Рішення № 10838951, 14.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2010 р.Справа № 9/101-10-2081 За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком”;

До відповідача: Торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЕСА»;

про стягнення 1058,86 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 07.05.2010 р. за вх. №3672 Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЕСА»(далі –Відповідач) 1058,86 грн.

Представник відповідача у судові засідання 02.06.2010 р. та 14.06.2010 р. не з’явився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи №9/101-10-2081 за його участю в якості відповідача, про що свідчить повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення №6741080 (відмітка про отримання повноважною особою 19.05.2010 р.). Відповідач не надав відзив на позов, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

          16.02.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі ЦОС ПП Одеської філії ВАТ „Укртелеком” та Торгівельним товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЕСА»було укладено договір №5926 про надання послуг електрозв’язку.           

Згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Укртелеком” (протокол №3 від 16.04.2004 р.) та наказу ВАТ „Укртелеком” від 14.05.2004 р. №173 запроваджені нові назви філій ВАТ „Укртелеком”, в т.ч. Одеську дирекцію ВАТ „Укртелеком” перейменовано в Одеську філію ВАТ „Укртелеком” з правонаступництвом в частині основної діяльності.

          У відповідності до умов вищевказаного договору Позивач взяв на себе зобов’язання забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв’язку (п.2.1.1. договору), а Відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати послуги електрозв’язку по діючим тарифам згідно чинного законодавства (п.3.2.8 договору).

          Відповідно до п.4.2. договору Відповідач повинен сплачувати послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати. Відповідно до п.4.6. договору про надання послуг електрозв’язку у разі застосування авансової системи оплати Відповідач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно до 20 числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового) виходячи з фактично наданих послуг.

Так, за період з 01.10.2007 р. по 01.01.2009 р. Позивачем Відповідачу надані наступні телекомунікаційні послуги: міський телефонний зв’язок, міжміські та міжнародні телефонні розмови на загальну суму 1007,37 грн.

У свою чергу Відповідач умови договору щодо оплати належним чином не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 1007,37 грн.

Позивачем надсилалась Відповідачу претензія №425 від 05.10.2009 р. Відповідач не вжив належних заходів реагування на претензію, як то обумовлено п.6 договору та чинним законодавством.

          За умовами п.5.8. договору від 16.02.2005 р. у зв’язку з несплатою за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), Відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.

У відповідності до чинного законодавства та умов договору Позивачем було нараховано Відповідачу пеню в сумі 51,49 грн.

          Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.5 ст.33 Закону України „Про телекомунікації” споживач телекомунікаційних послуг зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, в т.ч., своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За положеннями ч.1 ст.36 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня (ч.2 ст.36 Закону України „Про телекомунікації”).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що щтрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю «Інеса»(65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 26, р/р 2600431616 в АБ «Південний», МФО 328209, код ОКПО 13914782) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” (65029 м. Одеса, вул. Садова,10, р/р 26004258 в ООД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351, код 01186691) заборгованість в сумі 1007,37 грн., пеню в сумі 51,49 грн., витрати по державному миту в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя