Рішення № 108387415, 09.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року Справа № 160/19228/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №046350011416 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.11.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 27.10.1999р. по 11.11.1999р., з 12.11.2004р. по 12.11.2005р., з 13.11.2005р. по 29.12.2006р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви від 03 серпня 2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак, рішенням №046350011416 від 18.11.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставно відмовило позивачеві у призначенні такої пенсії, посилаючись на те, що на момент звернення її вік складає 52 роки 6 місяців 13 днів, а тому право на пільгову пенсію, з урахуванням відпрацьованого стажу за Списком №2, вона набуде згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при досягненні 55 років. Позивач вважає, що відповідачем-2 протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а вказане рішення відповідача є незаконним, порушує її права та інтереси, оскільки винесено без врахування останнім положень рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15). При цьому, на думку позивача, при вирішення питання призначення пенсії, відповідач повинен був застосовувати приписи пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.), згідно з якою позивач мала право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах ще в 50 років, проте, відповідач протиправно визначив датою набуття позивачем права на таку пенсію - досягнення нею 55 років відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», бо при такому підході відповідачем віддано перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства та залишено поза увагою вищевказане рішення Конституційного Суду України, що є неприпустимим. Крім цього, зі спірного рішення слідує, що до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2 зараховано лише 16 років 9 місяців 16 днів, в той час, як фактичний пільговий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 00 місяців 24 дні. Отже, пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи за Списком №2 з 27.10.1999р. по 11.11.1999р., з 12.11.2004р. по 12.11.2005р. та з 13.11.2005р. по 29.12.2006р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна» через наявність перерв в дії наказів про атестацію робочого місця. Водночас, на думку позивача, нею було дотримано всіх вимог закону для призначення їй пільгової пенсії за Списком №2, зокрема, надано відповідні уточнюючи довідки, в яких містяться відомості про роботу ОСОБА_1 у вищевказані спірні періоди на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні та посилання на наказами, за якими проведено атестацію робочих місць, а також на погодження з головним управлінням праці та соціального захисту населення пролонгації строку дії атестації на шахті «Благодатна». При цьому, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, обов`язок проведення атестації робочих місць покладається на керівників підприємств, організацій і не залежить від працівників, тому перерви в її проведенні не можуть позбавити особу її конституційного права на соціальний захист. Таким чином, не погоджуючись з вищевказаним оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19228/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 22.12.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

28.12.2022 року до суду через електронну підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у позивача на момент звернення до пенсійного органу відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 і таке право позивач набуде лише при досягненні 55-річного віку, як то передбачено п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, статтю 13 Закону №1788-ХІІ. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ (далі - Закон №2148), який набрав чинності 11.10.2017, було внесено зміни до багатьох законодавчих актів, зокрема, Закон №1058-IV було доповнено розділом ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», в якому виділена окрема стаття 114, що включила в себе всі категорії громадян, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі, і за Списком №2. Отже, починаючи з 01.10.2017 зниження пенсійного віку громадянам, які працювали за Списком №1 та Списком № 2, відбувається виключно на підставі статті 114 Закону №1058-IV, яка, на відміну від статті 13 Закону №1788-ХІІ, не була визнана неконституційною. Отже, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Розділу XIV-1 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, враховуючи той факт, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України у віці що не дає, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на день звернення, у останньої відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема через відсутність необхідного віку. Також відповідач вказує на те, що Закон від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом №1788-XII для призначення пенсії особі необхідно було до 11.10.2017 року. При цьому, Закон №1058-IV, як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з моменту набрання законної сили Законом від 03.10.2017 №2148-VIII з 11.10.2017, а тому рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (746/15) впливає лише на осіб, у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах виникло до 11.10.2017р. Таким чином, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.11.2022 року №046350011416 на законних підставах відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності. З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Також відповідачем-1 зазначено, що з урахуванням поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 документів, ОСОБА_1 враховано страховий стаж по 30.09.2020р. у кількості 31 рік 08 місяців 9 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 16 років 09 місяці 16 днів. При цьому, до пільгового стажу за Списком №2 неможливо зарахувати період роботи ОСОБА_1 за Списком №2 з 27.10.1999р. по 11.11.1999р., з 12.11.2004р. по 12.11.2005р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна» через наявність перерв в дії наказів про атестацію робочого місця. Водночас, відповідно до приписів п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі Порядок №383), передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. При цьому, період роботи позивача з 30.12.2005р. по 29.12.2006р. було зараховано до пільгового стажу за Списком №2. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02.01.2023 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.11.2022 року №046350011416 обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через недосягнення нею відповідного пенсійного віку, бо таке право позивач набуде лише при досягненні 55-річного віку, як то передбачено п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Розділу XIV-1 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, враховуючи той факт, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України у віці що не дає, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на день звернення, у останньої відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема через відсутність необхідного віку. При цьому, Закон №1058-IV, як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а тому саме він підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, право на пенсійне забезпечення відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV ОСОБА_1 набуде після досягнення необхідного віку, з 28.04.2025р. Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, статтю 13 Закону №1788-ХІІ, то відповідач-2 зазначав, що, на його думку, це рішення на спірні правовідносини не впливає, оскільки норми п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на час розгляду заяви позивача про призначення пенсії є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Також відповідачем-2 зазначено, що з урахуванням поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 документів, ОСОБА_1 враховано страховий стаж по 30.09.2020р. у кількості 31 рік 08 місяців 9 днів, в тому числі, пільговий стаж за Списком №2 16 років 09 місяці 16 днів. При цьому, до пільгового стажу за Списком №2 неможливо зарахувати період роботи ОСОБА_1 за Списком №2 з 27.10.1999р. по 11.11.1999р., з 12.11.2004р. по 12.11.2005р. та з 13.11.2005р. по 29.12.2006р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна» через наявність перерв в дії наказів про атестацію робочого місця. Водночас, відповідно до приписів п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі Порядок №383), передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Таким чином, для робітників цієї професії слід підтвердити не лише її назву, а й зайнятість певними видами робіт та матеріалами за результатами проведеної атестації робочого місця. У зв`язку із вищенаведеним відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

При цьому, ч.2 ст.263 КАС України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, а також з урахуванням того, що з 19.12.2022р. по 06.01.2023р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.11.2022р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

На час звернення ОСОБА_1 до відповідача-1 за призначенням пенсії їй виповнилося 52 роки.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 10.11.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №046350011416 від 18.11.2022р., яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із недосягненням позивачем пенсійного віку, який згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, становив 55 років, в той час як вік заявниці 52 роки 06 місяців 13 днів. Також у цьому рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 08 місяців 9 днів, в тому числі, пільговий стаж за Списком №2 16 років 09 місяці 16 днів.

При цьому, як слідує з розрахунку стажу позивача, що міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , до її пільгового стажу за Списком №2 не було зараховано період її роботи з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004р. по 29.12.2005р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна».

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області направлено на адресу позивача листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24.11.2022р. №0400-010226-8/119633.

Незгода позивача з рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також із не зарахуванням спірних періодів роботи до її пільгового стажу за Списком №2, зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

При цьому, ст.13 Закону №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення статтю 13 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом б якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „б- - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.

Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.

При цьому з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV), який відповідно до його Преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (до 11.10.2017р.), яким текст Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.

Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Відповідачем-2 у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.

Як встановлено судом, позивач на момент звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії 10.11.2022р. досягла - 52 роки 06 місяців 13 днів (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та мала загальний страховий стаж роботи - 31 рік 08 місяців 09 днів, у тому числі, на роботах за Списком №2 (за визнаною пенсійним органом кількістю років) - 16 років 09 місяців 16 днів, а, отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку - 55 років, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

Судом також встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів відповідачем-2 враховано ОСОБА_1 страховий стаж у кількості 31 рік 08 місяців 09 днів, в тому числі, пільговий стаж за Списком №2 16 років 09 місяців 16 днів.

При цьому, як слідує з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , зокрема, з розрахунку стажу, в тому числі пільгового, до її пільгового стажу за Списком №2 не було зараховано період її роботи з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004р. по 29.12.2005р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна».

Стверджуючи у відзивах про відсутність підстав для зарахування вищевказаного спірного періоду до пільгового стажу позивача, відповідачі посилаються на те, що згідно з пільговою довідкою від 11.10.2022 №627 є розрив між наказами про атестацію робочих місць за цей період.

Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 29.08.1995р. по 23.09.2013р. працювала в ДВАТ шахта Благодатна ДП ДХК Павлоградвугілля на посаді машиніста підйомних машин на поверхні.

Разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 було надано довідку про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.10.2022р. №1140, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працювала на шахті «Благодатна» в/о «Павлоградвугілля» за наступними професіями:

з 29.08.1995 року по 15.01.2003 року - машиніст підйомних машин дільниці стаціонарного обладнання з повним робочим днем на поверхні наказ № 239к від 28.08.1995року , передбачено список 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 2010100а 14021, постановою КМУ від 11.03.1994 року №162, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

з 16.01.2003 року по 23.09.2013 року - машиніст підйомних машин дільниці стаціонарного обладнання з повним робочим днем на поверхні , передбачено список 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1а, постановою КМУ від 16.01.2003 року №36, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також у вищеозначені довідці було зазначено, що професія пройшла атестацію: наказ №689 від 27.10.1994р., з 27.10.1999 р. по 11.11.1999р. атестацію подовжено на підставі листа від 06.04.2015 року №16/847 листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці: наказ №627 від 12.11.1999р., атестацію подовжено на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці №7/1855 від 18.10.2006 року на період з 12.11.2004р. по 12.11.2005р.; атестацію подовжено на підставі листа від 06.04.2015 року №16/847 головним державним експертом умов праці управління трудових відносин з 13.11.2005р. по 29.12.2005р.; наказ №1363 від 30.12.2005р.; наказ №1204 від 31.12.2009р.; розпорядження р№ 160 від 16.01.2013 року.

При цьому, професія «машиністи підіймальних машин» передбачено поз.1.1а розділу І «Гірничі роботи» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36, що була чинна станом на період роботи ОСОБА_1 на шахті «Благодатна» в/о «Павлоградвугілля».

Отже, протягом періоду з 29.08.1995 року по 15.01.2003 року та з 16.01.2003 року по 23.09.2013 року позивач займала робоче місце, що передбачено переліком робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких надається право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Як зазначалося вище, в якості підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 спірного періоду роботи позивача на посаді «машиніста підйомних машин дільниці стаціонарного обладнання» з повним робочим днем на поверхні на шахті «Благодатна» у ВСП «Шахтоуправління імені «Героїв Космосу» ПАТ ДТЄК «Павлоградвугілля» в період з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004р. по 29.12.2005р. пенсійним органом визначена перерва в атестації цих робочих місць.

Так, з вищезазначеної уточнюючої довідки від 11.10.2022р. №1140 слідує, що атестації робочих місць на підприємстві проводилася на підставі наказів №689 від 27.10.1994, №627 від 12.11.1999, №1363 від 30.12.2005, №1204 від 31.12.2009, розпорядження №160 від 16.01.2013. Термін дії атестації, затвердженої наказом №689 від 27.10.1994 (5 років), закінчився 26.10.1999 року, а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом №627, розпочався 12.11.1999 року. Відтак, перерва в проведені атестації становить період з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. Термін дії атестації, затвердженої наказом №627 від 12.11.1999 (5 років), закінчився 11.11.2004 року, а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом №1363, розпочався 30.12.2005 року. Відтак, перерва в проведені атестації становить період з 12.11.2004р. по 29.12.2005р.

Водночас, суд критично ставиться до означеної позиції відповідача-2, оскільки на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці.

Обов`язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств.

Суд вважає за необхідне зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Матеріалами справи підтверджено, що робоче місце за професією, посадою «машиніст підіймальних машин» було атестовано підприємством первинно відповідно до наказу №689 від 27.10.1994р. та дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, при цьому, в подальшому з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. атестацію подовжено на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці від 06.04.2015 року №16/847; відповідно до наказу №627 від 12.11.1999р. було повторно проведено атестацію цього робочого місця; на період з 12.11.2004р. по 12.11.2005р. атестацію подовжено на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці №7/1855 від 18.10.2006 року; на період з 13.11.2005р. по 29.12.2005р. атестацію подовжено головним державним експертом умов праці управління трудових відносин на підставі листа від 06.04.2015 року №16/847; в подальшому підприємство було атестоване згідно до наказу №1363 від 30.12.2005р. та наказом №1204 від 31.12.2009р.; розпорядження №160 від 16.01.2013 року.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення п`ятирічного строку дії результатів атестації цього робочого місця, проведеної первинно 27.10.1994 року, з урахуванням продовження атестації на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці з 27.10.1994 року по 11.11.1999 року, після затвердження чергової атестації 12.11.1999 року, з урахуванням продовження атестації на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці 12.11.2004 року по 12.11.2005 року, а також продовження атестації головним державним експертом умов праці управління трудових відносин з 13.11.2005 року по 29.12.2005 року, в подальшому проведеної атестації 30.12.2005 року; 31.12.2009 року та 16.01.2013 року умови праці робочого місця за професією, посадою «машиніст підіймальних машин» змінювались.

Отже, результати атестації робочих місць за умовами праці, проведених вищезазначених атестацій та їх продовжень були в установленому порядку продовжені на весь міжатестаційний спірний період та робоче місце позивача «машиніст підіймальних машин» за умовами та характером праці в цей період під час проведення чергової атестації не змінювалось, що підтверджено результатами наступних атестацій робочих місць.

Наведені обставини відповідачами не спростовані.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що пільговий стаж роботи позивача в період з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004р. по 29.12.2006р. за професією, посадою «машиніст підіймальних машин» згідно зі Списком №2 підтверджується результатами атестацій робочих місць, затверджених згідно з наказами підприємства 27.10.1994 року, з урахуванням продовження атестації на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці з 27.10.1994 року по 11.11.1999 року, після затвердження чергової атестації 12.11.1999 року, з урахуванням продовження атестації на підставі листа Дніпропетровської обласної державної експертизи та умов праці 12.11.2004 року по 12.11.2005 року, а також продовження атестації головним державним експертом умов праці управління трудових відносин з 13.11.2005 року по 29.12.2005 року, в подальшому проведеної атестації 30.12.2005 року; 31.12.2009 року та 16.01.2013 року і дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

При цьому, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Правова позиція щодо необхідності включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством-роботодавцем неодноразово висвітлювалась Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14) Верховний Суд зазначив, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом і у постановах від 21.02.2018 року у справі №352/547/16-а (К/9901/20098/18) та від 03.05.2018 року у справі № 352/1840/14-а (К/9901/5403/18).

За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем-2 при прийнятті спірного рішення №046350011416 від 18.11.2022р. до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004 року по 29.12.2005р. на посаді «машиніста підйомних машин дільниці стаціонарного обладнання» з повним робочим днем на поверхні на шахті «Благодатна» у ВСП «Шахтоуправління імені «Героїв Космосу» ПАТ ДТЄК «Павлоградвугілля» з причини відсутності відомостей про проведення чергової атестації її робочого місця в цей період.

З огляду на наведене та зважаючи на встановлення судом, що позивач на момент звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії 10.11.2022р. досягла 52 річного віку, що є достатнім пенсійним віком у розумінні приписів пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р.), та мала загальний страховий стаж понад 31 рік, з яких відповідачем-2 визначено стаж роботи за Списком №2 16 років 09 місяців 16 днів, що вже є достатнім стажем для призначення пільгової пенсії, при цьому, до пільгового стажу позивача за Списком №2 відповідачем-2 протиправно не було зараховано період з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004р. по 29.12.2005р., суд доходить висновку про протиправність та необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046350011416 від 18.11.2022р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 на підставі її заяви від 10.11.2022р., з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку 55 роки, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, а, отже, відповідно про скасування цього рішення і задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 періоди роботи з 27.10.1999р. по 11.11.1999р., з 12.11.2004р. по 12.11.2005р. та з 13.11.2005р. по 29.12.2006р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна», а також призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише через недосягнення пенсійного віку, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досяг, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-2 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.

Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача-2 не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо підстав зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов`язок щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, водночас, відповідач-1, за наведених обставин, не є належним у цій справі, тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки позивач досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 (50 років), необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 10.11.2022р., тобто звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія ОСОБА_1 має бути призначена з дня звернення за пенсією, тобто з 10.11.2022р., а не з 03.08.2022 року, як помилково зазначає позивач, адже матеріалами справи підтверджується дата звернення до пенсійного органу саме 10.11.2022 року.

З огляду на означене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, а також, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 10.11.2022 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.

Крім цього, зважаючи на встановлення судом того, що спірним рішенням відповідача-2 позивачеві протиправно не зараховано до його пільгового стажу періоди роботи з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004р. по 29.12.2005р. на посаді «машиніста підйомних машин дільниці стаціонарного обладнання» з повним робочим днем на поверхні на шахті «Благодатна» у ВСП «Шахтоуправління імені «Героїв Космосу» ПАТ ДТЄК «Павлоградвугілля», і спірне рішення відповідача-2 визнано протиправним та скасоване в цілому, тобто і у даній частині також, суд, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, доходить про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоди роботи з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004р. по 29.12.2005р. на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна».

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна» періоду роботи з 30.12.2005р. по 29.12.2006р., оскільки, я слідує з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , зокрема, з розрахунку стажу, в тому числі пільгового, до її пільгового стажу за Списком №2 було зараховано, зокрема, період її роботи на посаді машиніста підйомних машин з повним робочим днем на поверхні в ВСП «ШУ імені «Героїв Космосу» ДТЄК «Павлоградвугілля», шахта «Благодатна» з 30.12.2005р. по 04.08.2013р., тобто період з 30.12.2005р. по 29.12.2006р. увійшов у зарахований пенсійним органом пільговий стаж позивача за Списком №2, відтак, права позивача в цій частині жодним чином порушено не було і останнім це не спростовано.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до відповідача-2 відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40грн., підлягають відшкодуванню на користь останньої пропорційно частині задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача-2 за рахунок його бюджетних асигнувань суми коштів у розмірі 496,20грн.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) від 18.11.2022р. №046350011416 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за Списком №2 періоди її роботи на посаді «машиніста підйомних машин дільниці стаціонарного обладнання» з повним робочим днем на поверхні на шахті «Благодатна» у ВСП «Шахтоуправління імені «Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЄК Павлоградвугілля» з 27.10.1999р. по 11.11.1999р. та з 12.11.2004 року по 29.12.2005р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 10.11.2022 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 496,20грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 09.01.2023 року.

Суддя: О.М. Турова