Рішення № 108388280, 13.01.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 року справа №320/3854/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)", у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" від 31.12.2020 №227/ОС-20 про внесення змін до наказів в частині виключення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-008743), старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи, з наказу від 17.07.2020 №135/ОС-20 як працівника, якому матеріальна допомога не була виплачена у зв`язку з недостатнім фінансуванням;

- зобов`язати Державну установу "Бучанська виправна колонія (№85)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що під час проходження нею служби в Державній установі "Бучанська виправна колонія (№85)" наказом відповідача від 17.07.2020 №135/ОС-20 було вирішено виплатити капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшому інспектору групи контрольно-аналітичної роботи, матеріальну допомогу за 2020 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення.

Проте, 31.12.2020 Державною установою "Бучанська виправна колонія (№85)" було прийнято наказ №227/ОС-20 «Про внесення змін до наказів», яким у зв`язку з недостатнім фінансуванням внесено зміни до наказів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та виключено позивачку з наказу від 17.07.2020 №135/ОС-20.

Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем наказу від 31.12.2020 №227/ОС-20 та стверджує, що нормами чинного законодавства не передбачено право відповідача скасувувати дію попередньо прийнятих наказів, а відсутність коштів не може бути підставою для відмови у виплаті відповідної матеріальної допомоги, право на отримання якої виникло у позивачки на підставі наказу від 17.07.2020 №135/ОС-20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що 31.12.2020 виконуючим обов`язки начальника Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" підполковником внутрішньої служби Логовським А.Ю. було видано наказ №227/ОС-20 про внесення змін до наказів, згідно якого капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи, та інших працівників було виключено з наказу №107/ОС-20 від 11.06.2020 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у зв`язку з недостатнім фінансуванням.

Водночас, відповідач зауважив, що фінансування установи у 2020 році було недостатнім для виплати зазначеної матеріальної допомоги. Так, станом на 29.12.2020 вихідний залишок за КЕКВ 2112 становив 0,00 грн.

Відповідач стверджує, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язком Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)", а є виключно правом відповідача, яке реалізується на підставі відповідної заяви (рапорту) працівника та за наявності економії фонду грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.11.2001.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 03.07.2002 по 05.03.2021 позивачка проходила службу в Державній установі "Бучанська виправна колонія (№85)" та була звільнена зі служби на підставі наказу від 22.02.2021 №37/ОС-21.

З матеріалів справи вбачається, що під час служби що позивачка звернулась до начальника Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" Возного Володимира з рапортом від 15.07.2020 про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у зв`язку з оплатою навчання сина.

На підставі вказаного рапорту Державною установою "Бучанська виправна колонія (№85)" було прийнято наказ від 17.07.2020 №35/ОС-20, яким встановлено виплатити капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-008743), старшому інспектору групи контрольно-аналітичної роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» матеріальну допомогу за 2020 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення.

У подальшому, на підставі рапорту головного бухгалтера установи від 31.12.2020, Державною установою "Бучанська виправна колонія (№85)" було прийнято наказ від 31.12.2020 №227/ОС-20 «Про внесення змін до наказів», яким у зв`язку з недостатнім фінансуванням було внесено зміни до наказів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та виключено з наказів працівників, яким матеріальна допомога була не виплачена, зокрема, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-008743), старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи (нак. №135/ОС-20 від 17.07.2020).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаного наказу, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 3 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 р. за №377/31829 (далі-Порядок №925, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно з пунктом 4 розділу 1 Порядку №925 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які, зокрема, займають штатні посади в Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи та установи).

Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку №925 виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення.

Особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в державних підприємствах Державної кримінально-виконавчої служби України, грошове забезпечення виплачується за рахунок і в межах коштів відповідних підприємств.

Згідно з пунктом 1 розділу 15 Порядку №925 особам рядового і начальницького складу один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Виплата матеріальної допомоги особам рядового і начальницького складу здійснюється за місцем проходження служби на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - наказу відповідного органу управління вищого рівня згідно з рапортами цих осіб з урахуванням пункту 24 розділу I цього Порядку.

Наказ видається на підставі мотивованого рапорту цієї особи, погодженого керівником структурного підрозділу та фінансовою службою відповідного органу або установи (пункт 2 розділу 15 Порядку №925).

Згідно з пунктом 3 Порядку №925 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер та на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.

Розмір матеріальної допомоги для виплати вказаним у цьому пункті особам визначається згідно з пунктом 3 цієї глави пропорційно кількості повних календарних місяців служби з дня призначення на посаду до кінця поточного року.

Відповідно до пункту 8 розділу 15 Порядку №925 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується лише за наявності економії фонду грошового забезпечення.

Як зазначено вище, спірним наказом позивачку було виключено з наказу №135/ОС-20 від 17.07.2020, яким призначено їй матеріальну допомогу за 2020 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення.

Підставою прийняття відповідачем спірного наказу є відсутність фінансування.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до виписок по рахунку за липень-грудень 2020 року вихідний залишок коштів за КЕКВ 2112 був недостатнім для виплати позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Так, на підтвердження наданих пояснень відповідачем долучено до матеріалів справи виписки по рахунку з відомостями про вихідний залишок за КЕКВ 2112, а саме:

- від 31.07.2020, вихідний залишок - 262,34 грн.;

- від 28.08.2020, вихідний залишок - 1118,06 грн.;

- від 29.09.2020, вихідний залишок - 782,19 грн.;

- від 29.10.2020, вихідний залишок - 7137,68 грн.;

- від 02.12.2020, вихідний залишок - 70,41 грн.;

- від 29.12.2020, вихідний залишок - 0,00 грн.

Відповідно до пункту 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012р. за № 456/20769, до коду 2112 „Грошове забезпечення військовослужбовців належить грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, норми чинного законодавства не містять положень щодо можливості органу або установи, в якому особа проходить службу, приймати наказ про внесення змін до попередньо прийнятого наказу щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та виклювати особу зі списку для виплати такої допомоги.

Зокрема, Порядок №925 визначає лише два можливі варіанти дій контролюючого органу щодо питання виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме:

- видача наказу про виплату особі такої допомоги;

- відмова у виплаті допомоги у зв`язку з відсутністю економії фонду грошового забезпечення.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується за умови наявності фінансових коштів, а призначення та виплата такої допомоги є правом, а не обов`язком роботодавця.

Разом з тим, відсутність фінансування є об`єктивною підставою для відмови працівнику у виплаті виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а не підставою для внесення змін до попередньо прийнятих документів в частині виключення особи з переліку осіб, визначених для виплати такої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття відповідачем наказу від 17.07.2020 №135/ОС на рахунку Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" були відсутні кошти для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

У зв`язку з цим, відповідач, керуючись Порядком №925, мав право відмовити у задоволенні рапорту позивачки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Натомість відповідач, прийнявши наказ від 17.07.2020 №135/ОС "Про виплату матеріальної допомоги", фактично визнав право ОСОБА_1 на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, реалізацією якого є безпосередньо виплата позивачці такої допомоги. Отже, передумови для виплати такої допомоги пов`язані саме з прийняттям відповідачем наказу від 17.07.2020 №135/ОС.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої витребовується майно.

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) "Стретч проти Сполученого Королівства", заява №44277/98 (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплати є втручанням у право на мирне володіння майном (пункт 34 рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10).

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (заява №44912/98, пункт 52).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Формер Кінг з Греції та інші проти Греції", заява №25701/94, пункт 79 та пункт 82).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (заява № 68385/10 п. 35 та № 71378/10).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачка на підставі наказу Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" від 17.07.2020 №135/ОС мала законні сподівання на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Таке законне сподівання на отримання матеріальної допомоги як «активу» підлягає захисту статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Водночас, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, заява №63134/00, пункт 26)". Така відмова по своїй суті є позбавленням права на ці кошти, позаяк вони у подальшому не компенсуються.

У свою чергу, прийнявши спірний наказ, відповідач безпіставно позбавив позивачку можливості реалізації нею права на отримання відповідної допомоги, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що спірний наказ в частині, що стосується позивачки, прийнятий відповідачем протиправно.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" від 31.12.2020 №227/ОС-20 "Про внесення змін до наказів" в частині виключення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-008743), старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи з наказу від 17.07.2020 №135/ОС-20.

Відповідно, підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання Державну установу "Бучанська виправна колонія (№85)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією від 16.02.2022 №0.0.2460615657.1.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Таким чином, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, а тому сума належного до сплати судового збору складає 992,40 грн. (2481,00 грн. х 0,4).

Отже, позивачкою під час звернення до суду з позовною заявою було надмірно сплачено судовий збір на суму 992,40 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)", становить 992,40 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивачки на те, що відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачена нею сума судового збору підлягає поверненню у разі її звернення до суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" від 31.12.2020 №227/ОС-20 "Про внесення змін до наказів" в частині виключення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-008743), старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи, з наказу від 17.07.2020 №135/ОС-20.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної установи "Бучанська виправна колонія (№85)" (ідентифікаційний код 08563671, місцезнаходження: 08290, Київська обл., смт.Гостомель, вул.Мирна, буд.3).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.