Рішення № 10838745, 07.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2010 р.Справа № 9/140-3078(3/211-3664)-15-30/221-08-4594 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі М.Д. Стойковій

За участю представників:

від позивача Бочан І.П.,

від відповідачів:

1)Сільськогосподарського кооперативу „Маяк” Єфанов В.М.,

2)Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не зявився,

від третіх осіб:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Батлер” не зявився,

2) ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев” до Сільськогосподарського кооперативу „Маяк” та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю „Батлер” та ОСОБА_3, про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев” звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Сільськогосподарського кооперативу „Маяк” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Міське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на 30 деревяних будинків відпочинку під інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, будинок директора бази та павільйон-їдальню, що розташовані на території бази відпочинку „Молодість” біля смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на протязі 1985-1988 років на території бази відпочинку „Молодість” Тернопільським меблевим комбінатом, правонаступником якого є позивач, було побудовано 30 деревяних будиночків, господарчий будинок під інвентарним номером 74 загальною площею 159,3 кв.м, та їдальню під інвентарним номером 78 загальною площею 602,93 кв.м. Зазначене підтверджується договором від 01.06.1987 р., укладеним між КСГП „Маяк”, правонаступником якого є СК „Маяк”, та Тернопільським меблевим комбінатом; договором про взаємне співробітництво по організації відпочинку від 12.10.1988 р. між Тернопільським меблевим комбінатом та колгоспом „Маяк”; договором про взаємне співробітництво по організації відпочинку від 05.06.2000 р. між позивачем та СК „Маяк”; договором про спільну діяльність від 17.04.2007 р. Проте, оскільки відповідачі не визнають право власності позивача на вказані вище будинки, позивач звернувся до суду з даним позовом згідно ст. 392 ЦК України про визнання права власності на вказані обєкти.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28.08.2007 р. порушено провадження у справі № 3/211-3664.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.09.2007 року у справі № 3/211-3664 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев” задоволено та визнано за позивачем право власності на нерухоме майно приміщення деревяних будинків відпочинку під інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, будинок директора бази, будинок павільйону-їдальні, що розташовані на території бази відпочинку „Молодість” біля смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (територія Будацької коси).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю „Батлер” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на таке рішення, посилаючись на те, що його не залучено до участі у справі, а прийняте рішення стосується його прав як власника частини спірного нерухомого майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 р. рішення господарського суду Тернопільської області від 06.09.2007 року у справі № 3/211-3664 скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області, оскільки судом прийнято рішення, що стосується прав і обовязків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.10.2008 р. справу № 3/211-3664 прийнято до провадження судді Кропивної Л.В. на підставі розпорядження голови вказаного суду від 29.09.2008 р., справі присвоєно № 9/140-3078 (3/211-3664) та справу призначено до розгляду в засіданні суду. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі було залучено ТОВ „Батлер” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.10.2008 р. справу № 9/140-3078 (3/211-3664) передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2008 р. (суддя Рога Н.В.) порушено провадження у справі № 9/140-3078(3/211-3664)-30/22-08-4594.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2008 р. у справі № 9/140-3078(3/211-3664)-30/22-08-4594 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев” задоволено частково та визнано за ним право власності на 30 деревяних будинків відпочинку під інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, господарчий будинок під інвентарним номером 74 загальною площею 159,3 кв.м та їдальню під інвентарним номером 78 загальною площею 602,93 кв.м; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати, посилаючись на те, що господарським судом при прийняті рішення порушені його права та інтереси, оскільки база відпочинку "Молодість" є цілісним майновим комплексом, що належало КСГП "Маяк" з наступної реорганізацією у СВК "Маяк", отже ОСОБА_3 як член даного кооперативу є співвласником всього майна бази відпочинку "Молодість", на частину майна якої визнано право власності за позивачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2009 р. рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2008 р. у справі № 9/140-3078(3/211-3664)-30/22-08-4594 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2009 р. справу № 9/140-3078(3/211-3664)-30/22-08-4594 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 9/140-3078(3/211-3664)-15-30/22-08-4594 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

13.04.2010 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява від Приватного сільськогосподарського підприємства „Маяк” про допуск до участі у справі його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача. Вказана заява була розглянута судом в засіданні суду 14.04.2010 р. та суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити в задоволенні заяви ПСП „Маяк”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2010 р. справу № 9/140-3078(3/211-3664)-15-30/22-08-4594 було замінено відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Міське бюро технічної інвентаризації” на належного відповідача Шабівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3.

В ході розгляду справи позивачем неодноразово подавались доповнення до позовної заяви. Так, згідно останніх доповнень до позовної заяви (а.с. 134-135 т. 4) позивач просить суд визнати за ним право власності на 56/100 частин бази відпочинку „Молодість”, розташованої на території Будацької коси, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме 30 деревяних будинків відпочинку під інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, господарчий будинок під інвентарним номером 74 загальною площею 159,3 кв.м, та їдальню під інвентарним номером 78 загальною площею 602,93 кв.м.

Відповідач Сільськогосподарський кооператив „Маяк” позовні вимоги визнає, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 125 т. 4).

Відповідач Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області відзив на позов не надала, також представник сільради у судові засідання не зявився.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Батлер” письмові пояснення по суті спору не надало, також представник товариства у судові засідання не зявився.

Третя особа ОСОБА_3 проти позовних вимог ТОВ „Тернопільдерев” заперечує, про що зазначено у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 30-35 т. 5). При цьому третя особа посилається на те, що позивач не є правонаступником Тернопільського меблевого комбінату, а відповідач СК „Маяк” не є правонаступником КСГП „Маяк”, також позивач не надав доказів, які підтверджують його право власності на спірне майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 1987 р. між КСГП „Маяк” та Тернопільським меблевим комбінатом був укладений договір (а.с. 4 т. 1), згідно п. 1.1 якого сторони договору зобовязуються спільно діяти для досягнення загальної господарської мети, а саме будівництва та експлуатації бази відпочинку „Маяк”, розташованої на Будацькій косі біля смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області. Спільна діяльність сторін здійснюється шляхом внесення кожною зі сторін свого майнового вкладу в організацію будівництва і експлуатації бази відпочинку у відповідності з умовами вказаного договору (п. 2.1 договору). Для досягнення мети, вказаної в п. 1.1 договору, сторони здійснюють внески грошима або іншим майном, виконанням робіт з будівництва бази відпочинку своїми силами і за свій рахунок (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.3. зазначеного договору майно бази відпочинку, що створена на виконання умов цього договору, є спільною дольовою власністю сторін, при цьому доля кожної зі сторін відповідає фактичним витратам сторони у спільній діяльності.

При цьому у відповідності з п. 2.6. вказаного договору меблевий комбінат зобовязаний здійснити будівництво будівлі їдальні, будинку для кабінету директора, здійснити поставку та монтаж 46 будиночків відпочинку, поставити обладнання для їдальні та будиночків відпочинку.

Строк дії договору визначений в п. 4.1 договору та становить 25 років, до 01.06.2012 р.

Крім того, 12 жовтня 1988 р. між Тернопільським меблевим комбінатом та колгоспом „Маяк” був укладений договір про взаємне співробітництво по організації відпочинку (а.с. 5-6 т. 1), згідно преамбули якого комбінатом протягом 1985-1988 років споруджено на території бази відпочинку 30 деревяних будинків, павільйон для їдальні, завезено різні будівельній матеріали, будиночки обладнані всім необхідним. Згідно п. 1 вказаного договору колгосп „Маяк” щорічно на протязі до 2000 року надає меблевому комбінату по 250 путівок за їх собівартістю. В п. 2 цього договору зазначено, що у користуванні відпочиваючих меблевого комбінату знаходяться будинки за номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 59, 60, заселення яких розподіляється меблевим комбінатом шляхом заповнення путівок із зазначенням номеру будинку. При цьому відповідно до п. 12. договору комбінат кожний рік приймає участь в проведенні ремонту своїх будиночків та пропорційну участь в ремонті місць загального користування та благоустрої.

Перелік обладнання і інвентарю, який передається меблевим комбінатом колгоспу „Маяк” Білгород-Дністровського району Одеської області згідно договору від 12.10.1988 р., міститься у додатку до цього договору (а.с. 7 т. 1).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 05 червня 2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев” та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Маяк” був укладений договір про взаємне співробітництво по організації відпочинку (а.с. 8 т. 1). В п. 1 вказаного договору обумовлено, що ТОВ „Тернопільдерев”, починаючи з літнього сезону 2000 року, дообладнує 6 будинків відпочинку за номерами 29, 30, 31, 32, 33, 34, необхідним інвентарем та меблями, а також кожен рік здійснює ремонт цих будинків. Путівки в ці будинки відпочинку видаються ТОВ „Тернопільдерев”. Оплату за путівки ТОВ „Тернопільдерев” не здійснює.

Згідно п. 2 вказаного договору решту будинків разом з меблями і другим інвентарем ТОВ „Тернопільдерев” передає в оренду СВК „Маяк” без оплати в рахунок плати позивачем за землю, електроенергію, воду та інші комунальні послуги. Щорічний ремонт будинків відпочинку та іншого майна, яке знаходиться в оренді СВК „Маяк” здійснюється його силами.

Також за умовами вказаного договору СВК „Маяк” щорічно на протязі до 2010 року відпускає при необхідності і за заявками позивача по 30 путівок на кожний заїзд по повній вартості (п. 3 договору).

Строк дії вищезазначеного договору з 05 червня 2000 року по 05 червня 2010 року (п. 6 договору).

Більш того, 17 квітня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев" та сільськогосподарський кооператив „Маяк" уклали договір про спільну діяльність (а.с. 9 т. 1), предметом якого є спільне, взаємовигідне користування і експлуатація бази відпочинку "Молодість", розташованої на Будацькій косі біля селища Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, на території якої Тернопільським меблевим комбінатом, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев", за власні кошти побудовано 30 дерев'яних будинків відпочинку під інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, будинок директора бази, будинок павільйону їдальні.

В розділі „Права і обов'язки сторін” вказаного договору зазначено, що Сільськогосподарський кооператив „Маяк" зобов'язується забезпечити експлуатацію належних Товариству з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев", на території бази відпочинку "Молодість" будинків подачею води, тепла, електроенергії та їх охороною в рахунок передачі йому в оренду 14 будинків відпочинку. В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев" зобов'язується провести поточний ремонт належних йому будинків на території бази відпочинку „Молодість" і з 16.06.2007 року передати в оренду СК „Маяк" 14 відремонтованих будинків відпочинку.

Даний договір укладений строком на 2 роки і 11 місяців і є основою для укладення додаткового договору про взаємні права і обов'язки щодо користування і експлуатації майна ТОВ „Тернопільдерев" на території бази відпочинку Молодість".

З вищевикладеного вбачається, що на протязі 1985-1988 років на території бази відпочинку „Молодість” Тернопільським меблевим комбінатом було побудовано 30 деревяних будиночків, господарчий будинок (будинок директора) та їдальню. При цьому слід зазначити, що через значну давність з моменту зведення вказаних спірних будинків документи, які підтверджують будівництво комбінатом цих будинків, не збереглися. Такі обставини стали підставою для оспорювання права власності позивача, який є правонаступником Тернопільського меблевого комбінату, на вказані будинки, за захистом якого позивач звернувся до суду з даним позовом. Слід зазначити, що вищевказані спірні будинки з моменту їх введення в експлуатацію весь час знаходились на балансі Тернопільського меблевого комбінату, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії інвентарних карток обліку основних засобів виробництва (а.с. 22-24 т. 1), та на теперішній час знаходяться на балансі ТОВ „Тернопільдерев”, що також підтверджується матеріалами справи.

Однак, третя особа ОСОБА_3 у своїх запереченнях на позов оспорює той факт, що позивач є правонаступником Тернопільського меблевого комбінату. Такі заперечення третьої особи спростовуються судом з огляду на таке.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи статуту ТОВ «Тернопільдерев»2010 р. (а.с. 17-23 т. 4), вказане товариство створено в результаті зміни назви товариства з обмеженою відповідальністю „Гал-Інвест”, шляхом об'єднання майна учасників та підприємницької діяльності (чотирьох фізичних осіб ) з метою одержання прибутку відповідно до чинного законодавства України. При цьому ТОВ „Тернопільдерев” є правонаступником усіх прав та обовязків приєднаного державного виробничо-комерційного підприємства „Тернопільдеревпром” та виробничого деревообробного об'єднання «Тернопільдерев», ДП „Меблевик” та Тернопільського меблевого комбінату, правонаступником яких було державне виробничо-комерційне підприємство «Тернопільдеревпром»(п. 1.1 статуту).

До того ж згідно п. 1 статуту Тернопільського меблевого комбінату 1989 р.(а.с. 131-134 т. 3) комбінат є державним підприємством та підпорядковане Міністерству лісової промисловості УРСР.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом України № 697-ХІІ „Про власність”, який діяв до прийняття Верховною радою України Закону України від 27 квітня 2007 року № 997-V „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України”.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Відповідно до наказу № 7 Міністерства лісової промисловості УРСР від 11.02.1991 р. «Про створення виробничого деревообробного об'єднання «Тернопільдерев»(а.с. 135 т. 3) з 01.04.1991 р. було створено Виробниче деревообробне об'єднання «Тернопільдерев», до складу якого у якості самостійного підприємства увійшов Тернопільський меблевий комбінат, що також відображено в п. 3 статуту вказаного виробничого деревообробного об'єднання «Тернопільдерев».

Розпорядженням Тернопільської ради народних депутатів № 49 від 11.02.1992 р. (а.с. 142 т. 3) виробниче деревообробне об'єднання „Тернопільдерев” було перереєстровано та згідно п. 1.2. статуту останнього (а.с. 143-151 т. 3) виробниче деревообробне об'єднання „Тернопільдерев” знаходиться у підпорядкуванні Державного комітету по деревообробній промисловості.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, що діяв до 18.10.2006 р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд доходить висновку, що з набуттям держави України самостійності спірне майно належало до державної форми власності, оскільки належало Тернопільському меблевому комбінату, який був підпорядкований Міністерству лісової промисловості УРСР.

Так, як зясовано судом, на підставі наказу Міністерства промисловості України № 376 від 19.12.1994 р. (а.с. 10 т. 4) виробниче деревообробне об'єднання „Тернопільдерев” було обєднано з ДП „Меблевик”, в результаті чого було створено державне виробничо-комерційне підприємство «Тернопільдеревпром». Так, згідно статуту державного виробничо - комерційного підприємства «Тернопільдеревпром»1994 року (а.с. 1-9 т. 4) останнє створено наказом Міністерства промисловості України № 376 від 19.12.1994 року шляхом злиття майна державної власності ВДО «Тернопільдерев»і ДП «Меблевик»і підпорядковане Міністерству промисловості України. Відповідно до п. 4.1. цього ж статуту майно підприємства є державною власністю.

Розпорядженням виконавчого комітету Тернопільської районної ради народних депутатів № 3 від 05.01.1995 р. (а.с. 11 т. 4) ) виробниче деревообробне об'єднання „Тернопільдерев” та ДП „Меблевик” перереєстровані у державне виробничо-комерційне підприємство «Тернопільдеревпром».

Більш того, як зазначив позивач в ході розгляду справи, спірне майно передавалось з балансу Тернопільського меблевого комбінату на баланс його правонаступника, що підтверджується балансами Тернопільського меблевого комбінату, виробничого деревообробного об'єднання «Тернопільдерев», державного виробничо - комерційного підприємства «Тернопільдеревпром», ТОВ «Тернопільдерев»(а.с. 25-37 т. 4).

Той факт, що спірне майно перебувало у власності державного підприємства, не свідчить про неможливість набуття його позивачем. Адже 04.03.1992 р. Верховною радою України був прийнятий Закон „Про приватизацію державного майна”, яким передбачалось можливість відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб, тобто можливість приватизувати майно державних підприємств України.

Ст. 7 вказаного Закону України „Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. передбачено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації, виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності.

При цьому факт приватизації майна Тернопільського меблевого комбінату, зокрема, державного підприємства, яке стало його правонаступником, підтверджується наступними документами:

- наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області № 314 від 30.03.1998р. „Про проведення повторної інвентаризації, здійснення оцінки вартості та вилучення з цілісного майнового комплексу державного виробничо-комерційного підприємства „Тернопільдеревпром" незавершеного будівництва" (а.с. 66 т. 5);

- наказом Державного виробничо-комерційного підприємства „Тернопільдеревпром" № 5 від 31.03.1998 р. „Про створення інвентаризаційної комісії та комісії з оцінки вартості майна" (а.с. 67 т. 5);

- інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей від 01.04.1998 р. (а.с. 68-69 т. 5), згідно якого на підставі вказаного вище наказу № 5 від 31.03.1998 р. було проведено зняття фактичних залишків основних засобів ДВКП „Тернопільдеревпром";

- протоколом засідання комісії з інвентаризації майна державного виробничо-комерційного підприємства «Тернопільдеревпром»від 29.04.1998 р. (а.с. 70 т. 5);

- наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області № 474 від 19.05.1998р. „Про вилучення незавершеного будівництва Тернопільської меблевої фабрики зі складу цілісного майнового комплексу державного виробничо-комерційного підприємства «Тернопільдеревпром»і включення його в перелік обєктів незавершеного будівництва” (а.с. 71 т. 5);

- актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного виробничо-комерційного підприємства «Тернопільдеревпром»(а.с. 72-73 т. 5), затвердженого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області згідно наказу № 504 від 28.05.1998 р. (а.с. 74 т. 5);

- договором купівлі-продажу державного майна на аукціоні № КПМ-0003 від 12.01.1999 р. (а.с. 75 т. 5), згідно якого покупець - ТОВ „Гал-Інвест" придбало у власність державне майно цілісного майнового комплексу державного виробничо-комерційного підприємства «Тернопільдеревпром»;

- розпорядженням міського голови Тернополя від 10.02.1999 р. №108 „Про реєстрацію договору купівлі-продажу" (а.с. 79 т. 5);

- актом підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу майна ТОВ „Тернопільдерев" /цілісний майновий комплекс „Тернопільдеревпром" ТОВ „Гал-Інвест"/, державне виробничо-комерційне підприємство „Тернопільдеревпром" від 05.02.2004 р. (а.с. 83-84 т. 5).

Також, як вбачається з протоколу зборів засновників ТОВ „Гал-Інвест" від 12.01.1999 р. (а.с. 80 т. 5), у звязку з придбанням майна ДВКП „Тернопільдеревпром" та приєднання вказаного підприємства до ТОВ „Гал-Інвест" останнє стало правонаступником ДВКП „Тернопільдеревпром". Крім того, згідно протоколу зборів засновників ТОВ „Гал-Інвест" від 14.01.1999 р. (а.с. 81-82 т. 5) ТОВ „Гал-Інвест" було перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев".

Отже, на теперішній час саме позивач є правонаступником державного виробничо-комерційного підприємства «Тернопільдеревпром»та його попередника Тернопільського меблевого комбінату, що також підтверджується листом Міністерства промислової політики України від 02.10.2009 р. № 10/2-3-1401 (а.с. 16 т. 4).

Не приймаються судом до уваги і доводи третьої особи ОСОБА_3 стосовно того, що відповідач - СК „Маяк” не є правонаступником КСГП „Маяк”, яким укладались з Тернопільським меблевим комбінатом вищезазначені договори про співробітництво, в результаті виконання яких було створено спірне майно. Так, третя особа стверджує, що правонаступником КСГП „Маяк” став СВК „Маяк”, який в подальшому був реорганізований у ПСП „Маяк”, що стало правонаступником всіх попередніх власників бази відпочинку „Молодість”.

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2007 р. по справі № 17/25-07-1372, яке набрало законної чинності, судом були досліджені факти правонаступництва КСГП „Маяк” стосовно спірного майна.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зокрема, вказаним рішенням суду встановлені наступні факти:

- 08 лютого 2002 року СВК „Маяк” - правонаступник реорганізованого КСГП „Маяк”, у складі 5 осіб-засновників, на своїх зборах прийняв рішенні про перетворення у приватне сільськогосподарське підприємство „Маяк”. Одноособовим засновником ПСП „Маяк” виступив голова кооперативу, який на підставі правонаступництва перевів все майно на баланс свого новоствореного підприємства4

- 09 вересня 2004 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду було скасовано вищезазначене рішення зборів засновників СВК „Маяк” з відновленням державної реєстрації реорганізованого кооперативу „Маяк”;

- згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 20 червня 2005 року було надано судове роз'яснення порядку виконання вищезазначеного рішення щодо припинення юридичної особи ПСП „Маяк” з виключенням його з державного реєстру підприємницької діяльності та про відновлення державної реєстрації незаконно реорганізованого СВК „Маяк”;

- у складі майна, яке було незаконно присвоєно головою ПСП „Маяк”, знаходилась і база відпочинку „Молодость”, розташована на Будацькій Косі біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області;

- за рішенням суду від 09 вересня 2004 року про визнання незаконним створення ПСП „Маяк”, голова ПСП повинен був передати все майно, яке незаконно було поставлено на баланс цього підприємства, пайового фонду та майно, яке не було розпайоване, його законним власникам, тобто членам колишнього СВК „Маяк”;

- після отримання роз'яснення судового рішення, головою новоствореного кооперативу 18 лютого 2005 року було зібрано загальні збори, на яких всім членам колишніх реорганізованих підприємств були надані пояснення щодо незаконних дій голови ПСП „Маяк”, та на яких було прийнято рішення щодо передачі всього майна, яке було незаконно отримано головою ПСП „Маяк” до СК „Маяк”;

- у зв'язку з визнанням незаконним ПСП „Маяк” всі члени колишнього СВК „Маяк” вирішили вийти з ПСП „Маяк” та створити нове підприємство й перейти до нього зі своїми майновими та земельними паями;

- 20 травня 2004 року голова незаконного ПСП „Маяк” своїм листом зобов'язався передати основні та обігові засоби співвласників майна реорганізованого КСГП „Маяк” до новоствореного СК „Маяк”;

- однак при передачі майна база відпочинку, яка теж була на балансі колишніх реорганізованих підприємств, передана не була;

- 20 травня 2004 року між власниками майнових паїв, визначених в результаті паювання майна колишнього КСП „Маяк” був складений договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності. В цей же день група співвласників майна в особі уповноваженого ОСОБА_6 передала новоствореному кооперативу СК „Маяк” в оренду належні їм на праві спільної часткової власності основні засоби;

- на час розгляду справи у суді всі члени колишнього СВК „Маяк” перейшли до новоствореного сільськогосподарського кооперативу „Маяк” та знаходяться з цим підприємством у трудових відносинах.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що спірна база відпочинку відносилась до соціальної сфери, тому не могла бути розпайована, тобто завжди знаходилась на балансі КСГП „Маяк”, потім на балансі СВК „Маяк”. За весь час існування КСП „Маяк”, СВК „Маяк” база відпочинку „Молодость” фактично завжди знаходилась на балансі цих підприємств та передавалась в оренду одному й тому ж товариству. При цьому судом встановлено, що всі рахунки по експлуатаційним витратам по електроенергії, водопостачанню оплачувало та здійснювало КСП „Маяк”, згодом СВК „Маяк”, а на час розгляду справи у суді всі платежі здійснював СК „Маяк”, який також сплачував орендну плату за землю, на якій розташована база відпочинку, та проводив всі поточні ремонти, виплачував заробітну плату охоронникам бази відпочинку. Крім того, як зясовано судом, головою ПСП „Маяк” на підставі розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №129/2002 від 22.03.2002р. було оформлено право власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Молодість”. Проте, розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 13.12.2006 р. № 1411/2006 було скасовано вказане розпорядження від 22.03.2002 р. №129/2002 „Про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку „Молодість”, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, біля селища Затока на Будацькій косі”.

До того ж постановою господарського суду Одеської області від 14.02.2007р. по справі №17/4-07-679А скасовано реєстрацію Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації шляхом виключення з реєстраційної книги № 1 реєстраційного напису №76 від 05.06.2002р. про визнання права власності на цілісний майновий комплекс будівель та споруд бази відпочинку „Молодість”, розташований на Будацькій косі біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, за приватним сільськогосподарським підприємством „Маяк” та визнано недійсним свідоцтво від 05.06.2002 р. на право власності на цілісний майновий комплекс будівель та споруд бази відпочинку „Молодість”, розташовану на Будацькій косі біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, видане приватному сільськогосподарському кооперативу “Маяк” на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 22.03.2002р. №129/2002.

Відтак, рішенням господарського суду Одеської області від 26.10.2007 р. по справі № 17/25-07-1372 позовні вимоги СК „Маяк” задоволені у повному обсязі та визнано за СК „Маяк” право власності на нерухоме майно, а саме: будинок відпочинку № 82, сторожка № 71, будинок відпочинку № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, адміністративний будинок №72, будинок відпочинку № 65, № 66, № 67, № 68, № 69, № 70, вагончик № 73, вагончик (металевий) № 75, № 76, № 77, № 81, ємкість металева № 84, 85, 86, туалет металевий № 79, душова металева № 80, торговий кіоск № 83, будинок відпочинку № 34, № 22, № 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 47, № 48, № 49, № 50, № 51, № 52, № 53, № 54, № 55, № 56, які розташовані на базі відпочинку „Молодість”, що розташована на земельній ділянці площею 1,19 га на Будацькій косі біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Як зясовано судом, згідно вказаного рішення суду за відповідачем у даній справі СК „Маяк” визнано право власності на майно спірної бази відпочинку, що складає 44/100 частини цієї бази відпочинку, оскільки 56/100 частини бази належить саме ТОВ „Тернопільдерев”.

Доводи ОСОБА_3 про те, що йому належить частка у спірному майні, суд вважає безпідставними, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2009 р. у справі № 17/25-07-1372 встановлено, що спірна база відпочинку не входила до пайового фонду КСГП "Маяк" і, відповідно, частка ОСОБА_3 в майні бази відпочинку визначена не була.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_3 на підроблення договорів про співробітництво, оскільки такі посилання суперечать висновку № 273 від 23.03.2010 р. експертного почеркознавчого та технічного дослідження документів, який є доказом по цій справі. До того ж ОСОБА_3 не був стороною у вказаних договорах, тому його доводи стосовно підроблення договорів оцінюються судом критично.

З огляду на усе вищевикладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірні будинки, які знаходяться на балансі позивача та експлуатуються ним.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, предявляючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

З огляду на те, що відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спірне майно створює перешкоди у здійсненні позивачем своїх повноважень власника відносно цього майна, оскільки з боку відповідача та третіх осіб таке право власності оспорювалось до моменту звернення позивача до суду з даним позовом (зокрема, до вказаного моменту право власності на всю спірну базу відпочинку було визнано за відповідачем згідно рішення суду від 26.02.2007 р. по справі № 17/25-07-1372, а.с. 103-105 т. 3), господарський суд вважає, що таке право власності позивача підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у субєктивному праві щодо спірних будинків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Тернопільдерев” про визнання за ним права власності на 56/100 частин бази відпочинку „Молодість”, розташованої на території Будацької коси, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме 30 деревяних будинків відпочинку під інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, господарчий будинок під інвентарним номером 74 загальною площею 159,3 кв.м, та їдальню під інвентарним номером 78 загальною площею 602,93 кв.м. та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев” до Сільськогосподарського кооперативу „Маяк” та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю „Батлер” та ОСОБА_3, про визнання права власності на майно задовольнити.

2.ВИЗНАТИ за Товариством з обмеженою відповідальністю „Тернопільдерев” (46002, м. Тернопіль, вул. Довга, 13; код ЄДРПОУ 14053299) право власності на 56/100 частин бази відпочинку „Молодість”, розташованої на території Будацької коси, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме 30 деревяних будинків відпочинку під інвентарними номерами 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, господарчий будинок під інвентарним номером 74 загальною площею 159,3 кв.м, та їдальню під інвентарним номером 78 загальною площею 602,93 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 14.06.2010 р.

Суддя