Рішення № 108412370, 16.01.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3249/22

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення плати за користування вагонами в сумі 10 609 грн 08 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 20.09.2022 № НЮс-01/225, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у розмірі 10 609 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 20.03.2020 №ПР/М-20240/НЮдч.

Позивач зазначає, що у квітні 2022 на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" залізницею прийняті до перевезення порожні власні вагони. У зв`язку із несвоєчасним забиранням вантажу відповідачем з колій станції призначення Інгулець та підходах до неї, що призвело до зайнятості колій, вантаж було затримано на шляху прямування за наказами № № 230, 233, 232, 239 від 17.04.2022, № 247 від 19.04.2022. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника була нарахована плата за користування вагонами у заявленій сумі.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

10.11.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 10.11.2022 № б/н, відповідно до якого зазначає, що під час нарахування плати за користування вагони за спірними накладними позивачем не враховане власне рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в України». За змістом вказаного переліку до часу користування вагонами (контейнерами) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадку, зокрема, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому випадку до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. В порушення вказаних вимог позивачем не було виключено з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції Інгулець. Відповідач надав до відзиву контр розрахунок суми позову. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 3 686 грн 76 коп.

04.01.2022 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву від 21.12.2022 № НЮк-5/2-152, в якій просив суд поновити строк на подання відповіді на відзив, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що у період простою спірних вагонів, а конкретно під час комендантської години, залізниця подавала на під`їзну колію відповідача та забирала вагони, що підтверджується пам`ятками про подавання/забирання вагонів, складеними у встановленому порядку та підписаними представниками відповідача, які додаються до відповіді на відзив. Наведене свідчить про те, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи сторін, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працювали у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не мала, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і у громадських місцях.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зважаючи на пояснення, викладені позивачем у відповіді на відзив, суд вважає за можливе поновити строк для подання відповіді на відзив та прийняти її до розгляду.

13.01.2023 на електронну адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив від 13.01.2022 № б/н, в яких зазначив, що у телеграмному розпорядженні № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 чітко зазначено, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадку запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користуванні вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. Тобто, наявність випадку запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція призначення (Інгулець) є підставою не включати до часу користування вагоном (контейнером) час комендантської години. При цьому, складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження, є обов`язком позивача, а не відповідача. Відповідач не змозі примусити працівників позивача складати такі акти. Та в той же час відсутність актів загальної форми, які б засвідчували факт існування таких обставин (комендантської години), не спростовує факт існування самої комендантської години. Адже, факт існування комендантської години є загальновідомим, а також підтверджується відповідними розпорядженнями, що були надані відповідачем до відзив у на позовну заяву.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; наявність підстав для затримки вагонів; наявність вини відповідача у затримці вагонів; правомірність нарахування плати за користування вагонами.

Так, судом встановлено, що 20.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №ПР/М-20240/НЮдч (надалі - договір).

Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця": стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії №2.

Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії" встановлені на продовженні колії №3 біля вхідного сигналу НІ, на продовженні колії №2 біля вхідного сигналу НІІ (п. 1 договору).

Розгорнута довжина під`їзної колії складає 506 24,66 погонних метрів (п. 2 договору).

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії (п. 4 договору).

Здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленням, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форма ГУ-2 (п. 5 договору).

Вагони для під`їзної колії Власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій №1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6 договору).

Всі вагони здаються на під`їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (п. 7 договору).

Про готовність вагонів до відправлення з під`їзної колії відповідальний працівник залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" повідомляє по телефону відповідального працівника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.5999 №113 (п. 8 договору).

В пункті 9 договору визначено, що з під`їзної колії вагони здаються за повідомленнями:

-вагони, навантажені концентратом, залізорудним - цілями маршрутне, сформованим у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів;

-інші - у тій кількості, у якій були передані.

З під`їзної колії ПРАТ "ІНГЗК" на станцію Інгулець вагони здаються у кількості не більше 240 осей, максимальною вагою 5100 тонн.

Вагони, що повертаються з під`їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій № 1, 2, З, IV, 5, 6, 7, 8, 9. 10 станції Інгулець, за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюється приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні.

За умовами пункту 10 договору середньодобова переробна спроможність по основним вантажним фронтам наведена у додатку 1 до договору.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці.

В пункті 11 договору сторони погодили, що для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 годин.

За умовами договору вагони подаються: 12.1. ТОВ "Укрвибухотехнологія" (п. 12 договору).

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).

Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРДЦ".

Пунктом 15 договору встановлено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними віл вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01 квітня 2020 року до 31 березня 2021 року включно (п. 21 договору).

Додатковою угодою №2 від 13.10.2020 до договору сторони доповнили Додаток до договору новим фронтом по станції Промислова.

Додатковою угодою №3 від 24.03.2021 сторони продовжили строк дії договору до 30 вересня 2021 року включно.

Додатковою угодою №4 від 20.09.2021 сторони продовжили строк дії договору до 31 березня 2025 року включно.

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

На виконання вказаного договору, у квітні 2022 за накладними, які наявні в матеріалах справи, залізницею прийнято порожні власні вагони для перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (т. 1, а.с. 114-213, т. 2, а.с. 1-31).

Згідно з зазначеними накладними станція та залізниця призначення Інгулець Придніпровської залізниці.

По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (т. 1, а.с. 69-77).

Однак, на шляху прямування вагони були затримані за наказами позивача, у зв`язку з неприйняттям вантажу одержувачем - ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під`їзну колію.

Так, як встановлено судом, у квітні 2022 на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК» прибував поїзд № 3001, індекс 4671-742-4677 у складі 57 порожніх вагонів. Перевезення оформлене залізничними накладними № № 42748293, 42748202, 37500626, 42748228, 42748210, 42748194, 37484219, 37532769, 42748277, 42748285, 42748236, 42748244, 42761056, 42761064, 42761106, 42761072.

17.04.2022 о 0:20 год у зв`язку з тим, що на станції призначення Інгулець на той час мало місце скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, видано наказ № 230 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Кривий Ріг-Сортувальний складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 24 від 17.04.21022 і передано повідомлення № 24 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Інгулець проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 17.04.2022 р. о 01:05 год копію зазначеного повідомлення.

17.04.2022 о 17:10 год видано наказ № 222 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Кривий Ріг-Сортувальний складено про затримку вагонів (закінчення затримки) № 23 від 17.04.2022.

Також станцією Кривий Ріг-Сортувальний додатково складено акт загальної форми № 10034 від 17.04.2022, у якому зазначено момент початку та закінчення затримки вагонів.

Відповідно період затримки вагонів на станції Кривий Ріг-Сортувальний з вини вантажоодержувача на підставі наказу № 230 від 17.04.2022 тривав з 17.04.2022 - 0:20 год до 17.04.2022 -17:10 год, тобто протягом 16 год 50 хв.

17.04.2022 о 22:10 год видано наказ № 233 про подальшу затримку цих же вагонів на станції Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Кривий Ріг-Сортувальний складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 26 від 17.04.21022 і передано повідомлення № 26 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Інгулець проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 18.04.2022 о 00:10 год копію зазначеного повідомлення.

18.04.2022 о 01:00 год видано наказ № 230 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Кривий Ріг-Сортувальний складено про затримку вагонів (закінчення затримки) № 25 від 18.04.2022.

Також станцією Кривий Ріг-Сортувальний додатково складено акт загальної форми № 10036 від 17.04.2022, у якому зазначено момент початку та закінчення затримки вагонів.

Відповідно період затримки вагонів на станції Кривий Ріг-Сортувальний з вини вантажоодержувача на підставі наказу № 233 від 17.04.2022 р. тривав з 17.04.2022 - 22:10 год до 18.04.2022 -1:50 год, тобто протягом 2 год 50 хв.

Після прибуття поїзда на станцію призначення Інгулець та здійснення технічного огляду 18 вагонів передані відповідачу, а інші вагони цього поїзда підготовлені для передачі пізніше, про що його було повідомлено встановленим порядком та зроблено записи у Книзі повідомлень про подавання вагонів під навантаження і вивантаження станції Інгулець.

Оскільки відповідач не був готовий вчасно забрати вагони, вони додатково простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів було складено акти загальної форми та нараховано плату за користування вагонами.

Так, 39 вагонів з цього поїзда додатково простоювали на станції Інгулець відповідно до акту загальної форми № 614 від 19.04.2022 з 18.04.2022 - 23:40 год до 19.04.2022 -11:00 год, тобто протягом 11 год 20 хв.

Відповідно до актів, зазначених вище, загальний період затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Інгулець з вини відповідача склав: для 18 вагонів -19 год 40 хв, для 39 вагонів - 31 год 00 хв.

Після повернення вагонів з під`їзної колії позивачем нарахована плата за користування ними під час простою на підставі актів про затримку вагонів на підходах до станції призначення, та включено до відомостей плати за користування вагонами № 20049287, 21049289, 23049293, 20049286, які представник відповідача підписав із зауваженням, нараховані суми не визнав.

Також у квітні 2022 на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК» прибував поїзд № 3003, індекс 4671-753-4677 у складі 57 порожніх вагонів. Перевезення оформлене залізничними накладними № № 42731257, 37511979, 37511920, 42762930, 37511904, 42731257, 34811802, 37511912, 42748327, 42748343, 42761650, 42761684, 42761700, 42761692, 34811810, 46544953, 46505145, 46547923, 46504403, 46545166, 42771717, 42771725, 42763102, 46504379, 42771733, 42763086, 46529939, 46544987, 46504528, 46529921, 46549754, 46547980, 46547998, 46548004, 46551198, 46555074, 46560710, 46551388, 46551370, 46551362, 46547964, 46561635, 46560744, 46560827, 46560694.

17.04.2022 о 16:05 год у зв`язку з тим, що на станції призначення Інгулець на той час мало місце скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, видано наказ № 232 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Кривий Ріг-Сортувальний складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 25 від 17.04.21022 і передано повідомлення № 25 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Інгулець проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 17.04.2022 о 16:50 год копію зазначеного повідомлення.

17.04.2022 о 17:10 год видано наказ № 224 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Кривий Ріг-Сортувальний було складено про затримку вагонів (закінчення затримки) № 24 від 17.04.2022.

Також станцією Кривий Ріг-Сортувальний додатково складено акт загальної форми № 10035 від 17.04.2022, у якому зазначено момент початку та закінчення затримки вагонів.

Відповідно період затримки вагонів на станції Кривий Ріг-Сортувальний з вини вантажоодержувача на підставі наказу № 232 від 17.04.2022 тривав з 17.04.2022 - 16:05 год до 17.04.2022 -17:10 год, тобто протягом 1 год 05 хв.

17.04.2022 о 23:30 год видано наказ № 239 про подальшу затримку цих же вагонів на станції Кривий Ріг-Сортувальний Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Кривий Ріг-Сортувальний складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 27 від 17.04.21022 і передано повідомлення № 27 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Інгулець проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 18.04.2022 о 00:10 год копію зазначеного повідомлення.

18.04.2022 о 01:00 год видано наказ № 231 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Кривий Ріг-Сортувальний складено про затримку вагонів (закінчення затримки) № 26 від 18.04.2022.

Також станцією Кривий Ріг-Сортувальний додатково складено акт загальної форми № 10037 від 17.04.2022, у якому зазначено момент початку та закінчення затримки вагонів.

Відповідно період затримки вагонів на станції Кривий Ріг-Сортувальний з вини вантажоодержувача на підставі наказу № 239 від 17.04.2022 тривав з 17.04.2022 - 23:30 год до 18.04.2022 1:50 год, тобто протягом 1 год 30 хв.

Після прибуття поїзда на станцію призначення Інгулець та здійснення технічного огляду 9 вагонів передані відповідачу, а інші вагони цього поїзда підготовлені для передачі пізніше, про що його було повідомлено встановленим порядком та зроблено записи у Книзі повідомлень про подавання вагонів під навантаження і вивантаження станції Інгулець.

Оскільки відповідач не був готовий вчасно забрати вагони, вони додатково простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів складено акти загальної форми та нараховано плату за користування вагонами.

Так, 48 вагонів з цього поїзда додатково простоювали на станції Інгулець відповідно до акту загальної форми № 616 від 19.04.2022 з 19.04.2022 - 02:55 год до 19.04.2022 - 16:50 год, тобто протягом 13 год 50 хв.

Відповідно до актів, зазначених вище, загальний період затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Інгулець з вини відповідача склав: для 9 вагонів - 2 год 35 хв, для 48 вагонів -16 год 30 хв.

Після повернення вагонів з під`їзної колії позивачем нарахована плата за користування ними під час простою на підставі актів про затримку вагонів на підходах до станції призначення, та включено до відомостей плати за користування вагонами № 20049285, 20049286, 20049287, 20049288, 21049289, 22048291, 23049293, які представник відповідача підписав із зауваженням, нараховані суми не визнав.

Також у квітні 2022 на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК» прибував поїзд № 2307, індекс 4546-66-4677 у складі 53 порожніх вагонів. Перевезення оформлене залізничними накладними №№ 46606323, 46606315, 46614137, 46615977, 46614178, 46614186, 46615993.

19.04.2022 о 06:00 год у зв`язку з тим, що на станції призначення Інгулець на той час мало місце скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, видано наказ № 247 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Кривий Ріг-Головний складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 21 від 19.04.21022 і передано повідомлення № 21 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Інгулець проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 19.04.2022 о 06:30 год копію зазначеного повідомлення.

19.04.2022 о 18:00 год видано наказ № 239 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Кривий Ріг-Головний складено про затримку вагонів (закінчення затримки) № 20 від 20.04.2022.

Також станцією Кривий Ріг-Головний додатково складено акт загальної форми № 5657 від 19.04.2022, у якому зазначено момент початку та закінчення затримки вагонів.

Відповідно період затримки вагонів на станції Кривий Ріг-Головний з вини вантажоодержувача на підставі наказу № 247 від 19.04.2022 тривав з 19.04.2022 - 06:00 год до 19.04.2022 -18:00 год, тобто протягом 12 год 00 хв.

Після прибуття поїзда на станцію призначення Інгулець та здійснення технічного огляду 10 вагонів передані відповідачу, а інші вагони цього поїзда підготовлені для передачі пізніше, про що його повідомлено встановленим порядком та зроблено записи у Книзі повідомлень про подавання вагонів під навантаження і вивантаження станції Інгулець.

Оскільки відповідач не був готовий вчасно забрати вагони, вони додатково простоювали на коліях станції призначення, про що з моменту запланованої подачі вагонів складено акти загальної форми та нарахована плата за користування вагонами.

Так, 43 вагона з цього поїзда додатково простоювали на станції Інгулець відповідно до акту загальної форми № 620 від 20.04.2022 з 20.04.2022 - 19:25 год до 20.04.2022 - 20:55 год, тобто протягом 2 год 30 хв.

Відповідно до актів, зазначених вище, загальний період затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Інгулець з вини відповідача склав: для 10 вагонів -12 год 00 хв, для 43 вагонів - 14 год. 30 хв.

Після повернення вагонів з під`їзної колії позивачем нарахована плата за користування ними під час простою на підставі актів про затримку вагонів на підходах до станції призначення, та включено до відомостей плати за користування вагонами № № 21049289, 22048291, 23049293, 26049301, 26049302, які представник відповідача підписав із зауваженням, нараховані суми не визнав.

Також на станції Інгулець через неготовність відповідача до прийому на свою під`їзну колію простоювали інші порожні вагони.

Після технічного огляду та підготовки вагонів до передавання вантажовласнику прийомоздавальник залізниці повідомляла представника відповідача про готовність вагонів та запланований час подавання їх на під`їзну колію. Про передачу повідомлень кожного разу робились відповідні записи у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження. Незважаючи на готовність вагонів для подачі на під`їзну колію, відповідач приймав їх із запізненням, про що складались акти загальної форми, у яких було відображено момент початку та закінчення затримки вагонів.

Так, відповідно до акту загальної фірми № 594 від 14.04.2022 період простою вагонів з вини відповідача тривав з 14.04.2022 - 8:35 год до 14.04.2022 - 12:00 год, тобто протягом З год 25 хв.

Відповідно до акту загальної фірми № 603 від 17.04.2022 період простою вагонів з вини відповідача тривав з 16.04.2022 - 15:10 год до 17.04.2022 - 14:35 год, тобто протягом 23 год 25 хв.

Відповідно до акту загальної фірми № 604 від 17.04.2022 період простою вагонів з вини відповідача тривав з 17.04.2022 -5:15 год до 17.04.2022 - 17:00 год, тобто протягом 11 год 45 хв.

Після повернення спірних вагонів з під`їзної колії позивачем нарахована плата за користування ними за час їх простоювання на станції Інгулець на підставі актів загальної форми, та включено до відомостей плати за користування вагонами №№ 18049276, 18049277, 18049278, 18049279, 19049281, 19049283, які представник відповідача підписав із зауваженням.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вказані вище акти загальної форми ГУ-23 та відомості плати за користування вагонами працівниками відповідача підписані із запереченнями. Незгоду відповідач пояснює введенням в країні воєнного стану, що є надзвичайними та форс-мажорними обставинами, а тому будь-яке актування та зняття плати є неправомірним. Також зазначає про перебування вагонів під обробкою, а а також про те, що на під`їзних коліях ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" простоює готова та запрошена до виставляння розбірка тощо.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем плати за користування спірними вагонами у розмірі 10 609 грн 08 коп.

Відповідач доказів добровільної сплати зазначених платежів на час розгляду справи до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України, з подальшими змінами (далі - Статут), який згідно з п. 2 визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії (ст. 64 Статуту).

Згідно зі ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

За приписами ст. 42 Статуту залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, (далі Правила) визначено порядок і умови користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до п. 2 Правил за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

За приписами п. 3 Правил облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Згідно з п. 4 Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Для запису повідомлень на станції ведеться "Книга повідомлень" (додаток 7). Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.

За приписами п. 5 Правил плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.

Пунктом 7 Правил передбачено, що час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

Відповідно до п.п. 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктами 9, 10 Правил передбачено, що про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п. 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

За приписами п. 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з п. 14 Правил розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

Пунктом 15 Правил передбачено, що за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Враховуючи, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог, суд вважає що позивачем правомірно нарахована відповідачу плата за користування вагонами.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини відповідача.

При цьому, позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.

Приймаючи рішення у даній справі, судом також враховано, що пунктом 14 договору передбачено, що власник колії сплачує Залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17 та від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17 викладено правову позицію про наявність вини відповідача у затримці вагонів на станціях підходу і правомірність нарахування плати за користування вагонами.

Крім того, наявність вільних під`їзних колій на станції за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку плати за користування вагонами і встановлено, що розрахунок проведено обґрунтовано й правильно.

З урахуванням викладеного, підстави звільнення відповідача від плати за користування спірними вагонами відсутні.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Застереження відповідача, викладені у актах загальної форми та відомостях плати за користування вагонами суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

На підставі пункту 9 договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020: "З під`їзної колії вагони здаються за повідомленнями:

- вагони, навантажені концентратом залізорудним - цілими маршрутами, сформованим у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів;

- інші - у тій кількості, в якій були передані.

З під`їзної колії ПрАТ "ІнГЗК" на станцію Інгулець вагони здаються у кількості не більше 240 осей, максимальною вагою 5 100 тонн.

Вагони, що повертаються з під`їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій № 1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець, за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюється приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні".

Виходячи з положень до пункту 1.2 ЄТП, під`їзна колія ПрАТ "Інгулецький ГЗК" має відповідний колійний розвиток: операції з вагонами виконуються переважно на станціях Промислова, Навантажувальна. Кожна з наведених станцій має достатньо колій для і розміщення вагонів, щодо яких здійснюються навантажувальпо-розвантажувальні операції. Але при цьому комбінат не забирає з колій станції Інгулець вагони, що прибули його адресу, чим спричиняє ситуацію, за якої залізниця не має можливості доставити і станцію призначення інші вагони, які слідкують на адресу підприємства.

З урахуванням приписів пп. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової на залізницях України та п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів комбінату, його контрагентів. Обов`язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями вагонів жодним законодавчим чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути зайнято. Визначеної договором домовленості між залізницею та ПрАТ "Інгулецький ГЗК" про займання всіх або певних колій також не існує.

В пункті 14 договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 зазначено, що власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для вланика колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".

Статтею 121 Статуту залізниць України, пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачене звільнення вантажовласників від плати за користування вагонами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.

Тож даний пункт правил не застосовується до вищевказаних обставин, так як вагони ПрАТ "Інгулецький ГЗК" на свою під`їзну колію забирає своїм власним локомотивом, який до залізниці не має ніякого відношення.

По прибуттю на станцію призначення вагонів на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" у відповідності до пункту 4 Правил користування вагонами, вантажоодержувача повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів залізницею, про що зроблені відповідні записи в книзі форми ГУ-2. Але, прибулі на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" вагони своєчасно не забиралися ним на під`їзну колію, про що були складені відповідні акти загальної форми ГУ-23.

Згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Господарський суд констатує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення ст. 121 Статуту та п. 16 Правил, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Щодо посилань відповідача на введений у країні воєнний стан, що являється надзвичайними та форс-мажорними обставинами, господарський суд зазначає таке.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Так, спірні вагони відправлені зі станції та прослідували по території країни, яка не була окупована Російською Федерацією, бойові дії на цих територіях не велись. Станція призначення Інгулець також розташована поза межами території бойових дій та окупації.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Щодо посилання відповідача на рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні" (далі - Перелік).

В цьому Переліку зазначено:

У разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях,під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, втому числі у кинутих поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:

введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;

запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користуванні вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;

проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями Російської Федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником.

Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин. Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами. Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою затримки вагонів та складання акта. Акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, вказаних вище.

Зі змісту актів загальної форми убачається, що обставинами, що викликали складання актів загальної форми є неприйняття вагонів вантажовласником. Посилань на комендантську годину акти загальної форми ГУ-23 не містять.

Твердження відповідача, що акти загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години повинні складатися позивачем та на виконання телеграмного розпорядження бути безумовною підставою для перерахунку плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, судом відхиляються, оскільки, як слушно зазначено позивачем, під час дії комендантської години виробничі підрозділи сторін, як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, працювали у нічну зміну, і жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не мала, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і у громадських місцях.

При цьому, докази протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано, як і докази направлення повідомлень на станцію призначення щодо неможливості забирання вагонів з під`їзної колії, у зв`язку з введенням воєнного стану та комендантської години.

Таким чином, відповідач, в порушення ст. ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними доказами відсутності вини в затримці вагонів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 10 609 грн 08 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) 10 609 грн 08 коп. (десять тисяч шістсот дев`ять грн 08 коп.) плати за користування вагонами, 2 481 грн 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.01.2023

Суддя І.А. Рудь