Рішення № 10839043, 11.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2010 р.Справа № 12/47-10-1524 Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Південь” Відповідач : товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Нордік”

про стягнення 9903 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бочкарьов Д.О. –довіреність від 12.04.2010р.

від відповідача: не з’явився

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 31.05.2010р. до 12год. 00хв. 11.06.2010р.

          СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Південь” (далі –ТОВ „Агрозахист Південь”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Нордік” (далі –ПП „Агро-Нордік”) суму заборгованості за невиконаними зобов’язаннями по договорам продажу № 4 від 29.01.2007р., №6 від05.02.2007р. та № 78 від 23.05.2007р. у розмірі 560484,95 грн., у тому числі: суму заборгованості по отриманим та не сплаченим товарам у розмірі 470928,15 грн.; на підставі додаткової угоди № 22 від 27.02.2009р. 6% за користування товарним кредитом у розмірі –28255,69 грн.; на підставі п.2.3.3. договору № 78 від 23.05.2007р. 1% плати за користування товарним кредитом в розмірі 4709,28 грн.; 3% річних в сумі 14127,84 грн.; пені у розмірі 14127,84 грн.; інфляційних в розмірі –28336,15 грн.

          12.04.2010р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви (вх.№ 9164) відповідно до якого збільшив розмір стягуваної суми до 619387,42 грн., а саме збільшив розмір пені до 53853,53 грн. та інфляційних до 47125,87 грн.

Також позивачем було надано суду клопотання (вх. № 9167) про застосування заходів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунковому рахунку.

У задоволені клопотання позивача судом було відмовлено з підстав необґрунтованості зазначеного клопотання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2010р. за спільною заявою представників сторін термін розгляду справи продовжено на один місяць, а саме до 01.07.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2010р. наданою суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, поважності підстав неявки суду не надав, проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у наданої суду заяві (вх. 149560). Крім того, відповідачем у зазначеній заяві заявлено про сплив строку позовної давності.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, суд встановив:

29.01.2007 р. між ТОВ „Агрозахист Південь” (Продавець) та ТОВ „Агро-Нордік” (Покупець) було укладено договір продажу № 4 (далі –договір №4).

Відповідно до п.1.1. договору № 4 продавець продає, а покупець покупає насіння соняшника, кукурудзі, сухарного буряка у подальшому товар, відповідно додатку до договору. Кількість, ціна, найменування товару вказані в рахунках та накладних.

Пунктом 1.2. договору № 4 визначено, що орієнтовно загальна сума договору складає 352025,40 грн., у т.ч ПДВ.

Пунктом 2.1. договору № 4 визначено, що продавець продає, а покупець купує товар на умовах товарного кредиту з обов’язковою 50% передплатою та відстроченням платежу залишившейся частини заборгованості до 06.11.2007р.

Пунктом 2.2. договору № 4 визначено, що на залишившуюся частину боргу покупець виписує продавцю два простих векселя строком платежу 09.10.2007р. та 06.11.2007р.

          Згідно п. 2.3.договору № 4 за користування товарним кредитом продавець нараховує 1% від вартості відвантаження товару. Плата за користування товарним кредитом включена в суму товару.

          Відповідно до п.4.4. договору № 4 за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання продавець нараховує покупцю пеню за кожний день прострочки виконання. За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цім збитки, в тому складі упущену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством України, починаючи з 07.11.2007р.

          Відповідно до п. 5.1. договору № 4 строк дії договору з 29.01.2007р. до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

05.02.2007р. між ТОВ „Агрозахист Південь” (Продавець) та ТОВ „Агро-Нордік” (Покупець) було укладено договір продажу № 6 (далі –договір №64).

Відповідно до п.1.1. договору № 6 продавець продає, а покупець покупає засоби захисту рослин у подальшому товар, відповідно додатку до договору. Кількість, ціна, найменування товару вказані в рахунках та накладних.

Пунктом 1.2. договору № 6 визначено, що орієнтовно загальна сума договору складає 342204,37 грн., у т.ч ПДВ.

Пунктом 2.1. договору № 6 визначено, що продавець продає, а покупець купує товар на умовах товарного кредиту з обов’язковою 15% передплатою та відстроченням платежу залишившейся частини заборгованості до 04.12.2007р.

          Відповідно до п. 5.1. договору № 6 строк дії договору з 05.02.2007р. до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

23.05.2007 р. між ТОВ „Агрозахист Південь” (Продавець) та ТОВ „Агро-Нордік” (Покупець) було укладено договір продажу № 78 (далі –договір № 78).

Відповідно до п.1.1. договору № 78 продавець продає, а покупець покупає засоби захисту рослин у подальшому товар, відповідно додатку до договору. Кількість, ціна, найменування товару вказані в рахунках та накладних.

Пунктом 1.2. договору № 78 визначено, що орієнтовно загальна сума договору складає 37044,96 грн., у т.ч ПДВ.

Пунктом 2.1. договору № 78 визначено, що продавець продає, а покупець купує товар на умовах товарного кредиту з обов’язковою 15% передплатою та відстроченням платежу залишившейся частини заборгованості до 04.12.2007р.

Пунктом 2.2. договору № 78 визначено, що на залишившуюся частину боргу покупець виписує продавцю простий вексель строком платежу 04.12.2007р.

          Згідно п. 2.3.договору № 78 за користування товарним кредитом продавець нараховує 1% від вартості відвантаження товару. Плата за користування товарним кредитом включена в суму товару.

          Відповідно до п.4.4. договору № 78 за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання продавець нараховує покупцю пеню за кожний день прострочки виконання. За порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цім збитки, в тому складі упущену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством України, починаючи з 05.12.2007р.

          Відповідно до п. 5.1. договору № 78 строк дії договору з 23.05.2007р. до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

          Як встановлено судом та не заперечується учасниками судового процесу, відповідач в порушення п.2.2. договору № 4 та договору № 78 не оформив та не надав позивачу прості векселя в рахунок погашення боргу за поставлену продукцію.

          На виконання укладених договорів № 4, 6, 78 позивачем у період з травня по вересень 2007р. було передано відповідачу товару на загальну суму 747665,2 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, за наведені вище поставки товару відповідачем було сплачено позивачу 276737,04 грн.(що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по оплаті поставленого за договорами № 4, 6, 78 товару.

Відповідно до акту звірки взаємних рахунків станом на 27.02.2009р. між позивачем та відповідачем сторони погодили наявність за ТОВ „Агро-Нордік” заборгованості за поставлений за договорами товар в сумі 499183,84 грн.

27.02.2009р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 22 (надалі –додаткова угода) про внесення змін до договорів продажу № 6 від 05.02.2007р. та № 78 від 23.05.2007р.

Відповідно до п.1. додаткової угоди покупець визнає свою заборгованість перед продавцем по договорам продажу № 6 від 05.02.2007р. та № 78 від 23.05.2007р. в розмірі 470928,15 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили продовження строку платежу покупцем за договорами продажу № 6 від 05.02.2007р. та № 78 від 23.05.2007р. до 16.03.2009р.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони визначили що за користування товарним кредитом за січень, лютий та 15 діб березня нараховується 6% від суми заборгованості.

Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем, заборгованість у розмірі 470928,15 грн. досі не погашена, що і стало підставою для звернення ТОВ „Агрозахист Південь” до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

          Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі продажу № 4 від 29.01.2007р., № 6 від 05.02.2007р. та № 78 від 23.05.2007р. за якими позивач продав відповідачу товар на загальну суму - 747665,2 грн., а відповідач частково розрахувався за придбаний товар. На час розгляду справи сума заборгованості яка визнана відповідачем складає –470928,15 грн.

          Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 3 додаткової угоди сторони визначили що за користування товарним кредитом за січень, лютий та 15 діб березня нараховується 6% від суми заборгованості.

Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими

коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

          Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктами 1, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Стаття 694 Цивільного кодексу України встановлює, зокрема, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Перевіривши розрахунок суми позову, наданий позивачем, суд вважає що позовні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача заборгованості за отримані та несплачені товари в сумі 470928,15 грн., 6% за користування товарним кредитом відповідно до додаткової угоди № 22 від 27.02.2009р. в сумі 28255,69 грн., інфляційні в сумі 47125,87 грн., 3% річних в сумі –14514,9 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          В частині позовних вимог позивача, щодо стягнення із відповідача пені в сумі 53853,53 грн. та 1% плати за користування товарним кредитом згідно п.2.3. договору № 78 від 23.05.2007р. в сумі 4709,28 грн. суд прийшов наступних висновків.

          Відповідачем по справі заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Матеріалами справи встановлено, що 27.02.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 22 відповідно до якої строк виконання відповідачем зобов’язань за договорами, укладеними між сторонами визначено 16.03.2009р.

Таким чином, нарахування позивачем пені за прострочення зобов’язання відповідачем повинно було здійснюватися за період з 30.03.2009р. по 17.09.2009р.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а тому позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме згідно зробленого судом розрахунку в сумі –49163,61 грн.

В частині стягнення з відповідача 1% плати за користування товарним кредитом згідно п.2.3. договору № 78 від 23.05.2007р. суд прийшов до висновку, що ця вимога задоволенню не підлягає виходячи з того, що сторонами 27.02.2009р. було укладено додаткову угоду № 22 про внесення змін до договорів продажу № 6 від 05.02.2007р. та № 78 від 23.05.2007р., пунктом 3 якої було встановлено інший відсоток за користування товарним кредитом, ніж встановлений п.2.3. договору продажу № 78 від 23.05.2007р.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про покладення на відповідача фактично понесених позивачем судових витрат у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Враховуючи те, що позивачем при подачі позову повинно було сплачено державне мито в сумі 6193,87 грн., а сплачено - 1700 грн. (п/д №90 від 25.03.2010р.) та ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. (п/д № 91 від 25.03.2010р.), а позовні вимоги позивача задоволені на 98,48% та згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати по сплаті держмита в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 232,41 грн., а також слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України витрати по сплаті держмита в сумі –4399,88 грн.

          Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Нордік” (66502, Одеська обл., Люба шевський район, смт Любашівка, вул. Кирова, буд. 37А, код ЄДРПОУ 33285027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Південь” (65031, м. Одеса, вул. Проценко, буд. 23/4, код ЄДРПОУ 34799841) 470928 (чотириста сімдесят тисяч дев’ятсот двадцять вісім) грн.15 коп. - заборгованість за отримані та несплачені товари; 28255 (двадцять вісім тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн.69 коп. - 6% за користування товарним кредитом відповідно до додаткової угоди № 22 від 27.02.2009р.; 47125 (сорок сім тисяч сто двадцять п’ять) грн. 87 коп. –інфляційних; 14514 (чотирнадцять тисяч п’ятсот чотирнадцять) грн. 93коп. - 3% річних; 49163 (сорок дев’ять тисяч сто шістдесят три) грн. 61 коп. –пені; 1700 (одна тисяча сімсот) грн. –витрат на оплату державного мита; 233 (двісті тридцять дві) грн. 41 коп. –витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Нордік” (66502, Одеська обл., Люба шевський район, смт Любашівка, вул. Кирова, буд. 37А, код ЄДРПОУ 33285027) на користь державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р 31114095700008, банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита в сумі 4399 (чотири тисячі триста дев’яносто дев’ять)грн.88коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 15.06.2010 р.

Суддя