Рішення № 108382753, 10.01.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15816/22

Провадження № 2/761/9600/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

представника відповідача: Харитончук О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича про скасування наказу в частині, зміну дати звільнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича (далі - відповідач) про скасування наказу в частині, зміну дати звільнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 вересня 2018 року на підставі наказу АТ «Сбербанк» № 672-пр від 3 вересня 2018 року ОСОБА_1 призначена на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту АТ «Сбербанк».

З 1 листопада 2021 року ОСОБА_1 була встановлена щомісячна заробітна плата розмірі 150 000,00 грн., з яких основна заробітна плата у вигляді посадового окладу складала 80% або 120 000,00 грн., а додаткова заробітна плата, - 20% або 30 000,00 грн.

9 грудня 2021 року АТ «Сбербанк»» змінило свою назву на АТ «Міжнародний резервний банк».

25 лютого 2022 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 91-рш/БТ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк».

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі свого рішення №131 від 25 лютого 2022 року, оформленого протоколом засідання виконавчої дирекції № 018/22 від 25 лютого 2022 року, розпочала процедуру ліквідації банку строком на три роки, - з 25 лютого 2022 року по 24 лютого 2025 року включно. Цим же рішенням призначено уповноважену особу на ліквідацію банку Луньо І.В .

Наказом № 24/лк від 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади начальника відділу внутрішнього аудиту з 11 квітня 2022 року на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з тим, що вона не погодилася продовжувати трудові правовідносини після видання ліквідатором банку наказу № 14/лк від 7 квітня 2022 року про суттєве зменшення розміру моєї основної заробітної плати (посадового окладу), з 11 квітня 2022 року.

З наказом №14/лк від 7 квітня 2022 року про урізання посадового окладу зі 120 000 гривень до 45 000,00 грн. позивача ознайомлено у неділю 10 квітня 2022 року. Підставою для наказу стала відсутність технічних та організаційних можливостей функціонування банку під час проведення процедури ліквідації в умовах воєнного стану.

На думку позивача, відповідач, приймаючи наказ № 14/лк від 7 квітня 2022 року, повинен був керуватися не положеннями ч. 3 ст. 32 КЗпП України, а приписами ст. 29 Закону України «Про оплату праці» та ст. 103 КЗпП України. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка існувала на момент виникнення спірної ситуації, не зупиняв дію ст. 29 Закону України «Про оплату праці» та ст. 103 КЗпП України на період дії воєнного стану.

Таким чином, оскільки позивача було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України після відмови продовжувати роботу зі значно гіршими умовами оплати праці ще до завершення двомісячного попереджувального строку, позивач вважає, що такі порушення мають бути усунені шляхом прийняття судом рішення про зміну дати звільнення з 11 квітня 2022 року на 10 червня 2022 року - найближчий робочий день після закінчення двомісячного строку з дня отримання 10 квітня 2022 року попередження про зменшення заробітної плати, а також про стягнення з банку 162 424,24 грн. недоотриманого заробітку за весь час, на який відповідачем було безпідставно скорочено двомісячний строк попередження про зменшення розміру посадового окладу, тобто за період з 10 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року.

Крім того, позивач вказує, що банк недоплатив їй 24 545,45 грн. заробітної плати за березень 2022 року, - місяць, який передував місяцю звільнення.

Так, за ініціативою банку для більшості підрозділів наказом № 50/л від 15 березня 2022 року був введений простій з 16 березня 2022 року.

Однак, вказаний наказ був надісланий працівникам банку тільки вранці 22 березня 2022 року. Внаслідок цього, ОСОБА_1 продовжувала виконувати свої посадові обов`язки у звичайному режимі та у повному обсязі до 21 березня 2022 року включно.

За таких обставин, при нарахуванні їй належних виплат за березень 2022 року, відповідач повинен був виходити з того, що у березні 2022 року ОСОБА_1 реально відпрацювала 14 робочих днів, - з 1 по 21 березня, а у простої перебувала 8 робочих днів, - з 22 по 31 березня.

До цього ж, відповідач здійснив розрахунок виплат за фактично відпрацьовані з 1 по 21 березня 2022 року 14 робочих днів, виходячи лише з розміру основної заробітної плати (посадового окладу), який складав 120 000,00 грн.

Відповідач не включив до вказаного розрахунку належну щомісячну додаткову заробітну плату у розмірі 30 000,00 грн., посилаючись на наказ №80/л від 25 березня 2022 року, яким було прийняте рішення про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Але вказаний наказ був прийнятий лише 25 березня 2022 року, а доведений до відома працівників банку тільки 29 березня 2022 року. З цього можна зробити висновок, що дія наказу № 80/л від 25 березня 2022 року могла поширюватися виключно на ті розрахункові періоди, які слідували вже після 29 березня 2022 року.

Також позивач вказує, що отримала трудову книжку лише 16 травня 2022 року, а тому, тримісячний строк для звернення до суду має обраховуватись з цього часу.

Крім того, на думку позивача, технічні та організаційні перешкоди, з якими зіткнувся відповідач у процесі проведення ліквідаційної процедури банку в умовах воєнної стану не можуть вважатися зміною в організації виробництва і праці, а є підставою для введення тимчасового простою.

Тому, позивач просила суд:

1. частково скасувати наказ АТ «Міжнародний резервний банк» № 24/лк від 11 квітня 2022 року, у частині визначення 11 квітня 2022 року як дати звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України;

2. змінити дату звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України на 10 червня 2022 року;

3. зобов`язати АТ «Міжнародний резервний банк» внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 , про те, що датою звільнення на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України є 10 червня 2022 року;

4. стягнути з АТ «Міжнародний резервний банк»» на користь ОСОБА_1 недоотримані виплати у розмірі 162 424,24 грн. за період з 12 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року;

5. стягнути з АТ «Міжнародний резервний банк» на користь ОСОБА_1 несплачену частину заробітної плати за відпрацьовані 14 робочих дні з 1 березня 2022 року по 21 березня 2022 року у розмірі 24 545,45 грн.;

6. стягнути з АТ «Міжнародний резервний банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивач, починаючи з 25.02.2022 року, за відсутності об`єктивних причин неможливості виконання роботи, про які він мав би повідомити уповноважену особу фонду та безпосереднього керівника, була зобов`язана виконувати покладені на неї трудові обов`язки на умовах дистанційного доступу, в тому числі за допомогою особистої електронної пошти (в разі неможливості підключення до робочого місця), отже мала не тільки можливість ознайомлюватись зі всіма наказами та іншими організаційно-розпорядчими документами по банку засобами корпоративної електронної пошти, але і була зобов`язана ознайомлюватись з кореспонденцією/документацією, в тому числі наказами, розпорядженнями, іншим листуванням по банку за допомогою корпоративної електронної пошти або особистої електронної пошти.

Так, 29.03.2022 на адресу всіх працівників банку було направлено Наказ №80/л від 25.03.2022 «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат», яким було скасовано виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат втратили чинність.

Даним Наказом № 80/л змінювались умови оплати праці, а саме з 01.03.2022 скасована додаткова заробітна плата в розмірі 20% від посадового окладу для всіх без виключення працівників Банку та передбачено, що в разі отримання письмової відмови працівника від продовження роботи в нових умовах праці вживаються заходи стосовно припинення трудового договору на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

При цьому, не вимагається необхідність попередження про зміну умов праці, зокрема в частині скасування додаткової заробітної плати за 2 місяці, з огляду на діючі на той час норми Закону №2136-ІХ, якими таке попередження на час дії військового стану не вимагається.

Позивач правом на припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП, як передбачено Наказом № 80/л та КЗпП України не скористалася, тобто погодилася на продовження трудових відносин з відповідачем на нових умовах.

Положення про оплату праці в AT «Сбербанк» скасовано наказом №2/лк від 01.04.2022 року.

Відповідно до Наказу № 50/л від 15.03.2022, позивача було направлено в простій з 16.03.2022 по 16.05.2022, даний наказ також було направлено всім працівникам, які були направлені в простій, засобами корпоративної електронної пошти. Запізнення в направлення дійсно було, а саме, 22.03.2022 року, так як працівник Управління персоналу знаходився на тимчасово окупованій території Київської області.

07.04.2022 було видано Наказ №14/лк, яким встановлювались зміни в штатному розписі та посадових окладах, відповідно до якого для позивача з 11.04.2022 було встановлено посадовий оклад в розмірі 45 000,00 грн.

З боку позивача надійшли заперечення стосовно продовження роботи на визначених Наказом № 14/лк умовах та заява про відмову від продовження роботи та звільнення за п.6 ст.36 КЗпП України.

При цьому, дату звільнення 11.04.2022 року, тобто до закінчення двомісячного строку від попередження, обрано позивачем самостійно, а тому, звільнення відбулось з дотриманням вимог закону.

Крім того, на думку представника, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Тому, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з"явився, але подав заяву про розгляд справи у його відсутність та позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 01.12.2022 року до матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву та письмові пояснення представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Перевіряючи обставини справи судом встановлені наступні обставини справи.

4 вересня 2018 року на підставі наказу АТ «Сбербанк» № 672-пр від 3 вересня 2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту АТ «Сбербанк», про що міститься відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 15).

У грудні 2021 року АТ «Сбербанк» змінило своє найменування на АТ «Міжнародний резервний банк».

25 лютого 2022 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 91-рш/БТ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» (а.с. 29).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі свого рішення №131 від 25 лютого 2022 року розпочато процедуру ліквідації банку строком на три роки, - з 25 лютого 2022 року по 24 лютого 2025 року включно. Цим же рішенням призначено уповноважену особу на ліквідацію банку Луньо І.В. Крім того, враховуючи оголошення військового стану в Україні, процедуру ліквідації вирішено здійснювати дистанційно без виїзду за місцем розташування банку (а.с. 30).

За змістом ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладі фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту); банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В. №17 «Про організацію подальшої діяльності» від 28.02.2022, дозволено працівникам, не задіяним безпосередньо в охороні та/або збереженні активів (майна) банку, виконувати роботу дистанційно з 01.03.2022 року. Крім того встановлено, що з 01.03.2022 року до окремого розпорядження уповноваженої особи на ліквідацію банку, діяльність банку здійснюється без використання печаток і штампів; вихідна кореспонденція від імені банку за підписом уповноваженої особи Фонду може надсилатись адресатам в електронному вигляді на офіційні адреси електронної пошти без подальшого здійснення такого пересилання засобами ДП «Укрпошта». Вказаний документ наказано довести до відома шляхом надсилання його сканкопії на електронну (корпоративну банківську) адресу таких працівників (а.с. ).

11.03.2022 до зазначеного Наказу №17 були внесені зміни (наказ №39/л), якими також зобов`язано керівників структурних підрозділів у визначені строки подавати перелік працівників, що здійснюють роботу на умовах відділеного доступу. Вказаний документ наказано довести до відома шляхом надсилання його сканкопії на електронну (корпоративну банківську) адресу таких працівників (а.с. ).

Наказом № 9/лк від 05.04.2022 «Про дисципліну та взаємодію працівників АТ «Міжнародний резервний банк» під час простою, віддаленої роботи, призупинення трудових відносин в умовах ліквідації під час воєнного стану», зокрема, визначено, що всі працівники Банку, які не мають можливості користуватися корпоративною електронною поштою, мають в строк до 07.04.2022 повідомити безпосереднім керівникам електронну адресу для зв`язку або телефон, за яким можливо зв`язуватись з працівником та надсилати важливі повідомлення (а.с. ).

Таким чином, вказаними розпорядчими документами було запроваджено спеціальний порядок доведення до відома працівників та ознайомлення з документами банку.

Крім того, наказом №47/л від 15.03.2022 року «Про скорочення штату (чисельності) працівників АТ «МР Банк», скорочено штат (чисельність) працівників АТ «Міжнародний резервний банк» відповідно Додатку 1 до даного наказу (а.с. 37).

За вказаним додатком, посада начальника відділу внутрішнього аудиту, яку займала ОСОБА_1 , підлягала скороченню (а.с. 40).

28 березня 2022 року на електронну адресу ОСОБА_1 направлено попередження про наступне звільнення з посади у зв`язку з ліквідацією з урахування двомісячного строку з моменту вручення попередження, в якому повідомлено, що у зв`язку з ліквідацією АТ «Міжнародний резервний банк» відсутня можливість переведення на іншу посаду (роботу) (а.с. 42).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як передбачено ч. 2 ст. 40 КЗпП України, з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпПУ, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, посада начальника відділу внутрішнього аудиту, яку займала ОСОБА_1 , підлягала скороченню у зв`язку з ліквідацією банку, не раніше двох місяців з дня отримання попередження про наступне звільнення, що вираховується з 22.03.2022 року. Між тим, позивача було звільнено на іншій підставі.

Так, 07 квітня 2022 року було видано наказ № 14/лк «Про зміну в штатному розписі та зміну посадових окладів», на підставі якого, згідно додатків 1 та 2, з 11 квітня 2022 року посадовий оклад ОСОБА_1 встановлено у сумі 45 000,00 грн. Визначено, що у разі отримання письмової відмови від продовження роботи в нових умовах, здійснюються заходи щодо припинення трудових відносин та звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 46).

10.04.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В., у якій вказала, що ознайомилася з наказом від 07 квітня 2022 року № 14/лк та відмовляється від продовження роботи на нових умовах оплати праці та просить припинити 11.04.2022 року її трудові відносити в АТ «Міжнародний резервний банк» на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 49).

Наказом № 24/лк від 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади начальника відділу внутрішнього аудиту з 11 квітня 2022 року на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (а.с. 50).

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У той де час, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.

У подальшому, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Таким чином, воєнний стан на території України діє на даний час щонайменше до 19 лютого 2023 року.

Згідно п. 2 прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції станом на 15.03.2022 року, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції станом на 15.03.2022 року, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

У даній справі, не дивлячись на приписи ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ОСОБА_1 було повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме, її оплати.

При цьому, 10.04.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» Луньо І.В., у якій просила припинити з 11.04.2022 року її трудові відносити в АТ «Міжнародний резервний банк», так як вона не згодна на нові умови оплати праці. Двомісячний строк за ч. 2 ст. 32 КЗпП України дотримано не було з огляду на положення ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». За сукупністю вказаних двох обставин, суд приходить до висновку про відсутність порушення відповідачем вимог закону в таких діях.

Отже, дата звільнення ОСОБА_1 як 11.04.2022 року є вірною, оскільки так просила сама позивач, а обставин тиску на неї чи примусу з боку відповідача в написанні заяви від 10.04.2022 року у судовому засіданні встановлено не було.

За таких обставин, наказ про звільнення позивача 11.04.2022 року є вірним, підстав для його зміни та внесення відповідного запису до трудової книжки, а також стягнення недоотриманої заробітної плати за період з 12.04.2022 по 10.06.2022 року, суд не вбачає, а тому, відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Що стосується вимог позивача про стягнення заробітної плати, пов`язаних із включенням до періоду простою трьох робочих днів з 16.03.2022 року по 21.03.2022 року, а також обчисленням заробітної плати за березень 2022 року без врахуванням додаткової заробітної плати, суд вказує наступне.

З 1 листопада 2021 року ОСОБА_1 була встановлена щомісячна заробітна плата розмірі 150 000,00 грн., з яких основна заробітна плата у вигляді посадового окладу складала 80%, а додаткова заробітна плата - 20%, що підтверджено протоколом №115 засідання Наглядової ради АТ «Сбербанк» від 29.11.2021 року та Додатку №1 до вказаного протоколу (а.с. 17).

Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

За умовами ст. 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Наказом №80/л від 25 березня 2022 року, скасовано в АТ «Міжнародний резервний банк» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше та передбачено, що в разі отримання письмової відмови працівника від продовження роботи в нових умовах праці вживаються заходи стосовно припинення трудового договору на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

До того ж, наказом №2/лк від 01.04.2022 року, скасовано в АТ «Міжнародний резервний банк» дію всіх нормативних документів банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати. Наказано ознайомити правників з даним наказом доступними та можливими засобами сповіщення. Наказ вступає в дію з моменту його підписання (а.с. ).

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що вказаним наказом №80/л від 25 березня 2022 року змінювались умови оплати праці саме з 01.03.2022 року в частині скасування додаткової заробітної плати в розмірі 20% від посадового окладу.

Так, як зазначалось вище, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції станом на 15.03.2022 року, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції станом на 15.03.2022 року, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Таким чином, додаткову заробітну плату з 01.03.2022 року було скасовано саме на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у період дії воєнного стану норми щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов, у тому числі оплати праці, не застосовуються.

Тому безпідставне є посилання позивача на приписами ст. 29 Закону України «Про оплату праці» та ст. 103 КЗпП України, оскільки їх норми, як і норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України згідно Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин не застосовуються.

Таким чином, факт того, що наказ №80/л прийнятий лише 25 березня 2022 року, а доведений до відома працівників банку тільки 29 березня 2022 року, з огляду на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не може слугувати підставою для нарахування позивачу додаткової заробітної плати за березень місяць до 28.03.2022 року включно.

До того ж, за положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», додаткова заробітна плата входить до структури заробітної плати. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У той же час, позивачем не доведено, що у березні 2022 року вона виконувала роботу понад установлені норми, мала трудові успіхи і особливі умові праці, за яку б їй мала б виплачуватись додаткова заробітна плата. Так, у вказаний час, позивач працювала дистанційно, що пов`язано з введенням воєнного стану.

Крім того, наказом № 50/л від 15 березня 2022 року був введений простій з 16 березня 2022 року по 16 травня 2022 року, який викликаний відсутність організаційних та технічних умов праці, пов`язаного з ліквідацією АТ «Міжнародний резервний банк» для працівників підрозділів та окремих посад, у тому числі для відділу внутрішнього аудиту. Наказано проводити оплату праці працівникам у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу (а.с. 43).

Вказаний наказ був надісланий ОСОБА_1 22 березня 2022 року о 09:52 год. (а.с. 43).

Наказом №105/лк від 02.05.2022 року продовжено простій, передбачений наказом № 50/л від 15 березня 2022 року з 17.05.2022 року до окремого наказу для працівників підрозділів та окремих посад, у тому числі для відділу внутрішнього аудиту.

Згідно ч. 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Таким чином, з 15.03.2022 року для відділу внутрішнього аудиту, начальником якого була ОСОБА_1 , було введено простій, який викликаний відсутність організаційних та технічних умов праці, пов`язаного з ліквідацією АТ «Міжнародний резервний банк». При цьому, даний наказ дійсно було надіслано позивачу лише 22 березня 2022 року. Представник відповідача у судовому засіданні пояснювала такий факт знаходженням працівника, відповідальним за направлення організаційно-розпорядчих документів, на тимчасово окупованій території Київської області. Підтверджуючих це документів надано не було.

Між тим, на думку суду, у даному випадку визначальним є саме введення у банку простою з визначеної наказом дати, а не доведення його до відома працівників.

Посилання позивача про те, що до 22.03.2022 року ОСОБА_1 виконувала трудові обов`язки та не знала про введений на підприємстві простій суд до уваги не приймає, так як виконуючи трудові обов`язки, у тому числі дистанційно, позивач мала б бути проінформована про введений простій.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача додатково заробітної плати за березень 2022 року, оскільки відповідні нарахування проведено у відповідності до норм закону.

Стосовно строків звернення до суду варто зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, у редакції станом на час звільнення позивача, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, у даній справи строки для звернення до суд з позовом застосовуються лише до вимог, що стосуються зміни дати звільнення та похідних від цього вимог.

Для звернення позивача до суду з даними вимогами на підставі вказаної норми закону встановлено місячний строк з дня отримання копії наказу про звільнення, тобто з 11.04.2022 року (а.с. 50).

Верховний Суд зауважив, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України). Такий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 02.12.2020 р. по справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19).

В п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуск строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

У той же час, як вбачається із п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки на даний час на території України діє карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину згідно з п.1 Прикінцевих положень КЗпП України, а тому відсутні підстави вважати, що позивач звернулася до суду з пропуском строку, встановленого ст.233 КЗпП України.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову по суті позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні даного позову, стягнення з відповідача на користь судових витрат є неприпустимим.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 32, 36, 40, 49-2, 94, 110, 113, 233 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273 - 279, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів», -

в и р і ш и в:

відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича про скасування наказу в частині, зміну дати звільнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича, код ЄДРПОУ 25959784, адреса знаходження: м. Київ, вул.Володимирська, 46.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

повний текст рішення виготовлено 13.01.2023 року