Ухвала суду № 108399202, 09.01.2023, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1619/20

Ухвала

Іменем України

"09" січня 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Вінницької області, клопотання учасників судового провадження, заявлені в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03 березня 2020 року, стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020160000090 від 03 березня 2020 року, стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що згідно ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 25.11.2022 року у справі № 133/1322/21, обрано відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів, до 23 січня 2023 року включно, якого визначено утримувати під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)». Одночасно визначено обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 104000грн.00коп.

За приписами частини першої статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою статті 331 КПК України визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. … Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З дотриманням вищезазначених вимог процесуального закону, прокурор звернулася до суду із клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, де в його обґрунтування зазначила, що зокрема ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, за вчинення найтяжчого з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Конкретні підстави, за яких було обрано найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не змінилися, в матеріалах кримінального провадження наявні обставини, що дають достатні підстави вважати наявність ризиків, що обвинувачений може переховуватися від суду; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже про його підвищену суспільну небезпечність. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

Згідно вимог частини третьої статті 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Як зазначено вище, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (тобто статтями 176-213 КПК України).

Частиною першою статті 176 КПКУкраїни передбачено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також, статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Отже, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні прокурор фактично посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватися від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

При визначенні імовірності переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні №12020020160000090 від 03 березня 2020 року. Так, зокрема, кримінальне правопорушення за ч.2 ст.185 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, а кримінальне правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, у якому також обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Крім того, на момент розгляду цього клопотання, ОСОБА_6 має статус обвинуваченого ще в іншому кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012020220000069 від 05 березня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України (кримінальне правопорушення за ч.2 ст.185 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк; кримінальне правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років; кримінальне правопорушенняза ч.2ст.186КК України,у якомуобвинувачується ОСОБА_6 ,передбачає виключнопокарання увиді позбавленняволі настрок відчотирьох дошести років) /номер справи 132/1422/21, номер провадження 1-кп/132/73/22/, розгляд якого по суті не завершено, що на переконання суду, може слугувати додатковою підставою для переховування від суду.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява №33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема 23.08.1999 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.81 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст.46-1 КК України, із відстрочкою виконання вироку на 6 місяців, штрафу 680грн.;

27.06.2000 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.140 КК України, із застосуванням ст.43 КК України, до остаточного покарання у вигляді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі, звільненого 15.11.2002 року із Державної установи «Шепетівська виправна колонія (№98)» на підставі постанови Шепетівського районного суду Хмельницької області від 14.11.2002 року, умовно-достроково, невідбутий термін 11 місяців 14 днів;

04.09.2003 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.187 КК України, із застосуванням ст.71 КК України, до остаточного покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільненого 01.06.2007 року із Державної установи (Стрижавська виправна колонія (№81)» на підставі постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 24.05.2007 року, умовно-достроково, невідбутий термін 5 місяців 14 днів;

24.12.2008 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ст.395 КК України, із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України, до остаточного покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільненого 22.03.2012 року із Державної установи (Стрижавська виправна колонія (№81)» на підставі постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 14.03.2012 року, умовно-достроково, невідбутий термін 2 місяці 10 днів;

21.04.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання із випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки;

16.09.2015 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.ст.70, 71, 72 КК України, до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, звільненого 14.12.2017 року із Державної установи (Стрижавська виправна колонія (№81)» на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 05.12.2017 року, умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 3 місяці 1 день.

Після звільнення з місць позбавлення волі, на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 08.02.2021 року, відносно ОСОБА_6 був встановлений адміністративний нагляд з метою запобігання вчиненню ним кримінальних правопорушень та здійснення на нього виховного впливу, зокрема було заборонено залишати своє помешкання, тобто вихід з дому в неробочий час в період з 21год.00хв. вечора до 05год.00хв. ранку наступного дня, та зобов`язано з`являтися на відмітку до Калинівського ВП ГУНП України у Вінницькій області кожну суботу місяця з 09год.00хв. до 11год.00хв. та реєструватись у відповідному журналі, термін вказаного обмеження було продовжено в передбаченому законом порядку судом. Натомість, в порушення вищезазначених обтяжень не залишати місце свого проживання у нічну пору добу та періодично з`являтися на реєстрацію до органу поліції, обвинувачений ОСОБА_6 починаючи з моменту встановлення цих обтяжень та по теперішній час, на протязі двох років, систематично їх порушував, а саме без отримання відповідного дозволу уповноваженого органу та без поважних причин залишав місце свого проживання, не повідомляючи про причину необхідності його залишення, та не з`являвся до органу поліції на реєстрацію, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.187 КУпАП, про що свідчить загальнодоступна інформація, розміщена на офіційному веб-сайті Калинівського районного суду Вінницької області та судові рішення за відповідним перенаправленням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2500-IX від 15.08.2022 року), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2738-IX від 16.11.2022 року), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку із цим, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою від 27.01.1995 року № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

Згідно роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», у пункті 8 зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, не контролюється орієнтовно 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Існують способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, і через офіційні пункти пропуску, доприкладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Також існують реальні можливості переховування обвинуваченого і на тимчасово окупованих територіях України.

Обвинувачений ОСОБА_6 не має соціально струмуючих факторів, а саме міцних соціальних зв`язків (зокрема, власної сім`ї, дітей). За місцем своєї реєстрації не проживає, постійно змінює місце свого фактичного проживання. Мав тимчасовій рід занять за цивільно-правовою угодою.

Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування) та відсутність стійких соціальних зав`язків за місцем проживання, підвищує ймовірність його переховування від суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.

Існує ризик і того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки після вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, які є предметом розгляду в цьому кримінальному провадженні №12020020160000090 від 03 березня 2020 року (номер справи 132/1619/20, номер провадження 1-кп/132/162/22), він вчинив ще ряд інших кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, які є предметом розгляду в іншому кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012020220000069 від 05 березня 2021 року (номер справи 132/1422/21, номер провадження 1-кп/132/73/22), у вчиненні яких він визнав свою вину у повному обсязі під час судового розгляду, що зафіксовано в журналі судового засідання. Хоч ця обставина не є свідченням його винуватості, проте в контексті заявленого ризику, значно підвищує ймовірність вчинення інших кримінальних правопорушень.

Відсутність стійких та тривалих трудових правовідносин, належного та постійного джерела доходу (прибутку) у ОСОБА_6 , підвищує ймовірність вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При вирішенні питання доцільності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до вимог частини першоїстатті 178 КПК України,судом враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у його вчиненні, відсутністю сталих соціальних зв`язків та стосунків, а також вільний вибір місця знаходження та проживання, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні цього питання суд виходить з того, що особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та встановлені ризики; заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; домашній арешт, не може бути застосований, оскільки відносно ОСОБА_6 після звільнення з місць позбавлення волі, на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 08.02.2021 року, був встановлений адміністративний нагляд з метою запобігання вчиненню ним кримінальних правопорушень та здійснення на нього виховного впливу, зокрема було заборонено залишати своє помешкання, тобто вихід з дому в неробочий час в період з 21год.00хв. вечора до 05год.00хв. ранку наступного дня, термін вказаного обмеження було продовжено в передбаченому законом порядку судом. Натомість, в порушення вищезазначеного обтяження не залишати місце свого проживання у нічну пору добу, яке за формальними ознаками та своєю сутністю схоже на домашній арешт у нічну пору доби, про застосування якого заявив захисник ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_6 починаючи з моменту встановлення цього обтяження та по теперішній час, на протязі двох років, систематично його порушував, а саме без отримання відповідного дозволу уповноваженого органу та без поважних причин залишав місце свого проживання, не повідомляючи про причину необхідності його залишення, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.187 КУпАП, про що свідчить загальнодоступна інформація, розміщена на офіційному веб-сайті Калинівського районного суду Вінницької області та судові рішення за відповідним перенаправленням в Єдиному державному реєстрі судових рішень: постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 19.03.2021 року у справі №132/671/21 (провадження 3/132/526/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 01.04.2021 року у справі № 132/949/21 (провадження 3/132/659/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_12 від 08.04.2021 року у справі № 132/707/21 (провадження 3/132/557/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 20.04.2021 року у справі № 132/799/21 (провадження 3/132/607/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_12 від 20.04.2021 року у справі № 132/970/21 (провадження 3/132/673/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_14 від 11.05.2021 року у справі № 132/801/21 (провадження 3/132/608/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 28.07.2021 року у справі № 132/2324/21 (провадження 3/132/1383/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 30.08.2021 року у справі № 132/2548/21 (провадження 3/132/1491/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 09.09.2021 року у справі №132/2414/21 (провадження 3/132/1434/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_12 від 30.11.2021 року у справі № 132/3636/21 (провадження 3/132/2049/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_14 від 16.12.2021 року у справі № 132/3635/21 (провадження 3/132/2048/21); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 21.01.2022 року у справі №132/4160/21 (провадження 3/132/33/22); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 08.02.2022 року у справі № 132/108/22 (провадження 3/132/299/22); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 22.02.2022 року у справі № 132/238/22 (провадження 3/132/405/22); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_13 від 03.03.2022 року у справі №132/378/22 (провадження 3/132/455/22); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_14 від 21.03.2022 року у справі № 132/206/22 (провадження 3/132/377/22); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 14.04.2022 року у справі № 132/633/22 (провадження 3/132/580/22); постанова судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_15 від 16.11.2022 року у справі №132/2707/22 (провадження 3/132/1793/22). З урахуванням цих обставин, доводи щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, про застосування якого сторона захисту має намір клопотати суд, не переважають доводів сторони обвинувачення та не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Беручи до уваги те, що у суду відсутні докази, які б свідчили про те, що ризики передбачені статтею 177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, а тому оскільки підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не встановлено, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вищезазначені ризики виправдовують продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Частина третя статті 331 КПК України передбачає, що за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 необхідно продовжити на шістдесят днів, до 09 березня 2023 року включно.

Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою обвинуваченого не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Так, згідно із частиною третьоюстатті 183 КПК України,слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертоїстатті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, пункт 2 частини п`ятоїстатті 182 КПК Українипередбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно застосувати до обвинуваченого як альтернативний триманню під вартою, суд виходив з того, що перш за все має бути врахована реальна можливість обвинуваченого виконувати умови запобіжного заходу. Зокрема, у разі визначення застави в порядку частини третьоїстатті 183 КПК України, необхідно встановити такий її розмір, який не буде завідомо непомірним для обвинуваченого і не становитиме для нього надмірного тягаря до такої міри, що фактично застосоване до нього тримання під вартою стане безальтернативним.

З урахуванням обставин цього кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177КПК України, суд вважає за необхідне залишити без змін, визначений ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 25.11.2022 року, ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід заставу у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би обвинувачений або інша особа (заставодавець) боявся б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.

При цьому, суд вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження і є розумним з огляду на необхідність виконання його завдань.

Крім того, в порядку частини п`ятоїстатті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_6 і здатні запобігти реалізації встановлених вище судом ризиків.

Відповідно дочастини п`ятоїстатті 331КПК України,ухвала судупро обраннязапобіжного заходуу видітримання підвартою,про змінуіншого запобіжногозаходу назапобіжний західу видітримання підвартою абопро продовженнястроку триманняпід вартою,постановлена підчас судовогопровадження всуді першоїінстанції доухвалення судовогорішення посуті,може бутиоскаржена вапеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.176-178, 182-189, 193-194, 196-197, 199, 205, 331, 369-372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Калинівка Вінницької області, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, неодруженого, в трудових правовідносинах не перебуваючого, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, терміном на 60 (шістдесят) днів, до 09 березня 2023 року включно.

Залишити беззмінвизначенийобвинуваченому ОСОБА_6 розмірзаставиу межахсорокарозмірівпрожиткового мінімумудляпрацездатнихосіб (щоскладає104000грн.00коп.),якаможебути внесенаякобвинуваченим(ми),такііншими фізичнимиабоюридичнимиособами (заставодавцем)наріхунок отримувача:UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім`я, по-батькові платника застави.

Обвинувачений(ні) або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого(их) наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому(им) положення п.п.8, 10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 09 березня 2023 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого(их) з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений(ні) зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений(ні) вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити захиснику обвинуваченого ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_10 , що він не позбавлений можливості звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, яке буде розглянуто невідкладно судом в передбаченому законом порядку.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя