Рішення № 10838531, 09.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.10                                                                                 Справа № 8/177

За позовом Приватного підприємства «Фірма «Промрегіон»», м. Горлівка Донецької області,

до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний»», м. Рубіжне Луганської області, -

про стягнення 22315 грн. 71 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з’явився;

від відповідача - представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 17773,00 грн., 3% річних у сумі 858,92 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3683,79 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №2347, укладеного між сторонами 13.12.05 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.07.10 року до 09.08.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

Позивач до судового засідання, призначеного на 09.08.10 року, не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.94).

Станом на час вирішення цього спору по суті від нього не надійшла до суду заява про відмову від позову або зміну позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;87 та 96), у т.ч. документальним підтвердженням факту вручення оператором поштового зв’язку 02.07.10 року уповноваженій особі відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.87).

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення сторін за цим спором про дату. час та місце судового слухання.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.          

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

13.12.05 року між позивачем (постачальник) та Рубіжанським казенним хімічним заводом «Зоря»(покупець) укладено договір №2347, згідно якому продавець продав, а покупець купив електроди зварювальні н/ст (далі - продукція) у кількості згідно письмовій заявці покупця (п.1) за ціною, яка визначається згідно специфікації до договору, виставлених рахунків та розуміється на умовах СРТ м. Рубіжне відповідно до Правил ІНКОТЕРМС-2000 (п.2).

Сторони домовилися про 100-відсоткову попередню оплату кожної партії продукції згідно виставлених рахунків (п.3).

Продукція вважається поставленою за умови надання у розпорядження покупця накладної (іншого відповідного документа), який може бути витребуваний покупцем для приймання продукції (п.4) (а.с.26).

В основному договорі сторони не передбачили форму та умови відповідальності покупця за порушення умов договору (а.с.26).

До договору сторони підписали специфікацію від 13.12.05 року на поставку продукції на загальну суму 450240,00 грн. (а.с.27).

03.12.07 року між позивачем, Рубіжанським казенним хімічним підприємством «Зоря» (далі –РКХМ «Зоря», - покупець) та Державним підприємством «Хімічний завод «Південний»»(далі –ДП «Хімзавод «Південний»», - покупець) укладено тристоронню додаткову угоду №1 до вищезгаданого договору, відповідно до п.1 якої усі права та обов’язки покупця від РКХМ «Зоря»»переходять до нового покупця в особі ДП «Хімзавод «Південний»».

Форму та умови відповідальності покупця за порушення зобов’язань за договором сторони у додатковій угоді не передбачили (а.с.29).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору та тристоронньої додаткової угоди до нього він за період з 03.12.07 року по 16.06.10 року (дата складення позову) поставив продукцію на загальну суму 216428,47 грн., що підтверджується наступними документальними доказами:

накладними:

№192 від 07.12.07 року на суму 22761,31 грн.;

№193 від 18.01.08 року на суму 30301,20 грн.;

№194 від 14.02.08 року на суму 26892,84 грн.;

№195 від 26.03.08 року на суму 32331,60 грн.;

№196 від 16.05.08 року на суму 39277,32 грн.;

№197 від 13.06.08 року на суму 34196,40 грн.;

№198 від 29.08.08 року на суму 9999,84 грн.;

№199 від 18.09.08 року на суму 3078,00 грн.;

№200 від 09.10.08 року на суму 9894,96 грн.;

№201 від 06.11.08 року на суму 7695,20 грн.;

податковими накладними до кожної з накладних;

довіреностями на право отримання продукції (а.с.36-37;39-41;43-45;47-49;51-53;55-57;59-61 та ін.).

На кожні з вищезгаданих поставок позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату вартості продукції (а.с.30;34;38;42 та ін.).

Як вбачається з доводів позивача та наданих ним до справи документальних доказів, відповідач, отримавши продукцію на вищевказану суму, сплатив її вартість частково –на суму 198655,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.69-81), - тобто залишок суми боргу становить 17773,00 грн. (позивач помилкового вказав 17773,80 грн.).

У зв’язку з наявністю цього боргу позивач 0103.10 року за вих. №б/н (а.с.82-83) та 03.03.10 року за вих. №б/н спрямував на адресу відповідача претензії та запропонував сплатити борг, у т.ч. поетапно, - однак, відповідач не вжив заходів до його погашення.

Сторони здійснили взаємозвірку стану розрахунків за договором та дійшли згоди, що залишок суми боргу становить 17773,00 грн. на користь позивача (а.с.86).

Позивач, керуючись чинним законодавством України, на суму основного боргу нарахував:

3% річних у сумі 858,92 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 3683,79 грн., - а всього 22315,71 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обо’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач вчинив такі дії не у повному обсязі, позивач правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, згідно якій у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Так, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач не ставить вимогу про стягнення пені.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Хімічний завод «Південний», ідентифікаційний код 35283037, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул. Заводська, 1-г Луганської області, - на користь Приватного підприємства «Фірма «Промрегіон»», ідентифікаційний код 31968835, яке знаходиться за адресою: місто Горлівка, вул. Черніцина, 1 Донецької області, - основний борг у сумі 17773 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 3683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 79 коп., 3% річних у сумі 858 (вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 92 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 223 (двісті двадцять три) грн. 15 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 11 серпня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа