Рішення № 108398615, 13.12.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 640/32836/21-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати протиправною і скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії ВМ № 00000585 від 25 жовтня 2021 року, про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 132-1 КУпАП.

В обґрунтування позову вказано, що стягнення застосовано безпідставно і фактичні обставини не відповідають вказаним у постанові. Відповідно до товаросупроводжувальних документів, а саме товарно-транспортної накладної б/н від 23 жовтня 2021 року, що була оформлена з метою перевезення вантажу, маса брутто товару та транспортного засобу складала 44, 580 тон, що підтверджується листом вих. № 1-259 від 09 листопада 2021 року від ТОВ «Столичний млин» та свідоцтвом про повірку № 5-02/5990 від 23 жовтня 2021 року. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , автомобіль МАN 26.414 належить до вантажних контейнеровозів і, враховуючи п. 22.5 ПДР, його допустима фактична маса складає 44 тони. Якщо фактична маса контейнеровозу складає 46,2 тони і більше, то така маса буде свідчити про перевищення габаритно-вагових норм на 5 % і більше, що потягне за собою накладення адміністративної відповідальності. Фактична вага транспортного засобу MAN 26.414 складала 44,58 тон, при нормі 44 тони, перевищення фактичної ваги транспортного засобу у відсотковому відношенні становить 1,32 % шляхом обчислення за формулою: 0,58х100/44. Тобто 1,32 % менше за 5 %, які передбачено пунктом 22.5 ПДР. В оскаржуваній постанові не зазначена фактична вага транспортного засобу, відповідно точно неможливо визначити з якої фактичної ваги було обчислене перевищення, що складало 5,1 %, а тільки містяться відомості про величину нормативного парламенту, на який перевищена маса - 5,1 % (6, 728 т). У зв`язку із тим, що у постанові відсутні відомості про фактичну вагу транспортного засобу, тобто відсутні параметри, якими керувався контролюючий орган при визначенні відсоткового параметру перевищення норми, неможливо визначити чи вірні дані зазначені у постанові та чи дійсно було перевищення граничнодопустимих норм, передбачених п. 22.5 ПДР. Виходячи із змісту постанови, вбачається, що ситуації не надана повна та об`єктивна оцінка, як того вимагає Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України 27 вересня 2021 року № 512, бо інформація, що міститься у постанові щодо перевищення нормативних парламентів загальної маси транспортного засобу на 5,1 % не може складати 6,728 т, відповідно вказана постанова містить неправдиві, помилкові відомості і не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 132-1 КУпАП.

У своєму відзиві представник відповідача не визнала позов, просила відмовити у його задоволенні, заперечуючи проти нього, вказала, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: інформаційною карткою габаритно-вагового контролю, яка містять результати зважування. Згідно інформаційної картки ГВК навантаження загальної маси транспортного засобу склало 46728 кг, що перевищує нормативний показник - 40 тон, що і було відображено в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги (п.17 Порядку фіксації, адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі і, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174). Допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування» (п. 2.2 табл. 2 по загальній вазі та табл. 4 по осям). Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою Мфакт - Ммакс - 10 % х Мфакт / Ммакс х 100 %, де Мфакт - фактична загальна маса транспортного засобу, зафіксоване в автоматичному режимі, Ммакс - максимально допустима п. 22.5. Правил загальна маса транспортного засобу. Тобто, фактично зафіксована загальна маса транспортного засобу склала 46728 кг замість 40000 кг дозволених. Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу виглядає так (46728-40000-10%*46728)/ 40000)* 100%= 5,1%.

У зв`язку із посиланням позивача на невідповідність оскаржуваних постанов вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МІУ від 27 вересня 2021 року № 512 слід зазначити, що згідно п. 3 Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Отже, Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові, в залежності від обставин вчинення порушення.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативні параметри, визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується товарно-транспортною накладною. Так, відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Окрім цього, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відповідно до наданої позивачем копії товарно-транспортної накладної, вантаж, який перевозився в транспортних засобах - пшениця завантаження здійснено насипом без тари, за відсутності обов`язкових документів, які підтверджують перевезення вантажу автомобільним транспортом у контейнері. Як наслідок, вантажні перевезення здійснювались транспортним засобом, який використовувався не як контейнеровоз, а тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.

ІІ. Процесуальні дії та рішення суду.

08 лютого 2022 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року, надійшла вказана позовна заява, подана в адміністративному порядку, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

11 лютого 2022 року у справі відкрито провадження для розгляду справи з викликом учасників у судове засідання.

16 червня 2022 року на електронну поштову скриньку суду надійшов відзив на позов з додатками.

13 грудня 2022 року представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує і просить задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися, окрім вищевказаних, заяв по суті / з процесуальних питань до суду не було подано.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

23 жовтня 2021 року трасою М-07 Київ-Ковель-Яготин, км 62+879 проїжджав транспортний засіб MAN 26.414 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_1 , за кермом якого був водій ОСОБА_2 , вантажений методом насипу зерна пшениці, масою брутто 44, 580 т /а. с. 13, 15/.

25 жовтня 2021 року провідний фахівець відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Соколюк Л. М. видав постанову про справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, про притягнення власника транспортного засобу MAN 26.414 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно з частиною другою статті 132-1 КУпАП, оскільки водієм було допущено рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, загальної маси транспортного засобу на 5,1 % (6, 728 т), накладено штраф у розмірі 8 500, 00 грн /а. с. 11/.

Фіксування ваги здійснено за допомогою технічних засобів системи WIM6, 6, свідоцтво про повірки якого № 35-02/5875 до 12 жовтня 2022 року.

Згідно із товарно-транспортною накладною від 23 жовтня 2021 року та довідкою від 09 листопада 2021 року № 1-259, транспортний засіб MAN 26.414 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) було завантажено насипом зерном пшениці, тара - 16 540 кг, нетто - 27 960 кг, а тому фактична маса транспортного засобу з вантажем становила 44 500 кг, і не перевищувала вагових параметрів, визначених п.22.5 ПДР України. Зважування здійснювалося з використанням вагів електронних автомобільних ВА-1-2-ПМ-18 (зав. № 1200), повіка якого здійснена ДП «Укрметртестстандарт» 22 жовтня 2021 року, згідно з свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5990, чинним до 22 жовтня 2022 року.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувану постанову відповідно до частини другої ст. 2 КАС України суд відзначає наступне.

Так, відповідно до вимог частини другої ст. 132-1 КУпАП, відповідальність настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, що діяла на час фіксації правопорушень) встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - уразі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з інформаційною карткою габаритно-вагового контролю від 23 жовтня 2021 року щодо транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який проїхав пост М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 62+879 (6) 23 жовтня 2021 року о 14:24:28.24, навантаження загальної маси транспортного засобу склало 46728 кг, що перевищує нормативний показник - 40 тон, що і було відображено у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги (п. 17 Порядку фіксації, адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі і, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174).

Допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16 % щодо навантаження на осі, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування» (п. 2.2 табл. 2 по загальній вазі та табл. 4 по осям).

Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси транспортного засобу здійснюється за формулою: Мфакт - Ммакс - 10 % х Мфакт / Ммакс х 100 %, де Мфакт - фактична загальна маса транспортного засобу, зафіксоване в автоматичному режимі, Ммакс - максимально допустима п. 22.5. Правил загальна маса транспортного засобу. Тобто, фактично зафіксована загальна маса транспортного засобу склала 46728 кг замість 40000 кг дозволених. Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу виглядає так (46728-40000-10%*46728)/ 40000)* 100%= 5,1%.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді-за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.

У відповідності до частини другої ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, основним доказом у приведених випадках є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови.

Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, що підтверджується сертифікатом перевірки типу, сертифікатом відповідності, свідоцтвом про повірку, експертним висновком.

Таким чином, доводи позивача, викладені у позовній заяві, не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за частиною другою ст. 132-1 КУпАП, а отже, враховуючи, що сам по собі факт перевищення нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведений належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви та про правомірність оскаржуваної постанови.

У зв`язку із посиланням позивача на невідповідність оскаржуваних постанов вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МІУ від 27 вересня 2021 року № 512, слід зазначити, що згідно п. 3 Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичому режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Отже, Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Така форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення.

Стосовно вимог до змісту постанови необхідно керуватися виключно вимогами ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи;зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Так, оскаржувані постанови містять наступну інформацію: 1) про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; 2) транспортні засоби, які зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); 3) технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; 4) розмір штрафу та порядок його сплати; 5) правові наслідки, що настають у разі несплати штрафу, а також порядок оскарження постанови; 6) відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, оскаржувані постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідають усім вищенаведеним критеріям та містять необхідну інформацію, передбачену КУпАП України як Законом України. При цьому, подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваних постановах.

Крім того, оскаржувані постанови, згідно з вимогами п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174, містить інформацію про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативні параметри, визначені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується товарно-транспортною накладною, виходячи з наступного.

Так, відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.

Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Окрім цього, наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» дано визначення напів/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів.

Відповідно до п.п. 17.1, 17.2, 17.4, 17.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. У цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.

Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням.

Відповідно до п. 17.9 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору.

Саме договори про перевезення вантажів контейнером є належними доказами надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозами, а не товарно-транспортні накладні, подані позивачем.

Таким чином, позивачем організовано перевезення сипучого вантажу без тари, за відсутності обов`язкових документів, які підтверджують перевезення вантажу автомобільним транспортом у контейнері.

Як наслідок, вантажні перевезення здійснювались транспортним засобом, який використовувався не як контейнеровоз, а тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у Постанові від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16 (пп. 61-68 Постанови), П`ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 10 березня 2022 року у справі №484/4904/21 та у постанові від 09 березня 2022 року у справі № 484/4558/21.

Відтак доводи позивача щодо неправомірності оспорюваною ним постанови та її невідповідності нормам чинного законодавства не спростовують правомірність винесення вказаної постанови.

Враховуючи викладене, оскільки подія та склад адміністративних правопорушень належним чином встановлені та відображені в постанові, то суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Відтак, підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає, а тому вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат визнано ч. 1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 132-1, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», п. 22.5 ПДР України, Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року №1174, ст. ст. 1, 2, 5-10, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. ст. 73-77, 241-246, 257-263, 286, 293, 295, 15.5) Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя С. В. Вовк