Ухвала суду № 108396410, 12.01.2023, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 574/21/22

Провадження № 1-о/577/3/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2023 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження за заявою засудженого ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року, -

В С Т А Н О В И В :

Вироком Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 194; ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2005 року касаційні скарги ОСОБА_7 та інших учасників кримінального провадження були залишені без задоволення, а вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року - без зміни.

24 грудня 2021 року ОСОБА_7 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року.

Відповідно до ухвали Сумського апеляційного суду від 25 січня 2022 року кримінальне провадження за заявою ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року передано до Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

ОСОБА_7 прохає переглянути вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за виключними обставинами, посилаючись на норми п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК України. Вимоги своєї заяви обгрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 6-р(ІІ)/2021 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, оскільки вони унеможливлюють їх застосування до осіб, засуджених до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Після зазначеного рішення Конституційного Суду України, суд, за приписами ст. ст. 3, 21, 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язаний змінити неконституційну міру призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі. Крім того рішенням Європейського суду з прав людини від 11 березня 2021 року у справі «Дембо та інші проти України» (заява №55254/18) також констатовано порушення у відношенні нього ст. 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року щодо призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, що свідчить про те, що вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року втратив свою силу. Також у справі «Пєтухов проти України» суд визнав порушенням державою Україна ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також вказує на те, що суд повинен переглянути вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за виключними обставинами та призначити йому покарання з визначенням конкретного строку позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_7 вимоги заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за виключними обставинами підтримав.

Захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтримує позицію свого підзахисного.

Прокурор проти задоволення заяви ОСОБА_7 заперечує, посилаючись на відсутність виключних обставин, які б давали підстави для перегляду вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_7 про перегляд вироку суду за виключними обставинами не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 459 КПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 додатково уточнив, що прохає переглянути вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року саме за виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 459 КПК України виключними обставинами визнаються: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Для обгрунтування своєї заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за виключними обставинами ОСОБА_7 посилається на наявність обставин, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК України.

Встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 6-р(ІІ)/2021, на яке ОСОБА_7 посилається для обгрунтування своєї заяви про перегляд вироку суду за виключними обставинами, визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, оскільки вказані норми закону унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вказаним рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене ст.ст. 81, 82 КК України у відповідність до Конституції України та вказаного рішення Конституційного Суду України.

Зазначене рішення було постановлено Конституційним Судом України з метою реалізації ст.ст. 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кримінального Кодексу України у відповідність до Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавче забезпечення реалістичної перспективи звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

З наведеного слідує, що виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до нормативно-правових актів, які регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.

На думку суду, рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 6-р(ІІ)/2021 не свідчить про наявність виключних обставин, які б були підставою для перегляду вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року щодо ОСОБА_7 .

Крім того, Законом України № 2690-IX від 18 жовтня 2022 року внесені зміни до ст.ст. 81, 82 КК України та визначена можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання до осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі, а також заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років.

Вказаний закон набрав чинності 06 листопада 2022 року.

В той же час, згідно з положеннями розділу VIII «Виконання судових рішень» КПК України всі питання, пов`язані з виконанням вироку суду, вирішуються в порядку ст. 539 КПК України місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Що стосується посилання засудженого ОСОБА_7 як на підставу для перегляду за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року на ухвалення Європейським судом з прав людини рішень у справах «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року та «Дембо та інші проти України» від 11 березня 2021 року, якими визнано, що застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів є порушенням вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, то, відповідно до ч. 3 ст. 463 КПК України, заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом подається до Верховного Суду для її розгляду у складі Великої Палати.

Таким чином перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за виключними обставинами з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК України, не може бути здійснений Конотопським міськрайонним судом Сумської області.

Із заявами про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за виключними обставинами з підстав ухвалення Європейським судом з прав людини рішень у справах «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року та «Дембо та інші проти України» від 11 березня 2021 року ОСОБА_7 вже звертався до Верховного Суду, про що свідчать ухвали Велика Палата Верховного Суду від 09 лютого 2021 року, від 27 квітня 2021 року та від 09 листопада 2021 року (а.с. 77-82).

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що заяву ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за виключними обставинами слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 459, 461, 467 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали суду.

СуддяОСОБА_1