Рішення № 108387240, 22.12.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 грудня 2022 р. Справа № 120/3891/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.Я.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Никитюка О.І.

представників відповідача: Грушко Ж.В., Буликової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області; міського голови Хмільницької міської ради Вінницької області Юрчишина Миколи Васильовича

про: визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю розпорядження міського голови Хмільницької міської ради за №54-рк від 01.03.2022 про оголошення догани ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці більше трьох годин робочого часу 11.02.2022 року без попереднього погодження з керівником з 28 лютого 2022року.

Підставою для скасування цього розпорядження позивач вказує, зокрема, на відсутність у Законі України "Про службу в органах місцевого самоврядування", який регулює правовідносини та діяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, норми, які б регламентували підстави дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень.

Позивач вважає, що оскільки наразі спеціальним законом не передбачена дисциплінарна відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування, а відсилок до Кодексу законів про працю України в контексті притягнення посадових осіб місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності у цьому ж законі не міститься, то є неправомірним накладення дисциплінарних стягнень на вказаних осіб на власний розсуд міського голови, тобто "покарання, не передбачене законом".

Саме тому і оголошення Відповідачем догани Позивачці є безпідставним та неправомірним, що зумовлює скасування розпорядження міського голови від 01.03.2022 року №54-рк.

Крім цього, на думку позивача, оголошення їй догани є незаконним і з інших підстав, якщо навіть розглядати його в контексті положень Кодексу законів про працю України.

Так, Позивачка притягнена до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці протягом більш, як трьох годин.

Стаття 147 КЗпП передбачає дисциплінарну відповідальність за порушення трудової дисципліни. Тому необхідно встановити, на думку позивача, що відсутність на робочому місці більше трьох годин становить склад дисциплінарного проступку.

Так, у постанові ВС від 22.07.2020 року у справі №554/9493/17 зазначено, що підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного діяння, яке визнається дисциплінарним проступком. Особливе значення має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, яка, пов`язується з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника. У зв`язку з цим, працівника не можна визнати винним, якщо він неналежно виконує свою роботу, зокрема, внаслідок захворювання.

Тому при притягненні до дисциплінарної відповідальності слід обов`язково встановлювати чи був насправді факт порушення трудової дисципліни, в якій формі вини проявилось порушення трудової дисципліни, причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок, обставини, за яких його вчинено.

Крім того, розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно також містити обставини вчинення допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із обґрунтуванням обрання певного виду стягнення, який застосовується до порушника, з урахуванням передбачених у законі обставин. (Постанова ВОАС від 20.01.2012 року, справа №2а/0270/5661/11).

Положеннями ст.149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Позивачка на вимогу керівника надала письмове пояснення, в якому зазначила, що вона 11.02.2022 року була відсутня на робочому місці в зв`язку з хворобливим станом свого здоров`я, з симптомами, схожими на коронавірусну хворобу. Вона не вийшла на роботу, щоб не наражати на небезпеку інфікування коронавірусом інших співробітників ЦНАПу.

Разом з тим, оскільки 11.02.2022 року сімейний лікар Позивачки перебував на лікарняному, вона не змогла відкрити листок непрацездатності навіть в телефонному режимі. Тому надалі, задля того, аби відсутність Позивачки на робочому місці не було враховано як прогул, вона надала у відділ управління персоналом міськради заяву про надання їй 5 днів невикористаної відпустки. Вказана заява Позивачки була у міськраді зареєстрована, проте відпустка їй не погоджена.

У розпорядженні міського голови від 01.03.2022 року про оголошення Позивачці догани не зазначено, чому дана заява не взята до уваги та чому Позивачці не надано відпустку. Також в розпорядженні Відповідача факт хвороби Позивачки не заперечується та не спростовується, а просто, на думку позивачки, ігнорується.

Позивачка у позовній не заперечує відсутність листка непрацездатності, який би міг бути доказом хвороби останньої. Проте вона детально пояснила, чому він відсутній, також зранку 11.02.2022 року мала розмову з працівником відділу управління персоналом і пояснювала, що захворіла.

Крім цього, в амбулаторній картці Позивачки є запис від 14.02.2022 року лікаря про хворобу, де зазначено, що Позивачка хворіє 7 (сьомий) день. Того ж дня їй було відкрито листок непрацездатності, відповідно до якого Позивачка хворіла до 25.02.2022.

Отже, відсутність Позивачки на робочому місці зумовлена поважною причиною.

Також, в позовній заяві вказано, що Відповідачем при притягненні до дисциплінарної відповідальності Позивачки абсолютно не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Ступінь тяжкості, на думку позивача, в даному випадку нікчемний, оскільки нікому не заподіяно ніякої шкоди, проступок вчинено в стані крайньої необхідності (побоювання інфікування інших працівників) та з поважних причин (хвороба). Крім цього, Позивачка весь період своєї роботи характеризувалася позитивно, мала заохочення.

Позивачці оголошена догана "...за відсутність на робочому місці більше трьох годин робочого часу 11.02.2022 р. без попереднього погодження з керівником...". Проте Кодекс законів про працю не містить такої категорії дисциплінарних порушень. Натомість містить чітку вказівку на відсутність на робочому місці без поважних причин.

До того ж, Позивачка вказує, що відповідно до своєї Посадової інструкції від 30.07.2020 року вона не повинна була "попередньо узгоджувати" не тільки відсутність на робочому місці, а й взагалі ніякі свої дії за посадою. Так, Розділом V Посадової інструкції встановлено, що начальник відділу із забезпечення діяльності ЦНАП для виконання своїх повноважень взаємодіє з іншими відділами та управліннями міськради та РДА, іншими підприємствами, установами, організаціями тощо.

Таким чином, розпорядженням Відповідача Позивачку притягнено до дисциплінарної відповідальності за таке діяння, яке відповідно до закону та Посадової інструкції не є дисциплінарним правопорушенням і суперечить чинному законодавству.

Відтак, з метою скасування такого розпорядження та зобов`язання відновити виплату премії і виплатити утриману премію, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 18.05.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом уточнення складу відповідача, привівши такий склад у відповідність до заявлених позовних вимог.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 20.05.2022 подано до суду матеріали на усунення недоліків, шляхом подання нової редакції позовної заяви із двома відповідачами - міським головою Хмільницької міської ради Вінницької області ОСОБА_2 та Виконавчим комітетом Хмільницької міської ради Вінницької області.

Ухвалою від 25.05.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду. Відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

20.06.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493).

Відповідно ст. 7 цього Закону, на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відтак, покликання позивача на норми Законів України «Про державну службу», «Про місцеві державні адміністрації», на думку відповідача, є безпідставним.

Посилання Позивача на положення ст. 40 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця» є безпідставним, оскільки їй оголошено догану, а не звільнено.

Відповідач зазначає, що оскільки спеціальний Закон №2493 чітко не врегульовує спосіб вирішення ситуації щодо відсутності працівника на робочому місці більше 3 (трьох) годин, представники виконавчих органів Хмільницької міської ради використовували діючу практику за усним дорученням керуючого справами Виконкому здійснити фіксацію зазначеної ситуації шляхом складання Акту про відсутність на робочому місці начальника відділу із забезпечення діяльності ЦНАП у м. Хмільник ОСОБА_1 , як то визначено у Кодексі законів про працю України, а саме ст. 40 ч. 1 п. 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При фіксуванні посадовими особами Виконавчого комітету Хмільницької міської ради відсутності ОСОБА_1 на робочому місці станом на 11.55год. 11 лютого 2022 року більше трьох годин робочого часу з попередньо невизначених причин, таку ситуацію підтвердили адміністратори ЦНАП у Хмільнику.

Додатково адміністратори зазначили, що ОСОБА_1 передала заяву на відпустку від 11.02.2022 року не погодивши таку дію з керівником апарату Виконавчого комітету Хмільницької міської ради, який здійснює координацію роботи Центру надання адміністративних послуг в тому числі.

З метою отримання достовірних відомостей щодо поважних причин відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня начальника відділу із забезпечення діяльності ЦНАП у м. Хмільник Мельник Л.Ф. Виконавчим комітетом Хмільницької міської ради 11.02.2022 року було направлено запити до КНП «Хмільницький ЦПМСД» з проханням надати відомості про звернення ОСОБА_1 за наданням медичної допомоги.

У відповідь на запити повідомлено про відсутність таких звернень.

28.02.2022 з метою дотримання норм ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець зажадав після завершення лікування та виходу на роботу від ОСОБА_1 письмові пояснення причин відсутності на робочому місці 11.02.2022 року.

Врахувавши ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, ОСОБА_1 було оголошено догану шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження міського голови №54-р від 01.03.2022 року, про що повідомлено ОСОБА_3 під підпис.

Відтак, відповідач вважає розпорядження правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

27.06.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачки спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення.

15.07.2022 до суду надійшли заперечення у яких викладено свої пояснення. Також долучено ряд клопотань щодо виклику свідків та витребування доказів.

Ухвалою від 12.08.2022 постановлено розгляд справи за №120/3891/22-а здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

02.11.2022 в ході судового розгляду судом поставлено на розгляд клопотання про виклик свідків.

Представник позивача з приводу виклику свідка ОСОБА_4 , який є сином позивачки, зазначив, що оскільки стоїть питання про поважність причин відсутності позивача на робочому місці, то факт підтвердження причин може бути доведено будь якими доказами, зокрема показами свідка.

Відповідач з приводу виклику свідків відповідно до заяви від 29.06.2022 за підписом голови міської ради (а.с. 104-106), не наполягала на її розгляді.

Ухвалою від 02.11.2022, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалою від 02.11.2022, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, судом з власної ініціативи та з огляду на обставини справи, викликано в якості свідка ОСОБА_5 , яка є працівником відділу управління персоналом до обов`язків якої входять кадрові питання.

Свідок ОСОБА_4 , який є сином позивачки, суду пояснив, що проживає окремо від матері. 10.02.2022 ввечері свідок відвідував матір та у розмові з нею, йому здалося, що вона трошки хворіла. Важкість стану матері оцінити не міг, оскільки не є лікарем, тому детально пояснити її стан не може. Запропонував матері не йти на роботу, а піти в лікарню, оскільки йому здалося, що вона температурить. 11.02.2022 мати зранку перетелефонувала йому, попросила зайти, щоб забрати заяву про відпустку та віднести її до неї на роботу. Десь за двадцять хвилин до 9ої год свідок зайшов до квартири, заява лежала в коридорі, він її забрав. Матері не бачив, оскільки вона була в кімнаті та до нього не виходила, але на його запитання про самопочуття, сказала, що почувається не добре.

Заяву свідок заніс до ЦНАП та передав 11.02.2022 десь о дев`ятій, початок десятої години, ОСОБА_6 , яка є працівником ЦНАПу та перебуває у підпорядкуванні за функціональними обов`язками Позивачці.

Свідок ОСОБА_5 суду зазначила, що вона 11.02.2022 о 09.04 год, подаючи табель робочого часу працівників, зателефонувала ОСОБА_1 . У розмові з останньою, свідок дізналася, що ОСОБА_1 іде у відпустку, заяву вона передасть ОСОБА_6

11.02.2022 десь о 10ій год. заяву ОСОБА_1 про відпустку передано свідку. Проте, оскільки вона не була погоджена безпосереднім керівником, тому ОСОБА_5 занесла цю заяву ОСОБА_7 керуючому справами Виконавчого комітету міської ради.

Свідок заперечила твердження ОСОБА_1 щодо повідомлення їй про свою хворобу.

В ході судового розгляду позивач та її представник підтримали позовну заяву.

Окрема представник позивача зазначив, що виходячи з застосування трудового законодавства, має бути чітка фабула дисциплінарного проступку. Зокрема, ст. 40 КЗпП регламентовано питання щодо прогулу, у якій вказано за прогул без поважних причин більше трьох годин. Проте, виходячи зі змісту спірного розпорядження, дисциплінарним проступком є відсутність на роботі без попереднього погодження з керівником, що не передбачено чинним законодавством. Також це не передбачено ні посадовою інструкцією позивачки, або будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Отже, стаття 40 КЗпП не вказує, що така обставина є дисциплінарним проступком, але якщо і є, то лише відсутність на робочому місці без поважних причин.

Таким чином, така конструкція розпорядження за відсутності на робочому місці більше трьох годин робочого часу без попереднього погодження з керівником, не містить складу адміністративного правопорушення.

З приводу поважності причин відсутності на роботі через хворобу, то за загальним правилом, вказує представник позивача, це доводиться або лікарняним, або показами свідка, або іншими допустимими доказами.

Так, позивач не могла відкрити лікарняний, оскільки її сімейний лікар перебувала на лікарняному. Тому, позивач написала заяву на відпустку, що не суперечить вимогам чинного законодавства, яку передала через свого сина. Проте, відпустка не була погоджена, а позивачку про це ніхто не попередив.

Стосовно того, що позивач була відсутня на роботі через хворобу, що є поважною причиною, то представник позивача зазначає, що це доводиться показаннями свідка ОСОБА_4 , а також записами в амбулаторній картці.

Також, у своїх поясненнях, які надавала позивач 28.02.2022 міському голові, вона вказала, що вона хворіла. Міський голова взяв до уваги пояснення позивачки у яких зазначено, що вона 11.02.2022 хворіла. Натомість, у розпорядженні міський голова не спростовує хворобу позивача, але оголошує догану. До того ж, у спірному розпорядженні вказано, що без попереднього погодження з керівником, що не є дисциплінарним проступком.

Відтак, представник позивача вважає, що їй фактично оголошена догана за прогул, проте у позивача була поважна причина, оскільки вона хворіла, факт чого встановлено в ході судового розгляду.

Представник відповідачів в ході судового розгляду заперечила щодо позовних вимог. Стосовно доводів, що спеціальним Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не передбачена дисциплінарна відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування, тому догана позивачу оголошена протиправно, то представник вказала, що якщо спеціальним законом не врегульовані ті чи інші питання, застосуванню підлягає Кодекс законів про працю України, який є імперативним нормативно-правовим актом у сфері трудової діяльності.

Відповідно до ст 147 КЗпП, за вчинення дисциплінарного проступку роботодавець має право накласти дисциплінарне стягнення у вигляді або догани, або звільнення з роботи.

Відповідно до матеріалів справи до позивача не застосовано максимальне стягнення у вигляді звільнення, а оголошена догана.

Роботодавець, з урахуванням положень ст. ст. 148, 149 КЗпП, відібрав пояснення у позивачки, щоби з`ясувати обставини дисциплінарного проступку та визначити його ступінь.

У даному випадку позивач не наголошує на порушенні процедурних питаннях, відтак такі не є спірними. Натомість позивач оскаржує розпорядження з підстав не правомірного, на її думку, формулюванням: «за відсутності на робочому місці більше трьох годин робочого часу без попереднього погодження з керівником».

З приводу наявності та підстав дисциплінарного проступку представник відповідачів вказала, що станом на 08.00 год 11.02.2022, тобто на початок робочого часу, жодних повідомлень від позивача на адресу роботодавця не надходило. З огляду на обставини справи позивач не заперечує, що про свою відсутність вона не повідомляла ОСОБА_7 керуючому справами Виконавчого комітету міської ради, який є безпосереднім її керівником. Заява про відпуску ОСОБА_7 отримав об 11:45год. Відповідно працівниками ЦНАПу було складено Акт про відсутність на робочому місці 11.02.2022 об 11:55год. ОСОБА_1 .

Відповідно до відповідей, які надані на запити Виконавчого комітету 11.02.2022 до КНП «Хмільницький ЦПМСД», ОСОБА_1 за наданням медичної допомоги не зверталась.

У даному випадку, такі докази є належними, оскільки роботодавець з`ясовував виключно чи зверталась позивач в заклад охорони здоров`я. Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та ч. 2 ст 286 Цивільного кодексу України, забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Відтак, запис в амбулаторній картці від 14.02.2022, що позивач 11.02.2022 була оглянута черговим лікарем, не відповідає дійсності, оскільки спростовується матеріалами справи та самими поясненнями позивачки.

Разом з тим, позивач усвідомлює за вчинення якого проступку їй було оголошено догану, оскільки доводить поважність причин своєї відсутності на робочому місці через хворобу. Проте матеріалами справи такі доводи спростовуються. Щодо тверджень позивача про неможливість відкрити лікарняний, то представник відповідача зазначає, що відповідно до наказу МОЗ України від 04.02.2022 №233 лікарняний можна відкрити чотирма способами. Зокрема, через сімейного лікаря, через чергового лікаря, звернувшись за телефоном, через електронний додаток. До того ж, відповідно до показів свідка ОСОБА_4 мати хворіла трошки, що вказує на її задовільний стан.

Щодо дисциплінарного проступку, то у своїх доводах представник відповідача покликалась на судову практику у подібних правовідносинах, у якій сформовано підхід, що вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із передбачених ст. 27 ЦПКУ. При цьому відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, зокрема, самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, відсутність на роботі без дозволу безпосереднього керівника.

Відповідно до розпорядження №7 від 14.01.2021 про розподіл обов`язків між секретарем міської ради, заступниками голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючим справами виконкому згідно з додатком №5 на керуючого справами покладаються обов`язки, а саме, організації роботи виконавчого комітету міської ради, координує його роботу, здійснює антикорупційний контроль за дотриманням чинного законодавства. Зокрема, відділів, а також ЦНАПу.

Те, що ОСОБА_7 є безпосереднім керівником позивачки підтверджується і картками щорічної оцінки виконання посадовою особою місцевого самоврядування посадових обов`язків і завдань ОСОБА_1 .

Також представник відповідачів вказала, що спір фактично зводиться до того, що позивач не погоджується з формулюванням спірного розпорядження. В свою чергу представник покликається на практику Верховного Суду у правових висновках якого звернуто увагу, що не погодження з формулюванням у наказі не є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи, суд встановить наявність складу дисциплінарного проступку і вини особи, яка його вчинила.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) працює на посаді начальника відділу із забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) у м. Хмільнику.

Відповідно до Положення про Центр надання адміністративних послуг у м. Хмільнику, затвердженого Рішенням 79 сесії Хмільницької міської ради 7 скликання №2703 від 29.07.2020 р., Центр надання адміністративних послуг є постійно діючим робочим органом при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради.

11.02.2022 позивач була відсутня на робочому місці в зв`язку з хворобливим станом свого здоров`я, як стверджує остання.

Позивач не могла відкрити лікарняний, оскільки її сімейний лікар перебувала на лікарняному, тому, вона написала заяву на відпустку, яку передала через свого сина. Проте, відпустка не була погоджена, а позивачку про це ніхто не попередив.

Актом про відсутність на робочому місці від 11.02.2022, який складено посадовими особами Виконавчого комітету Хмільницької міської ради, зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці станом на 11.55год. 11 лютого 2022 року більше трьох годин робочого часу з попередньо невизначених причин, що підтверджено адміністраторами ЦНАП у Хмільнику (а.с. а.с. 110).

Додатково адміністратори зазначили, що ОСОБА_1 передала заяву на відпустку від 11.02.2022 року за змістом якої висловлено прохання про надання відпустки терміном на 5 днів з 11.02.2022. Обов`язки щодо виконання начальника відділу пропонується покласти на адміністратора ОСОБА_6

28.02.2022 роботодавець, з урахуванням положень ст. ст. 148, 149 КЗпП, відібрав пояснення у позивачки.

Врахувавши ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, ОСОБА_1 було оголошено догану шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження міського голови №54-р від 01.03.2022 року, про що повідомлено ОСОБА_3 під підпис.

На думку позивача, формулювання, викладене в спірному розпорядженні: "за відсутність на робочому місці більше трьох годин робочого часу 11.02.2022 без попереднього погодження з керівником" не відповідає положенням КЗпП України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон 2493-III).

Відповідно до ст.1 Закону №2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Частиною 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова, серед іншого, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Згідно з посадовою інструкцією начальника відділу забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг у м. Хмільник (ЦНАП у м. Хмільнику) Мельник Л.Ф., яка затверджена міським головою, призначення на посаду та звільнення з неї здійснюється міським головою згідно з Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (п. 1.3 Інструкції).

Згідно із ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 19 Закону передбачено, що організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов`язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначив, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

При розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак, доводи позивача щодо того, що спеціальним законом не передбачена дисциплінарна відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування, а відсилок до Кодексу законів про працю України в контексті притягнення посадових осіб місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності у цьому ж законі не міститься, то є неправомірним накладення дисциплінарних стягнень на вказаних осіб, судом відхиляються з огляду на те, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року справа № 9901/929/18 та від 14 січня 2021 року справа № 9901/584/19, згідно з якою за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Оскільки спеціальний Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не передбачає відповідальності за порушення трудової дисципліни, дисциплінарних стягнень, застосуванню підлягає Кодекс законів про працю України, який регулює трудові відносини всіх працівників, та, зокрема, загальну дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ст. 57 КЗпП, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. (ст.147 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Стаття 149 КЗпП України передбачає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до матеріалів справи спірним розпорядженням міського голови від 01.03.2022 №54-рк, оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику відділу із забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг у м. Хмільнику, за відсутність на робочому місці більше трьох годин робочого часу 11.02.2022 без попереднього погодження з керівником з 28 лютого 2022 року. Протягом дії дисциплінарного стягнення з 28 лютого 2022 року премію ОСОБА_1 не виплачувати повністю.

У даному випадку позивач не оскаржує процедурні питання, відтак такі не є спірними. Натомість позивач оскаржує розпорядження з підстав не правомірного, на її думку, формулюванням: «за відсутності на робочому місці більше трьох годин робочого часу без попереднього погодження з керівником».

Доводи того, що позивач відповідно до своєї Посадової інструкції від 30.07.2020 року не повинна була "попередньо узгоджувати" не тільки відсутність на робочому місці, а й взагалі ніякі свої дії за посадою судом оцінюються критично, оскільки основними принципами служби в органах місцевого самоврядування є, зокрема підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків (ст. 4 Закону 2493-III).

Відповідно до додатку 6 до рішення сесії Хмільницької міської ради 1 сесії 8 скликання від 08.12.2020 «Про затвердження загальної структури виконавчих органів Хмільницької міської ради та штатного розпису працівників виконавчих органів Хмільницької міської ради», затверджено, що керуючому справами виконкому в порядку підконтрольності, підзвітності та підпорядкованості відносяться відділ із забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг у м. Хмільнику (ЦНАП у м. Хмільнику), відділ ведення реєстру територіальної громади, організаційний відділ, відділ управління персоналом, загальний відділ, юридичний відділ, головний спеціаліст з питань публічних закупівель (а. с. 78-80).

Відповідно до розпорядження №7 від 14.01.2021 про розподіл обов`язків між секретарем міської ради, заступниками голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючим справами виконкому згідно з додатком №5 на керуючого справами покладаються обов`язки, а саме, організації роботи виконавчого комітету міської ради, координує його роботу, здійснює антикорупційний контроль за дотриманням чинного законодавства. Зокрема, відділів, а також ЦНАПу.

Відтак, керуючий справами виконкому є безпосереднім керівником ОСОБА_1 , яка в силу ст. 4 Закону 2493-III, додатку 6 до рішення сесії Хмільницької міської ради 1 сесії 8 скликання від 08.12.2020 «Про затвердження загальної структури виконавчих органів Хмільницької міської ради та штатного розпису працівників виконавчих органів Хмільницької міської ради» є підзвітною та підконтрольною в своїй професійній діяльності та як посадова особа органу місцевого самоврядування.

Згідно із абз 2 ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни настає дисциплінарна відповідальність працівників, що регулюється КзпП України.

З приводу наявності та підстав дисциплінарного проступку, то судом встановлено наступне.

Робочий час у міській раді, її виконавчих органах розпочинається о 8-й годині, що не заперечується жодною із сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 08.00 год 11.02.2022, тобто на початок робочого часу, жодних повідомлень від позивача на адресу роботодавця не надходило. З огляду на обставини справи позивач не заперечує, що про свою відсутність вона не повідомляла ОСОБА_7 керуючому справами Виконавчого комітету міської ради, який є безпосереднім її керівником.

Стосовно того, що позивач з самого ранку 11.02.2022 мала розмову з працівником відділу управління персоналом, якій пояснила, що вона захворіла спростовуються показами свідка ОСОБА_5 , яка вказала, що 11.02.2022 о 09.04 год, подаючи табель робочого часу працівників, зателефонувала ОСОБА_1 . У розмові з останньою, свідок дізналася, що ОСОБА_1 іде у відпустку, заяву вона передасть ОСОБА_6 , яка є працівником ЦНАПу та за функціональними обов`язками перебуває у підпорядкуванні Позивачки.

Свідок ОСОБА_5 заперечила твердження ОСОБА_1 щодо повідомлення їй про свою хворобу. Також зі змісту заяви позивачки від 10.02.2022 з приводу хвороби не зазначено (а.с. 119). Натомість висловлено прохання про надання відпустки терміном на 5 днів з 11.02.2022. Обов`язки щодо виконання начальника відділу пропонується покласти на адміністратора ОСОБА_6 .

Заяву ОСОБА_1 про відпустку передано ОСОБА_6 у відділ кадрів десь о 10-ій год. Проте, оскільки вона не була погоджена, тому ОСОБА_5 занесла цю заяву безпосередньому керівнику позивачки ОСОБА_7 керуючому справами Виконавчого комітету міської ради.

Відповідно до заяви накладена резолюція в лівому нижньому кутку: отримав 11.02.2022 об 11:45год. «не погоджено». В даному випадку запис зроблено ОСОБА_7 керуючим справами Виконавчого комітету міської ради, що з`ясовано в ході судового розгляду (а.с. 15).

У верхньому лівому кутку проставлена резолюція: ОСОБА_8 не погоджено, 11.02.2022, за підписом міського голови, що встановлено в ході пояснень.

Питання того, чому заява про відпустку не взята до уваги, на чому наполягає представник позивача, то суд зазначає, що відповідно до положень ст 79 КЗпП, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Отже, з аналізу даних норм слід дійти висновку, що відпустка працівнику надається з погодження роботодавця. Без згоди роботодавця працівнику не може бути надано щорічну відпустку поза межами, обумовленими графіком.

В протилежному випадку, це є самовільне використання працівником днів відпустки, що є підставою для застосування одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 147 КЗпП.

Позиція представника позивача, що раніше такі випадки допускалися, суд оцінює критично, оскільки такі обставини не є предметом спору у цій справі та не спростовують факту відсутності позивача на роботі 11.02.2022 більше трьох годин без попередження та без дозволу безпосереднього керівника.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, зокрема, самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, відсутність на роботі без дозволу безпосереднього керівника.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність оголошеної догани є з`ясування поважності причин її відсутності на роботі.

Так, у постанові ВС від 22.07.2020 року у справі №554/9493/17 зазначено, що підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного діяння, яке визнається дисциплінарним проступком. Особливе значення має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, яка, пов`язується з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника. У зв`язку з цим, працівника не можна визнати винним, якщо він неналежно виконує свою роботу, зокрема, внаслідок захворювання.

Щодо доводів поважної причини відсутності на роботі позивача, то суд зазначає наступне.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами (Ухвала Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі № 6-10006кс02).

Тимчасова непрацездатність працівника підтверджується листком непрацездатності, проте наявність поважних причин неявки на роботі визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча вона і не була підтверджена листком непрацездатності.

Відповідно до встановлених обставин справи, зокрема показів свідка ОСОБА_4 , який є сином позивачки, 10.02.2022 ввечері він відвідував матір та у розмові з нею, йому здалося, що вона трошки хворіла. Важкість стану матері оцінити не міг, оскільки не є лікарем. Детально пояснити її стан не може, хоча йому здалося, що вона температурить.

11.02.2022 на прохання матері зайшов за її заявою про відпустку, щоб передати її на роботу ОСОБА_1 . Матері не бачив, оскільки вона була в кімнаті та до нього не виходила.

Відтак, твердження позивачки щодо її непрацездатності 11.02.2022 показаннями свідка не доведені, оскільки ОСОБА_4 її не бачив.

На запитання суду чому позивачка не викликала швидку відповіла, що стан був не критичний. Разом з тим, відповідно до пояснень позивач на роботу не змогла прийти, бо почувалася недобре, лікарняний не могла відкрити, оскільки сімейний лікар перебувала на лікарняному. Тому вирішила самоізолюватися та піти у відпустку, заяву написала 10.02.2022, бо ще раніше уже відчувала себе хворобливою.

Стосовно записів у медичній картці, на чому наполягає представник позивача, то вони також не є доказом, оскільки такий запис зроблено 14.02.2022, що свідчать про звернення позивача не у день відсутності її на роботі за медичною допомогою, а через три дні.

Питання того, що в медичній картці вказано, що пацієнт хворіє сім днів, про що було зазначено в позовній заяві, судом відхиляються, оскільки запис є некоректним через його виправлення (а. с. 16), що підтверджується оглянутим оригіналом даного аркушу амбулаторної картки.

З приводу того, що в амбулаторній картці вказано, що «оглянута черговим лікарем 11.02.2022», то судом встановлено, що позивач в цей день на прийомі у лікаря не була, що не заперечується і самою позивачкою.

До того ж, відповідно до відповідей, які надані на запити Виконавчого комітету до КНП «Хмільницький ЦПМСД», ОСОБА_1 за наданням медичної допомоги 11.02.2022, 12.02.2022, 13.02.2022 не зверталась (а.с. 81-91).

Відтак, матеріалами справи, показами свідка не доведено непрацездатності працівника 11.02.2022. Щодо того, що позивачці 14.02.2022 відкрито лікарняний, то дані докази не є належними стосовно її непрацездатності 11.02.2022, а лише вказують на фіксування лікарем тимчасової непрацездатності медичним висновком 14.02.2022, що не є спірним.

Отже, твердження позивача про відсутність її 11.02.2022 на робочому місці з поважної причини спростовуються зібраними у справі доказами.

З приводу того, що позивач не погоджується з формулюванням спірного розпорядження, то суд вважає, що такі аргументи не є підставою для його скасування оскільки факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Що ж до посилань представника позивача, що міський голова взяв до уваги пояснення позивачки у яких зазначено, що вона 11.02.2022 хворіла, не спростувавши їх, спірним розпорядженням оголосив догану, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вказана обставина не може бути достатньою підставою для скасування розпорядження, правомірність якого по суті підтверджено в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Оскільки в задоволені позовних вимог відмовлено, підстави для присудження судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач 1: міський голова Хмільницької міської ради Юрчишин Микола Васильович (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, 22000, Код ЄДРПОУ 04051247);

Відповідач 2: Виконавчий комітет Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, 22000, Код ЄДРПОУ 04051247).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна