі послуги, що не надаються.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України, аеронавігаційне обслуговування - обслуговування, яке здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає організацію повітряного руху, зв`язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), пошук і рятування, метеорологічне обслуговування та надання аеронавігаційної інформації.

За приписами пунктів 34-36 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України, експлуатант аеродрому - юридична особа, що здійснює експлуатацію аеродрому; експлуатант аеропорту - юридична особа, що є утримувачем сертифіката аеродрому та має сертифікат на право здійснення діяльності з наземного адміністрування в аеропорту. Експлуатант аеропорту може мати також інші сертифікати та здійснювати інші види аеропортової діяльності, крім визначених у цьому абзаці; експлуатант - юридична або фізична особа, яка експлуатує чи пропонує послуги з експлуатації повітряних суден.

Відповідно до пунктів 52, 53 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України, користувач аеропорту (аеродрому) - юридична або фізична особа, що здійснює повітряні перевезення пасажирів, пошти, вантажу або виконує інші види польотів; користувачі повітряного простору України - фізичні та юридичні особи, яким у встановленому порядку надано право на провадження діяльності з використання повітряного простору України.

Згідно з п. 85 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України, провайдер аеронавігаційного обслуговування - суб`єкт авіаційної діяльності, який надає послуги з елементів (напрямів) аеронавігаційного обслуговування повітряних суден.

Як встановлено у ч. 1, 2, 3 ст. 36 Повітряного кодексу України, аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі. Розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю.

Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов`язань України за міжнародними договорами України.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 04.06.2019 № 415 «Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України» визначено, що за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі районів польотної інформації України на маршруті, а також на підході та в районі аеродрому, стягується плата за встановленими ставками, та встановлено відповідні ставки.

Відповідно до інформації Міністерства інфраструктури України (лист від 23.05.2018 № 5430/09/10-18), Украерорух не надає метеорологічне обслуговування зльоту/посадки на аеродромах, метеорологічне обслуговування зльоту/посадки на аеродромах не включаються до одиничної ставки плати за аеронавігаційне обслуговування на підході та в районі аеродрому, Украерорух не справляє плату за метеорологічне обслуговування на підході та в районі аеродрому.

Вимоги щодо організації та надання метеорологічного обслуговування цивільної авіації в Україні затверджено Наказом Державної авіаційної служби України від 09.03.2017 № 166 «Про затвердження авіаційних правил України «Метеорологічне обслуговування цивільної авіації» (надалі також - Авіаційні правила).

Метеорологічне обслуговування - це обслуговування, що включає послуги із забезпечення метеорологічними прогнозами, консультаціями і спостереженнями, а також іншу метеорологічну інформацію та послуги, що надаються суб`єктам авіаційної діяльності. (п.4 Розділу І Авіаційних правил)

За приписами пунктів 1, 2 Глави 1 Розділу II Авіаційних правил, метою метеорологічного обслуговування цивільної авіації є сприяння безпечній, регулярній та ефективній аеронавігації. Ця мета досягається шляхом постачання метеорологічної інформації, яка потрібна для виконання своїх функцій: експлуатантам, членам льотних екіпажів, органам обслуговування повітряного руху, органам пошуково-рятувальної служби, адміністраціям аеропортів та іншим організаціям, діяльність яких пов`язана зі здійсненням або розвитком аеронавігації.

Метеорологічне обслуговування експлуатантів, членів льотних екіпажів, органів ОПР, адміністрацій аеропортів та інших суб`єктів авіаційної галузі, діяльність яких пов`язана з плануванням, забезпеченням та виконанням польотів ПС, організовують та здійснюють провайдери метеорологічного обслуговування відповідно до вимог цих Авіаційних правил та інших нормативно-правових актів в частині метеорологічного обслуговування ЦА з урахуванням вимог документів міжнародних авіаційних організацій та документів ВМО.

Виконання польотів ПС ЦА або обслуговування повітряного руху ПС ЦА без метеорологічного обслуговування забороняється.

У п. 5 Глави 1 Розділу II Авіаційних правил визначено напрями діяльності провайдерів з метеорологічного обслуговування ЦА:

1) метеорологічні спостереження на аеродромі та надання метеорологічної інформації про стан погодних умов на аеродромі відповідним користувачам: органам обслуговування повітряного руху, експлуатантам та аеродромним службам;

2) метеорологічне обслуговування польотів ПС в районі аеродрому, зльотів та посадок ПС на аеродромі;

3) збір, обробка, узагальнення та надання метеорологічної інформації експлуатантам або членам льотних екіпажів;

4) прогностичне обслуговування - розробка, складання та постачання авіаційних прогнозів погоди органам ОПР та експлуатантам;

5) передпольотне інформаційне обслуговування - комплекс заходів, спрямованих на забезпечення користувачів повітряного простору метеорологічною інформацією, необхідною для підготовки та виконання польоту;

6) стеження за погодними умовами та метеорологічне обслуговування польотів ПС у визначеній частині повітряного простору;

7) підготовка та надання кліматичної інформації.

Провайдери метеорологічного обслуговування можуть здійснювати діяльність за одним, кількома або всіма зазначеними напрямами.

Згідно з п. 1 Глави 4 Розділу IV Авіаційних правил, для забезпечення зльоту та посадки ПС органам ОПР надаються поточні дані метеорологічних спостережень, що представлені на ПД АСМС (АМС) або на дисплеях автономних метеорологічних приладів.

Діяльність провайдера АНО в частині MET зльотів та посадок ПС відповідно до міжнародних та національний норм забезпечує безпеку авіаційних перевезень (п. п. 3.2.1, 3.2.2, 3.3 Положення Державної служби нагляду за забезпечення безпеки авіації № 1503/11783 від 14.12.2005 «Про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті», розділ VIII Наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 23.06.2010 № 383 «Про затвердження правил обслуговування повітряного руху на цивільних аеродромах України», Розділ II Наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження правил польотів цивільних повітряних суден у повітряному просторі України» від 28.10.2011 № 478).

За твердженнями позивача, з метою забезпечення безпеки польотів, відповідач безперервно отримував усю необхідну метеорологічну інформацію для зльоту та посадки повітряних суден на аеродромі Київ/Бориспіль протягом січня та лютого 2022 року відповідно до вимог Авіаційних правил України, Інструкції з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден на аеродромі Київ/Бориспіль в частині обслуговування зльотів та посадок.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом з поданих позивачем відомостей та не спростовано відповідачем, у січні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на аеродромі Київ/Бориспіль здійснило 478 міжнародних рейси, 61 регулярних рейсів по Україні, а в лютому 2022 року - 290 міжнародних рейси, 46 регулярних рейси по Україні.

Відповідно до наданої позивачем Калькуляції кошторисної вартості метеопослуг, що надаються ДП «УАМЦ» на аеродромах Київ/Бориспіль, Київ/Жуляни, Київ/Антонов-1 та Київ/Антонов-2 при метеорологічному обслуговуванні польотів ПС на підході та в районі аеродрому, зльотів та посадок ПС на аеродромі станом на 01.01.2022, становить 695,00 грн.

Враховуючи встановлену вартість метеообслуговування, позивач здійснив розрахунок наданих послуг у січні 2022 року на загальну суму 383084,00 грн, у зв`язку з чим відповідні рахунки на оплату № 43 та № 44 від 31.01.2022 разом з актами надання послуг № 43 та № 44 від 31.01.2022 направив відповідачу 08.02.2022.

Крім того, позивач здійснив розрахунок наданих послуг у лютому 2022 року на загальну суму 239 914,00 грн, у зв`язку з чим відповідні рахунки на оплату № 70 та № 71 від 28.02.2022 разом з актами надання послуг № 70 та № 71 від 28.02.2022 направив відповідачу 06.06.2022.

Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг метеообслуговування зльотів та посадок повітряних суден у січні та лютому 2022 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі недотримання сторонами письмової форми правочину, для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 ЦК України, яка регламентує, що поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Оцінивши обставини спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що, незважаючи на відсутність підписаного між сторонами цього спору письмового договору у формі єдиного документа, між Державним підприємством "Український авіаційний метеорологічний центр" та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" виникли господарські відносини за договором надання послуг, укладеним у спрощений спосіб.

Так, незважаючи на відсутність волевиявлення до підписання письмового договору, відповідач здійснював фактичні дії щодо його виконання, а саме, у січні та лютому 2022 року використовував повітряний простір України для здійснення міжнародних рейсів та рейсів по Україні, таким чином, використовуючи інформацію, надану позивачем шляхом обслуговування зльотів і посадок на аеродромі Київ/Бориспіль.

Оскільки Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не надає метеорологічне обслуговування зльоту/посадки на аеродромах та відповідно не справляє за нього плату, а Державне підприємство "Український авіаційний метеорологічний центр" є єдиним сертифікованим провайдером щодо надання послуг аеронавігаційного обслуговування цивільної авіації України в частині метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден, без якого будь-які польоти були б неможливими, здійснені відповідачем рейси на аеродромі Київ/Бориспіль у період січень, лютий 2022 року свідчать про те, що відповідач в будь-якому разі приймав метеообслуговування, надане позивачем.

Суд також зазначає, що відповідач не довів належними доказами, що вказане метеообслуговування протягом спірного періоду йому надавалось іншою, аніж позивач особою, уповноваженою здійснювати відповідне обслуговування на території України. При цьому, наданий відповідачем Генеральний договір про надання послуг від 21.12.2009, укладений відповідачем з компанією Jeppesen GmbH, створеною та діючою відповідно до законодавства Федеративної Республіки Німеччина, жодним чином не свідчить про те, що остання може надавати та надавала Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" спірні послуги на території України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Мінінфраструктури встановлює за погодженням з Мінекономіки ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.

Як встановлено судом, одинична ставка плати за послуги з АНО на підході та в районі аеродрому, затверджена Наказом Міністерства інфраструктури України від 04.06.2019 № 415, яка справляється Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Украерорух), не включає метеорологічне обслуговування на підході та в районі аеродрому. Натомість, ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування за напрямком метеорологічне обслуговування зльотів і посадок повітряних суден на аеродромах законодавчо не встановлено.

За приписами статей 10-12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

При цьому, враховуючи відсутність законодавчої заборони, вартість послуг метеорологічного обслуговування обраховано позивачем відповідно до вимог Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України, затвердженої Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства фінансів України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.01.2012 № 1/2/1.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач повинен провести повний розрахунок із позивачем за надані послуги метеорологічного обслуговування у спірний період, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу в розмірі 622 998,00 грн підлягають задоволенню.

Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 26.05.2021 у справі № 910/3898/20 у подібних правовідносинах та між тими ж сторонами.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 8386,84 грн та інфляційні втрати у сумі 66169,62 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вимогу про сплату заборгованості за надані послуги аеронавігаційного обслуговування за січень 2022 року в сумі 383 084,00 грн - 14.02.2022 відповідно строк оплати наданих послуг наступив 21.02.2022, а з 22.02.2022 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позивач правомірно здійснив нарахування 3% річних за період з 22.02.2022 до 19.09.2022 та інфляційних втрат з період з березня по серпень 2022 року.

Також відповідач отримав вимогу про сплату заборгованості за надані послуги аеронавігаційного обслуговування за лютий 2022 року в сумі 239914,00 грн - 14.06.2022 відповідно строк оплати наданих послуг наступив 21.06.2022, а з 22.06.2022 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позивач правомірно здійснив нарахування 3% річних за період з 22.06.2022 до 19.09.2022 та інфляційних втрат з період з липня по серпень 2022 року.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та обґрунтованими, відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (вул. Лисенка, 4, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" (вул. Бориспіль-7, аеропорт, с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08324; ідентифікаційний код 23568810) борг у розмірі 622 998,00 грн, 3% річних - 8386 грн 84 коп., інфляційні втрати - 66 169 грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 10463 грн. 32 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.01.2023.

Суддя А.І. Привалов