Ухвала суду № 108407569, 13.01.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 січня 2023 року м.Київ № 320/359/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання Законів України та постанов протиправними, встановлення фактів та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просить суд:

- визнати Закону України "Про прожитковий мінімум" таким, що не відповідає положенням ст. 46, 48, 49 Конституції України;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України виплатити ОСОБА_1 різницю між реальним прожитковим мінімумом і фактично отриманим за 2019-2022 роки, що становить 108 000 грн;

- встановити реальний прожитковий мінімум, який достатній ОСОБА_1 для покриття витрат на оплату житла, їжі, одягу та ліків;

- визнати Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1272 "Деякі питання надання допомоги в рамках Програми єПідтримка" такою, що не відповідає Конституції України та має ознаки дискримінації;

- стягнути з Кабінету Міністрів України грошові кошти у розмірі 1500 грн з урахуванням інфляції і затримки виплати за кожен день прострочення;

- визнати факт того, що ОСОБА_2 не повинен придбати смартфон та повідомляти телефонний номер банківській установі та третім особам;

- встановити факт наявності у ОСОБА_1 права на пенсію по втраті годувальника згідно зі ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України внести правки до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відшкодувати ОСОБА_1 різницю між неотриманою допомогою у розмірі 21 000 грн;

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо порушення ст. 49 Конституції України щодо відшкодування витрат на лікування;

- стягнути з Кабінету Міністрів України витрати ОСОБА_1 на поштову відправку у розмірі 500 грн на користь держави;

- встановити правила підсудності цієї справи;

- забезпечити виконання судового рішення у цій справі шляхом арешту грошових коштів у розмірі 21 000 грн на рахунках Кабінету Міністрів України;

- стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду;

- зобов`язати Кабінету Міністрів України усунути порушення, які заважають отримати ОСОБА_3 житлову субсидію;

- визнати Кабінет Міністрів України винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 109, 442 КК України4

- винести окрему ухвалу та визнати право ОСОБА_1 не мати телефон і не користуватися ним.

Також, позивач просить суд надати роз`яснення та оцінку щодо відповідності Конституції України ст. 36, 37, 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 198 Сімейного кодексу України,

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Частиною першою ст. 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики. Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об`єднано позовні вимоги, зокрема, щодо: визнання Закону України "Про прожитковий мінімум" таким, що не відповідає положенням ст. 46, 48, 49 Конституції України; визнання Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1272 "Деякі питання надання допомоги в рамках Програми єПідтримка" такою, що не відповідає Конституції України та має ознаки дискримінації; встановлення факт наявності у ОСОБА_1 права на пенсію по втраті годувальника згідно зі ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; визнання протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо порушення ст. 49 Конституції України щодо відшкодування витрат на лікування; зобов`язання Кабінету Міністрів України усунути порушення, які заважають отримати ОСОБА_1 житлову субсидію; визнання Кабінет Міністрів України винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 109, 442 КК України.

Суд звертає увагу, що вказані правовідносини між позивачем та відповідачем не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень. Крім того, різними є і періоди виникнення спірних правовідносин - з 2019-2021 року - у першому випадку; 2021 рік - у другому; 2020 - у третьому та четвертому.

Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб`єктами не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

У даному випадку підстави для застосування положень ст. 172 КАС України відсутні.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18, від 27.02.2019 у справі №922/2225/18, від 14.08.2018 у справі №910/3569/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Щодо позовних вимог про визнання Кабінету Міністрів України винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 109, 442 КК України, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян" будь-який громадянин України має законне право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, у тому числі й до Національної поліції та до її структурних підрозділів.

Якщо особі стало відомо про вчинене кримінальне правопорушення, або ж вона стала свідком вчиненого кримінального правопорушення, або потерпілою, особа маєте право написати письмову заяву про вчинене кримінальне правопорушення до найближчого відділення Національної поліції України незалежно від місця і часу їх учинення.

Прийняття заяв (повідомлень) заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така інформація.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відтак, з заявами щодо визнання Кабінету Міністрів України винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 109, 442 КК України позивач може звертатися до Національної поліції та до її структурних підрозділів, які здійснять її розгляд у межах кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись статтями 169, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Повернути позивачеві позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання Законів України, постанов Кабінету Міністрів України протиправними, встановлення фактів та відшкодування шкоди.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Надіслати позивачеві копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.