Ухвала суду № 108402640, 29.12.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11556/22

1-кс/569/6140/22

УХВАЛА

29 грудня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням яке погоджене із прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням ГУ НП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42022180000000029 від 25.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1,2 ст. 309 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , діючи в порушення вимог Закону України «Про гуманітарну допомогу» №1192-XIV від 22.10.1999 та постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану», маючи особисті, довірливі стосунки з учасниками волонтерського руху, у тому числі в Республіці Польща, вирішив використати наявні зв`язки з корисливою метою, а саме для протиправного збагачення шляхом систематичного, впродовж тривалого часу, збуту під час воєнного стану предметів гуманітарної допомоги, наданої країнами-донорами для стримування і відсічі збройної агресії російської федерації відносно України.

Реалізуючи свій злочинний задум, оцінивши свої можливості щодо потенційних об`ємів отримання гуманітарної допомоги, способів та засобів для її транспортування, а також можливих каналів збуту, ОСОБА_10 вирішив залучити до протиправної діяльності своїх знайомих, яким міг повністю довіряти, ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Діючи як організатор злочинної групи, ОСОБА_10 , запропонував вказаним особам спільно здійснювати збут гуманітарної допомоги, отримавши їх згоду, розробив та узгодив з ними план спільної злочинної діяльності.

Відповідно до попередньо розробленого, відомого та схваленого всіма учасниками організованої групи плану злочинних дій та визначених вказаним планом ролей:

- ОСОБА_10 , як організатор, залишив за собою керівництво організованою групою, координацію дій її учасників, забезпечення виконавців належними документами для отримання, перевезення та продажу гуманітарної допомоги.

- ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , як виконавці, забезпечували безпосереднє отримання гуманітарної допомоги від донорів, її перевезення до місць зберігання в місті Рівне Рівненської області.

- ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , як виконавці, забезпечували своєчасне розвантаження, сортування та зберігання гуманітарної допомоги.

- ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , як виконавці забезпечували канали збуту та безпосередній продаж гуманітарної допомоги.

Зорганізувавшись таким чином не пізніше 25.04.2022, в стійке об`єднання для вчинення протиправного збуту предметів гуманітарної допомоги, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників цієї групи, ОСОБА_10 , діючи як організатор та в окремих випадках, як виконавець, ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , як виконавці приступили до реалізації плану злочинної діяльності.

У період з 25.04.2022 по 22.08.2022, діючи відповідно до узгодженого всіма членами організованої групи плану та вказівок ОСОБА_10 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді ненадходження Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, правоохоронним органам засобів індивідуального захисту в умовах воєнного стану, реалізуючи єдиний злочинний умисел на особисте протиправне збагачення шляхом систематичного, упродовж тривалого часу, збуту під час воєнного стану предметів гуманітарної допомоги, ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , продали у значному розмірі товарів (предметів) гуманітарної допомоги наданої іноземними донорами для стримування і відсічі збройної агресії російської федерації відносно України, на загальну суму 982 522 (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні.

На підставі викладеного, ОСОБА_5 підозрюється у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, організованою групою осіб, під час воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Так, у ході досудового розслідування кримінального провадження про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України 23.08.2022 повідомлено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , 25.08.2022 повідомлено ОСОБА_12 , 07.09.2022 повідомлено ОСОБА_16 .

23.08.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

29.08.2022 ОСОБА_5 оголошено в розшук в зв`язку з не встановленням його фактичного місце знаходження.

21.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 201-2 КК України, з кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в складі ОЗГ» та в зв`язку з не встановленням фактичного місце знаходження підозрюваного в передбачений КПК спосіб вручено рідному брату ОСОБА_17

28.12.2022 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , в кладовці за продуктами харчування, було виявлено та в цей же день об 16 год. 39 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК ОСОБА_18 , який із серпня поточного року переховувався від органів досудового розслідування.

Перед безпосереднім проведенням обшуку присутня при проведенні слідчої дії ОСОБА_19 , яка є співмешканкою підозрюваного, вказала, що його в помешканні немає. Місце знаходження підозрюваний ОСОБА_5 встановлено виключно завдяки розшуковим діям працівників поліції та всупереч його бажанню. Така поведінка підозрюваного безапеляційно свідчить про його намір ухилятись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

19.12.2022 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, а саме до 23.02.2022.

Наданий час тривають слідчі дії спрямованні на повне, неупереджене та об`єктивне встановлення всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень у найкоротші строки.

Однак, внаслідок особливої складності кримінального провадження, досудове розслідування неможливо закінчити у визначений строк, оскільки для цього потрібно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:

- отримати після виконання та долучити до матеріалів кримінального провадження висновки 31 (тридцяти однієї) судової фоноскопічної експертизи;

- додатково призначити 12 (дванадцяти) судових експертиз спеціальних хімічних речовин по вилучених бронежилетах та бронепластинах до них;

- після отримання висновків судових експертиз спеціальних хімічних речовин призначити 12 (дванадцять) судових товарознавчих експертиз по вилучених бронежилетах та бронепластинах до них;

- встановити та допитати в якості свідків осіб, які надавали речі та предмети як гуманітарну допомогу для фігурантів злочинів, автотранспорт, який при цьому використовувався, осіб, які в подальшому, за допомогою послуг ТОВ «Нова пошта» придбали військову амуніцію та встановити місцезнаходження цієї амуніції на даний час;

- встановити та допитати в якості свідків осіб, які приймали участь у діяльності (були учасниками установчих зборів, волонтерами фондів, засновниками чи співзасновниками, бенефіціарами, директорами) БО «Міжнародний фонд допомоги українцям за кордоном» та ГО «Полонійно-культурно просвітницький альянс імені Кароля Войтили» щодо відомих їм обставин;

- провести тимчасові доступи до речей та документів в ТОВ «Нова пошта», операторів мобільного зв`язку щодо з`єднань фігурантів, банківської таємниці щодо руху коштів в сервісних центрах МВС України щодо інформації про реєстрацію транспортних засобів, які були придбані за кошти, отримані від реалізації предметів гуманітарної допомоги;

- здійснити розсекречення клопотань, ухвал, доручень про дозволи на проведення НСРД;

- здійснити аналіз отриманої інформації з вказаних питань, виконати інші слідчі та процесуальні дії з урахуванням здобутих фактичних даних у кримінальному провадженні;

- за наявності підстав, з урахуванням здобутих доказів та отриманих фактичних даних, вирішити питання про вручення підозрюваним зміненого повідомлення про підозру;

- в разі розбіжностей у показаннях провести одночасні допити між підозрюванимита свідками у кримінальному провадженні;

- в разі необхідності провести слідчі експерименти за участі свідків, підозрюваних осіб;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України;

- скласти, затвердити у прокурора та направити до суду обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності

Відповідно до ч. 1ст. 177 КПК України, метою продовження застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Згідно положеньст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною четвертоюстатті 183 цього Кодексу, зокрема він не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Разом з тим, у відповідності до 177 КПК України, слід зазначити обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, що виправдовують тримання під вартою ОСОБА_5 , а саме, необхідністю запобігти спробам останнього:

- переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, є те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 201-2 ККУкраїни відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років із конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Тому, враховуючи воєнний стан в Україні, підозра у вчинені резонансного злочину, вчиненого під час такого стану з явним цинізмом по відношенню до інтересів держави, існує ризик втечі підозрюваного за межі України з метою переховування від органів досудового розслідування.

Такий намір підтверджується і поведінкою підозрюваного в ході досудового розслідування, 28.12.2022 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , в кладовці за продуктами харчування, було виявлено та в цей же день об 16 год. 39 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , який із серпня поточного року переховувався від органів досудового розслідування.

Перед безпосереднім проведенням обшуку присутня при проведенні слідчої дії ОСОБА_19 , яка є співмешканкою підозрюваного, вказала, що його в помешканні немає. Місце знаходження підозрюваний ОСОБА_5 встановлено виключно завдяки розшуковим діям працівників поліції та всупереч його бажанню.

Обґрунтування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, тобто знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є те що ОСОБА_5 підозрюється у продажі гуманітарної допомоги під час воєнного стану, а в ході досудового розслідування не виявлено всі предмети такої гуманітарної допомоги, які підозрюваний збував. Тому, існує ризик того, що підозрюваний знищить, сховає або спотворить не виявлені предмети гуманітарної допомоги, яку він отримав на безоплатній основі.

Обґрунтування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є те, що в ході досудового розслідування під час проведення негласних слідчих розшукових дій встановлено, що підозрювані, встановивши, через свої зв`язки в установах банку, той факт, що слідчим ОСОБА_20 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом продажу предметів гуманітарної допомоги, а саме, слідчим здійснював тимчасовий доступ до інформації в одному за банків, підозрюваний ОСОБА_10 у розмові із іншими особами намагався дізнатись інформацію про проведення досудового розслідування та можливість здійснити вплив на слідчого. Тому, існує ризик того, що підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Обґрунтування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є те, що підозрюваний офіційно не працевлаштуваний, постійних доходів немає, тому є ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки згідно матеріалів провадження протиправна діяльність виступала основним джерелом отримання ним доходів.

При з`ясуванні обставин, які відповідно до ст. 178 КПК України, слід врахувати при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу:

- наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним вищевказаних кримінальних правопорушень;

- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень;

- вік та стан здоров`я підозрюваного, який є працездатною та здоровою особою, що дозволяє утримування його в умовах слідчого ізолятора.

Однак враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 тривалий час переховувався від органів досудового розслідування, зважаючи на його майновий стан та розмір отриманих від протиправної діяльності доходів, необхідно при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою визначити заставу в розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму.

Обґрунтований розмір застави за даних обставин повинен складати 395 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 060 180 грн.

З огляду на вказані обставини, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного ОСОБА_5 , не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти виникненню ризиків передбачених у ст. 177 КПК України.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задоволити в повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання. Зазначили, що клопотання не обґрунтоване, безпідставне тому до задоволення не підлягає. Просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення слідчих, підозрюваного, захисника, думку прокурора, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що слідчим управлінням ГУ НП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42022180000000029 від 25.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1,2 ст. 309 КК України.

23.08.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

29.08.2022 ОСОБА_5 оголошено в розшук в зв`язку з не встановленням його фактичного місце знаходження.

21.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 201-2 КК України, з кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину в складі ОЗГ» та в зв`язку з не встановленням фактичного місце знаходження підозрюваного в передбачений КПК спосіб вручено рідному брату ОСОБА_17

28.12.2022 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , в кладовці за продуктами харчування, було виявлено та в цей же день об 16 год. 39 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , який із серпня поточного року переховувався від органів досудового розслідування.

19.12.2022 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, а саме до 23.02.2022.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також з п. 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України».

Окрім іншого, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, що полягає у заволодінні чужим майном у особливо великому розмірі, безумовно має значний суспільний резонанс. ЄСПЛ у рішенні у справі «Летельє проти Франції», визначив, що «тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу».

Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням особи ОСОБА_17 на даний час встановлено, що він раніше не судимий, не працює, працездатний, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_17 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_17 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_17 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_17 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачених ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 грудня 2022 р. 2684грн.

Однак враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 тривалий час переховувався від органів досудового розслідування, зважаючи на його майновий стан та розмір отриманих від протиправної діяльності доходів, необхідно при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою визначити заставу в розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму.

Тому, відносно ОСОБА_5 зважаючи на його майновий стан та розмір заподіяної шкоди, необхідно при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою визначити заставу в розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, тобто за даних обставин повинен складати 395 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тож за наведеного слід визначити підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави, що становить 1 060 180 гривень, оскільки такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування свідками, також з будь-якими іншим особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду); носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя,

У х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 23.02.2023 року.

Встановити строк дії ухвали до 23.02.2023 року.

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , розмір застави 395 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 060 180грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування свідками, також з будь-якими іншим особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду); носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 23.02.2023 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1