Рішення № 108401604, 16.01.2023, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №274/240/23 Провадження №2-а/0274/26/23

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.23р.м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд),

за участю секретаря судового засідання ЖмуркоВ.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, представниками якого є ПаламарчукН.М. та Галіцька-ПлисакА.М.,доОСОБА_1 пропримусове видворення за межі території України,

В С Т А Н О В И В:

Бердичівський відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області звернувся з позовом, у якому просить прийняти рішення про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України в країну громадянської належності російську федерацію, звернути це рішення до негайного виконання.

Позов обґрунтованим тим, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 перебуває на території України з порушенням вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Під час перебування на території України ОСОБА_1 був неодноразово засуджений за вчинення злочинів, на даний час відбуває покарання в виді позбавлення волі, строк відбуття покарання завершується 17.01.2023р., є підстави вважати, що після звільнення він ухилятиметься від виїзду з території України.

ОСОБА_1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що в нього є рідні та близькі на території України, які є громадянами України, він проживає на території України більше двадцяти років, навчався. Він любить Україну, не знає, як зараз вчинити. Свою вину за злочини він спокутав, відбувши покарання. У російській федерації в нього немає ні родичів, ні близьких, він не бачить сенсу повертатись до російської федерації. Він звертався за отриманням паспорта громадянина України.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Сєвероморськ Мурманської області російської федерації та є громадянином російської федерації, що підтверджується його паспортом від 15.04.1999р. та свідоцтвом про народження від 06.08.2004р. (а. с.13, 14).

За період з 2001р. по 2013р. ОСОБА_1 був п`ять разів засуджений до позбавлення волі за вчинення злочинів на території України, за останнім вироком відбуває покарання з 28.10.2013р., на даний час відбуває покарання у Державній установі "Бердичівська виправна колонія (№70), кінець строку покарання 17.01.2023р., що підтверджується довідкою з його особової справи , вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2013р. у справі №400/1834/13-к,довідкою про судимості від 05.12.2022р. (а.с.9, 10 11, 22 23).

З наведеного випливає, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, перебуває на території України з 2000 2001рр. або раніше.

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і російської федерації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.1997р., чинній та у редакції на момент в`їзду ОСОБА_1 на територію України, громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2022р. №692 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації та застосування деяких міжнародних договорів України з Російською Федерацією" припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації, вчиненої 16 січня 1997р. у м. Москві.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012р. №150 (далі Порядок), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Підпунктом 1 пунктом 6 Порядку передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули: передбачено, що, зокрема, строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули: з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну

Пунктом 8 Порядку встановлено, що заяви про продовження строку перебування на території України (далі заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

У матеріалах справи, а також у матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 (яки були витребувані за ініціативою Суду та досліджені під час розгляду справи) відсутні будь-які докази, які б вказували, що ОСОБА_1 у встановлений законодавством України строк звертався до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання з заявою про проведення строку перебування на території України.

З листів ж територіальних органів або підрозділів ДМС виплаває, що ОСОБА_1 з такими заявами не звертався (а.с.26 49).

Також у матеріалах справи та у матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 відсутні докази, які б підтверджували пояснення ОСОБА_1 про те, що звертався за отриманням паспорта громадянина України.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон) визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частинами першою та восьмої статті 26 Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, не можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, яка вчинила акт агресії проти України, або в країну, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27.03.2014р. №68/262.

Судом не встановлено обставин, які б вказували, що на ОСОБА_1 поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Бердичівським відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в Житомирській області прийнято рішення від 05.01.2023р. про примусове повернення до країни погодження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (далі Рішення про примусове повернення від 05.01.2023р.), яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 17.01.2023р. (як пояснив представник Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у судовому засіданні до 17.01.2023р. включно) (а.с. 5 6).

ОСОБА_1 отримав та підписав 10.01.2023р. зазначене рішення, що підтверджується його підписами у рішенні, чим засвідчив, що зобов`язується не пізніше 17.01.20223р. залишити територію України.

Докази оскарження Рішення про примусове повернення від 05.01.2023р. до суду у матеріалах справи відсутні, з пояснень представників Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області та ОСОБА_1 вбачаться, що рішення не оскаржувалось.

Таким чином рішення є чинним.

Частиною першою статті 31 Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Судом не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_1 у відповідності до частини першої статті 31 Закону не може бути примусово повернутий (витворений) до російської федерації.

Відповідно до абзацу першого частини першої, частини восьмої статті 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Як зазначалось раніше, Судом не встановлено обставин, які б вказували, що на ОСОБА_1 поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", пояснення ОСОБА_1 свідчать про те, що він не має наміру повертатись до російської федерації.

Такі пояснення дають Суду обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання Рішення про примусове повернення від 05.01.2023р.

Зважаючи на наведене, Суд приходить до висновку, що позов Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Суд, зважаючи на заяву Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, звертає рішення в частині примусового видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України в країну громадянської належності російську федерацію, до негайного виконання.

Керуючись статтями 241, 242 246, 288, 289, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1.Позов Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (Житомирська область, м.Бердичів, вул.Героїв України 67, код ЄДРПОУ 37808497) до ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин російської федерації, відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі "Бердичівська виправна колонія (№70) за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Низгірецька, 1) задовольнити.

2.Примусово видворити громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України в країну громадянської належності російську федерацію.

3.Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосереднь до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя В.В.Корбут

Повне складно 16.01.2023р. о 14:00.