Рішення № 10838566, 09.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.10                                                                                 Справа № 8/157

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркон Трейд», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Укрстальінвест»», м. Луганськ, -

про стягнення 29786 грн. 19 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з’явився;

від відповідача - Голоднов А.В. - директор, - довідка серії АА №288294 від 21.01.10 року; паспорт серії ЕК №413643, вид. Жовтневим РВ УМВС України у Луганській обл. 03.04.1997 року; Діденко О.В. - представник, - довіреність № б/н від 05.07.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 29186,50 грн., 3% річних у сумі 76,56 грн., пені у сумі 523,13 грн., нарахованих ним у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №0132 про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів, укладеного між сторонами 20.04.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05.07.10 року до 19.07.10 року та з 19.07.10 року до 09.08.10 року - у зв’язку з неявкою позивача та необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання відповідач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач витребувані судом документи не надав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча був поставлений судом до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;57-58; 73).

За таких обставин суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав (відзив на позов від 05.07.10 року за вих. №5/07), посилаючись на те, що: позивач не узгодив належним чином з ним як замовником факт двократної заміни транспортного засобу, яким було здійснено перевезення; отриманий вантаж був пошкоджений у дорозі, про що замовником складено відповідний акт; у зв’язку з цим позивач, здійснивши односторонню взаємозвірку стану розрахунків з позивачем, враховуючи суму збитків у зв’язку з отримання пошкодженого вантажу, вважає, що має перед позивачем борг лише у сумі 220,60 грн. (а.с.24-25).

Одночасно він надав до справи платіжне доручення №1 від 20.05.10 року –про сплату ним на користь позивача 20000,00 грн. за отримання транспортно-експедиційних послуг за договором №0132 від 20.04.10 року (а.с.39).

Як вбачається з позовної заяви (вих. №14/06-1 від 14.06.10 року), позивач не врахував цю обставину, визначаючи суму основного боргу (а.с.2-3).

Відповідач не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності позивача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, приймаючи до уваги те, що термін вирішення спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК, добігає кінця, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          20.04.10 року між позивачем (експедитор-2) та відповідачем (експедитор-1) укладено договір №0132, відповідно до якого предметом договору є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортному обслуговуванні вантажів, що надаються експедитором-1 для перевезення автомобільним транспортом експедитора-2 (або його субпідрядників, довіреною особою яких він є). Експедитор-1 діє за дорученням та за рахунок коштів замовника в міському, міжміському та міжнародному сполученні (п.1.1 договору).

          Сторони виступають від власного імені чи за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори та довіреною особою яких вони є (п.2.1).

          Конкретні умови перевезення визначаються у заявці на кожне перевезення, яка є невід’ємною частиною даного договору (п.2.2).

          Експедитор-2 несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття і до видачі вантажу одержувачу (п.2.7).

          На експедитора-1 (відповідача) покладається обов’язок з забезпечення завантаження (розвантаження) транспортного засобу, його митне оформлення протягом 48 год. з моменту прибуття автомобіля під завантаження (розвантаження) (п.3.1.2); своєчасне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного та інших необхідних видів контролю і здачі вантажу одержувачу (п.3.1.3).

          Розрахунки за надані послуги та винагорода експедитору-2 проводяться експедитором-1 в українських гривнях або у іншій вільноконвертованій валюті на підставі цін та тарифів, узгоджених сторонами у заявках, які є невід’ємною частиною договору (п.4.1) в день розвантаження автомобіля (до розвантаження автомобіля) (п.4.2).

          У разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язання, що обраховується від суми простроченого платежу, складає подвійну облікову ставку НБУ за кожен день несплати, що діяла у період, за який нараховується пеня (п.4.3).

          Сторони домовилися, що у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобов’язань, що виникають з цього договору, сторони несуть взаємну відповідальність у межах, передбачених Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезенні вантажів –КДПВ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, іншими міжнародними угодами та діючими нормативними актами України (п.6.1); сторони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань або зобов'язань своїх субпідрядників у відповідності з даним договором, чинним законодавством України та міжнародним правом (п.6.3).

          Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.10 року (п.9.3) (а.с.11-13).

20.04.10 року відповідач (експедитор-1) спрямував на адресу позивача (експедитора-2) заявку №1 на доставку вантажу, згідно якій просив позивача здійснити перевезення вантажу (сільгосптехніки) з пункту завантаження –м. Тур (Франція) до пункту вивантаження –с. Миролюбне Хмельницького району Хмельницької області (Україна), за що зобов’язався сплатити перевізнику впродовж двох банківських днів з моменту прибуття вантажу на митний термінал 2600,00 євро за курсом Нацбанку України на момент прибуття вантажу на митний термінал (включаючи вартість печаток) (а.с.14).

З договору та заявки вбачається, що сторони не передбачили конкретний перелік документальних доказів, які служать підставою для сплати замовником (експедитором-1) вартості отриманих послуг на користь експедитора-2.

Згідно даним накладної СМR №5471589 вантаж на митний термінал прибув 12.05.10 року, що підтверджено відповідним штампом Хмельницької митниці (а.с.15).

На підтвердження факту виконання умов заявки та договору позивач надав документальні докази здійснення перевезення (накладну СМR №5471589 від 10.05.10 року, з відміткою вантажоодержувача про прибуття вантажу 12.05.10 року та його отримання вантажоодержувачем 14.05.10 року; рахунок №134 від 12.05.10 року на суму 29186,50 грн. (вартість послуги з перевезення –23193,60 грн. + вартість простою транспортного засобу –на суму 2992,90грн. + вартість послуги за маршрутом «митний пункт Рава Руська - м. Хмельницький»- 2700,00 грн. + транспортні послуги за маршрутом «м.Хмельницький (митне оформлення) –Хмельницький район с. Миролюбне (розвантаження)»- 150,00 грн.).

Як вбачається з договору, укладеного між сторонами, складові суми вищезгаданого рахунку, виставленого відповідачу, відповідають приписам його пунктів 3.1.2,3.1.3 та 4.1-4-3.

Позивач на суму основного боргу в 29186,50 грн. нарахував:

пеню за 32 дні у сумі 523,13 грн.;

3% річних у сумі 76,56 грн., - а всього 29786,19 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав частково.

Суд вважає, що позивачем невірно визначено суму, заявлену до стягнення.

Так, вартість наданої послуги з автоперевезення вантажу позивачем визначена у розмірі 29186,50 грн.

Виходячи з того, що курс євро до української гривні станом на 12.05.10 року становив 10,064302 грн., - вартість послуги з перевезення вантажу з пункту завантаження (м.Тур (Франція)) до пункту вивантаження (отримання вантажу) (село Миролюбне Хмельницького району Хмельницької області) сторонами визначена в 2600 євро, або за курсом НБУ на 12.05.10 року –26167,20 грн.

Позивач не надав документальних доказів наявності фактів, а також документальних доказів витрат у сумі 5842,90 грн., які він включив до рахунку №134 від 12.05.10 року понад суму 26167,20 грн. (вартість простою транспортного засобу –на суму 2992,90грн. + вартість послуги з перевезення за маршрутом «митний пункт Рава Руська - м. Хмельницький»- 2700,00 грн. + транспортні послуги за маршрутом «м.Хмельницький (митне оформлення) –Хмельницький район с. Миролюбне (розвантаження)» - 150,00 грн.), - а тому суд, керуючись ст.ст.32-34 та 43 ГПК України, при вирішенні спору не приймає їх до уваги.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів суду обґрунтованість визначення ним суми основного боргу станом на 14.06.10 року у розмірі 29186,50 грн. з огляду на те, що відповідач ще 20.05.10 року сплатив йому частину основного боргу у розмірі 20000,00 грн., що документально підтверджено.

Звідси, - сума основного боргу на день вирішення спору становить 6167,20 грн. (26167,20 грн. –20000,00 грн.).

Суд вважає, що позивач невірно визначив суму пені та 3% річних.

Так, згідно заявці відповідач повинен був сплатити вартість отриманих послуг впродовж 2-х банківських днів з моменту доставки вантажу на митний термінал (12.05.10 року).

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, - тобто у позивача право на нарахування пені (а також 3% річних) виникло з 13.05.10 року.

Сума боргу на вказану дату становила 26167,20 грн.

У зв’язку з цим за період з 13.05.10 року по 20.05.10 року:

пеня становить 24,25 грн.;

3% річних –3,55 грн.

Позов позивачем складено 14.06.10 року (а.с.2-3), - звідки за період з 20.05.10 року по 14.06.10 року, виходячи з суми основного боргу 6167,20 грн., підлягають нарахуванню:

пеня у сумі 84,82 грн.;

3% річних у сумі 12,67 грн.

Таким чином, предметом спору по цій справі станом на час вирішення його по суті є:

основний борг - 6167,20 грн.;

пеня - 109,07 грн. (24,25 грн. + 84,82 грн.);

3% річних –16,22 грн. (3,55 грн. + 12,67 грн.), - а всього 6292,49 грн.

Дослідивши доводи відповідача проти позову щодо якості та стану вантажу, доставленого позивачем, суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не стосуються предмету даного спору, але можуть бути предметом самостійного позовного провадження.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Згідно приписам ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Тобто, відповідач, будучи достеменно обізнаним з приводу того, що перевезення за вищезгаданою заявкою не було здійснено, повинен був діяти у спосіб, передбачений пунктами 3.1.3 та 4.4 договору, тобто сплатити вартість перевезення.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.           Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.           Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а відповідач не спростував цей висновок, з огляду на що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Так, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено скорочений –річний –термін позовної давності.

          Суд вважає, що пеня підлягає стягненню у визначеній ним сумі.

          При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду, а саме:

державне мито у сумі 62,92 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 49,86 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75 та ст.ст. 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Укрстальінвест», ідентифікаційний код 34202313, яке зареєстроване за адресою: місто Луганськ, вул. Красно донська, 4; знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 2-а Свердлова, 197-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркон Трейд», ідентифікаційний код 30678082, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, вул. Обсерваторна, 9, оф.88; поштова адреса: місто Київ, а/с №69, - основний борг за послуги з автомобільного перевезення вантажу у сумі 6167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 20 коп., пеню у сумі 109 (сто дев’ять) грн. 07 коп., 3% річних у сумі 16 (шістнадцять) грн. 22 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 69 (шістдесят дев’ять) грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 49 (сорок дев’ять) грн. 86 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 09.08.10 року за згодою відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 11 серпня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа