Рішення № 108412538, 16.01.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3577/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 122 575,46 грн.

Без участі (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" про стягнення заборгованості у розмірі 122 575,46 грн. за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000323 від 17.11.2021., з яких:

- 100 472, 71 грн. - основний борг;

- 22 102, 75 грн. - інфляційні збитки та відсотки за користування коштами.

Ухвалою суду від 21.10.2022 позовну заяву залишено без руху.

10.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, 10.11.2022 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він, у зв`язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 20 000,00 грн., просить стягнути з останнього:

- 80 472,71 грн. - основного боргу;

- 22 102, 75 грн. - інфляційних збитків та відсотків за користування коштами.

Ухвалою від 15.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

13.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позов.

03.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.01.2023 від відповідача надійшло клопотання, в якому він зазначає про сплату суми основного боргу в розмірі 80 472,71 грн. та просив відкласти розгляд справи.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

16.01.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000323 від 17.11.2021 в розмірі 80 472,71 грн.

У зв`язку із простроченням оплати вартості товару, позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача:

2 477,41 грн. 3% річних за період прострочення з 18.12.2022 по 13.10.2022,

19 625,34 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2022 по 31.08.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому із наявністю заборгованості в розмірі 80 472,71 грн. погодився.

Відповідач також зазначив про скрутне становище у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, настанням форс-мажорних обставин, які впливають на всі правовідносини та сфери діяльності держави, що також впливає на діяльність і позивача.

Відповідач у відзиві зобов`язався у грудні повністю сплатити позивачу заборгованість у повному обсязі та зазначив про намір укласти мирову угоду.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що станом на дату складання відповіді на відзив заборгованість залишилася несплаченою.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати поставленого товару.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" та Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" було досягнуто домовленості про постачання товару.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до листа-заявки № 26/10 від 26.10.2021, позивач зобов`язався поставити товар відповідачу, у зв`язку з чим виставив останньому рахунок-фактуру № СФ-0000586 від 27.10.2021 на суму 200 945,42 грн.

Сторони домовились про наступні умови оплати: 50% передоплати, 50% на протязі 30 днів після поставки.

Відповідач здійснив передоплату у розмірі 50% вартості товару в розмірі 100 472,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № АБ-1230 від 04.11.2021.

Позивач поставив замовлений товар вартістю 200 945,42 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0000323 від 17.11.2021.

Відповідач вартість поставленого товару у розмірі 100 472,71 грн. не сплатив, у зв`язку з чим позивач направив йому претензію № 1 за вих. № 730/16 від 19.08.2022 з вимогою про сплату заборгованості до 31.08.2022.

Відповідач надав відзив на претензію за № 70/357 від 30.08.2022, в якій зобов`язався у вересні перерахувати суму 50 236,36 грн, а у жовтні залишок боргу.

Однак, заборгованість у розмірі 100 472,71 грн. відповідач не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом.

Після направлення позивачем позовної заяви до суду, відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № АБ-2313 від 14.10.2022 (а.с. 50).

У зв`язку з цим, позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача на його користь:

- 80 472,71 грн. - основного боргу;

- 22 102, 75 грн. - інфляційних збитків та відсотків за користування коштами.

Відповідач 13.01.2023 надав клопотання, в якому зазначив про сплату суми основного боргу згідно рахунку-фактури № СФ -0000586 від 27.10.2021 в розмірі 80 472,71 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підписана позивачем та відповідачем вищевказана видаткова накладна, яка одночасно підтверджує факт досягнення сторонами домовленості щодо предмету та ціни такого правочину, а також, факт передачі та одержання товару, свідчить про виникнення між сторонами відносин з поставки, які регулюються Параграфом 3 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк на оплату є таким, що настав.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 80 472,71 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач наявність заборгованості у розмірі 80 472,71 грн. визнав, надав докази оплати заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 10.01.2023 на суму 80 472,71 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Таким чином, зважаючи на сплату відповідачем заборгованості в розмірі 80 472,71 грн., суд закриває провадження у справі в цій частині.

Правомірність нарахування 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 2 477,41 грн. 3% річних за період прострочення з 18.12.2021 по 13.10.2022.

Відповідач контррозрахунок 3% річних не надав.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 2 477,41 грн.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 31.08.2022 на суму 19 625,34грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 477,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19 625,34 грн.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 80 472,71 грн., суд закриває провадження у справі.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди судом відхиляється у зв`язку з тим, що строк розгляду справи закінчився.

Крім того, суд наголошує, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, тобто без призначення судового засідання.

Щодо мирової угоди, суд зазначає, що статтею 46 ГПК України передбачено, зокрема, право сторін укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст.192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

За загальним правилом, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт» про стягнення заборгованості у розмірі 102 575,46 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт» (Ідентифікаційний код:05509858, місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" (Ідентифікаційний код:01056280, місцезнаходження: 69040, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, буд. 26) 2 477,41 грн. 3% річних, 19 625,34 грн. інфляційних втрат, 2 481,00 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

Закрити провадження у справі № 904/3577/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт» про стягнення заборгованості у розмірі 102 575,46 грн. в частині стягнення основного боргу в розмірі 80 472,71 грн.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко