Рішення № 10838540, 09.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.10 Справа № 8/178

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасінтерсервіс», м. Красний Луч Луганської області,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 4500 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Слесарев В.В. - представник, - довіреність № 1/31 від 06.04.2010 року;

від відповідача - представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з автомобільного перевезення вантажу у сумі 4500,00 грн., нарахованого позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №75/13-31 транспортної експедиції, укладеного між сторонами 11.11.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.07.10 року до 09.08.10 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 09.08.10 року позивач заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що позивач, порушуючи умови договору, не надав у його розпорядження належним чином оформлених документів на підтвердження факту здійснення спірного перевезення, у звязку з чим, на його думку, право вимагати сплату вартості наданих автопослуг у позивача не виникло (відзив на позов від 04.08.10 року за вих. №58).

До судового засідання відповідач не зявився без пояснення причин, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;27;31;37), у т.ч. вищезгаданим відзивом на позов.

За таких обставин суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,ч. 3 ст. 22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

11.11.09 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір №75/13-31, відповідно до якого перевізник зобовязується доставляти автомобільним транспортом довірений йому експедитором вантаж до пунктів призначення та передати цей вантаж особам, що мають право на його одержання, а експедитор зобовязується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату в порядку і на умовах цього договору (п.1.1).

Експедитор зобовязаний: вчасно подавати перевізнику заявку (п.3.1.1); своєчасно сплачувати перевізнику узгоджену сторонами у заявці встановлену плату за перевезення вантажу після надання останнім у повному обсязі документів, що підтверджують виконання перевізником своїх зобовязань за даним договором (п.3.1.6).

Розмір плати за перевезення вантажу узгоджується сторонами шляхом переговорів заздалегідь, до подачі заявки, і підтверджується у заявці. яка є невідємною частиною цього договору (п.4.1).

Перелік документів на підтвердження здійснення перевезення сторони узгодили у п.4.2 договору, а саме: перевізник повинен надати замовнику акт наданих послуг (виконаних робіт), з доданням наступних документів: оригіналу товарно-транспортної накладної (ТТН); оригіналу видаткової накладної; копії свідоцтва про державну реєстрацію, завірену підписом уповноваженої особи перевізника та скріплену його печаткою; копію свідоцтва платника ПДВ; копію ліцензії перевізника (одноразово); оригінал рахунку, податкової накладної.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність у розмірі заподіяних збитків. Збитки підлягають відшкодуванню повною мірою понад встановлені цим договором санкції (п.5.1).

Експедитор на підставі рахунку протягом 14 банківських днів з моменту отримання документів, що підтверджують належне виконання перевізником своїх зобовязань за договором, зобовязується сплатити перевізнику вартість послуг (п.4.4) (а.с.15-17).

04.12.09 року відповідач (замовник) спрямував на адресу позивача (перевізника) договір-заявку на одноразове автотранспортне перевезення вантажу, згідно якій просив позивача здійснити перевезення вантажу автомобілем марки ДАФ, автопоїзд державний номерний знак (далі д.н.з.) НОМЕР_2 НОМЕР_3, за маршрутом «Київ-Луганськ», за що зобовязався сплатити перевізнику 4500,00 грн. впродовж 14 банківських днів після надання ним повного пакету документів (а.с.18).

На підтвердження факту виконання умов заявки та договору позивач надав документальні докази здійснення перевезення (ТТН від 04.12.09 року, з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу; рахунок №1050 від 07.12.09 року на суму 4500,00 грн.;податкову накладну №1050 від 07.12.09 року на таку ж суму; акт №760 приймання виконаних робіт, підписаний позивачам, - згідно його поясненню, відповідач отримав цей акт, але умисно не підписав його та не повернув підписаний примірник (а.с.19-22).

Позивач пояснив, що копію ліцензії та копію свідоцтва платника ПДВ він надавав відповідачу неодноразово.

На спростування доводів відповідача про ненадання позивачем відповідно до п.4.2 договору доказів здійснення перевезення вантажу він надав до справи поштове повідомлення про вручення 15.12.09 року уповноваженій особі відповідача пакету документів, передбаченого п.4.2 договору (а.с.23).

Відповідач це твердження позивача документально не спростував.

Заперечуючи проти доводів відповідача про те, що у позивача не виникло право вимагати сплатити вартість здійсненого автоперевезення, позивач послався на претензію №1/39п від 29.04.10 року (а.с.24-25), яку відповідач особисто отримав 06.05.10 року (а.с.5-6), - при цьому у ній прямо вказано на факт спрямування позивачем та отримання відповідачем пакету документів, передбачених п.4.2 договору; позивач висунув вимогу про перерахування 4500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши претензію, не оспорив її, відповіді на неї не надав.

З урахуванням вищевикладеного суд не погоджується з запереченнями відповідача проти позову.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно приписам ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, відповідач, будучи достеменно обізнаним з приводу того, що перевезення за вищезгаданою заявкою не було здійснено, повинен був діяти у спосіб, передбачений пунктами 3.1.3 та 4.4 договору, тобто сплатити вартість перевезення.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу.

Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а відповідач не спростував цей висновок, з огляду на що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75 та ст.ст. 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає у АДРЕСА_1 - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасінтерсервіс», ідентифікаційний код 24207177, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Красний Луч, вул. Луганське шосе, 1, Луганської області; поштова адреса: місто Красний Луч, а/с №14, - основний борг за послуги з автомобільного перевезення вантажу у сумі 4500 (чотири тисячі пятсот) грн. 00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 09.08.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 серпня 2010 року.

Суддя А.П.Середа