Рішення № 10838869, 11.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2010 р.Справа № 22/62-10-2164 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Агрофірма "МАЯКИ";

про стягнення 107909,41грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Бочкарьов Д.О. –за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ" звернулось до господарського суду одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Агрофірма "МАЯКИ" про стягнення 107909,41грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, надав доповнення до позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 13139,9 грн., з підстав викладених у позовній заяві та доповненнях до неї.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про відмовлення у позові у зв’язку зі спливом позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

05.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 07, згідно умов якого продавець –позивач продав, а покупець –відповідач купив засоби захисту рослин на умовах товарного кредиту з обов’язковою 15 % передоплатою та відстроченням платежу до 04.12.2007р.

На виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу товар, відповідно до накладних № 11 від 22.03.2007р. на суму 93515,76 грн., №26 від 26.03.2007р. на суму 22935 грн., № 52 від 06.04.2007р. на суму 40387,8 грн., №84 від 19.04.2007р. на суму 3756 грн., №115 від 04.04.2007р. на суму 2893,54 грн., №184 від 31.07.2007р. на суму 20723,88 грн., №205 від 31.08.2007р. на суму 1458,79 грн. Всього на загальну суму 185670,77 грн.

Між сторонами було підписано акти взаєморозрахунків, у відповідності до яких відповідачем визнано борг у розмірі 78466,80 грн. Крім того, 27.02.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду №23 у відповідності до якої відповідачем знову визнано борг у розмірі 78466,80 грн. та продовжено строк виконання зобов’язання до 16.03.2009р., що суперечить умовам договору, оскільки позивачем фактично поставлено товару на загальну суму 80488,06 грн.

Також, заяву відповідача про застосування строку позовної давності слід відхилити, оскільки строк дії договору було продовжено до 16.03.2009р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 80488,06 грн., плату за користування товарним кредитом у розмірі 6% в сумі 4829,28 грн. 1% плати за користування товарним кредитом від суми несплаченого товару у розмірі 804,88 грн., 3% річних 2711,52 грн. пеня у розмірі 9175,64 грн., індекс інфляції 47125,87 грн. та збитки у розмірі 13139,9 грн. документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Агрофірма "МАЯКИ" (вул. Радянської Армії, 24, с. Маяки, Біляївський район, Одеська область, р/р № 2600431841 в ООФ АППБ"Аваль" МФО 380805, код ЄДРПОУ 05528881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ" (вул. Проценко, буд. 23/4, м. Одеса, 65031, р/р № 26004690735781 в ОООФ АКБ „Укрсоцбанк” в м. Одеса, МФО 328016, код ЄДРПОУ 34799841) суму основної заборгованості у розмірі 80488,06 грн., плату за користування товарним кредитом у розмірі 6% в сумі 4829,28 грн. 1% плати за користування товарним кредитом від суми несплаченого товару у розмірі 804,88 грн., 3% річних 2711,52 грн. пеня у розмірі 9175,64 грн., індекс інфляції 47125,87 грн. та збитки у розмірі 13139,9 грн., витрат по сплаті за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу 236 грн., витрат по сплаті держмита 1181,10 грн.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Агрофірма "МАЯКИ" (вул. Радянської Армії, 24, с. Маяки, Біляївський район, Одеська область, р/р № 2600431841 в ООФ АППБ"Аваль" МФО 380805, код ЄДРПОУ 05528881) до Державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 393,60 грн. на р/р 31114095700008, код бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку 095, одержувач ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЕДРПОУ 23213460;

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя