Ухвала суду № 10838139, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 51/17916.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД» до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Фоміних Олександра Борисовича

про стягнення 370573, 97 грн.

                              Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Спасибко А.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 370573, 97 грн., з яких: основного боргу в сумі 300000, 00 грн., 3 % річних в сумі 6805,48 грн., інфляційних нарахувань в сумі 13500, 00 грн., неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 50268,49 грн. Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов мирової угоди від 29.09.2008 р. (несплатою 300000,00 грн. заборгованості до 28.02.2009 р.), укладеної між сторонами, яка затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2008 р. у справі 51/76.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її розгляду у судовому засіданні на 28.07.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 28.07.2010 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вимоги ухвали суду від 21.06.2010 р. виконав частково.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 21.06.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин ухвалою суду від 28.07.2010 р. розгляд справи був відкладений на 16.08.2010 р.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить зобов’язати Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичну особу Фоміних Олександра Борисовича виконати умови мирової годи від 29.09.2008 р. укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Фоміних Олександра Борисовича, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. у справі № 51/76.

Відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Вказана позиція узгоджується з рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010 р. «Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що 28.07.2010 року суд розпочав розгляд справи по суті і позивач подав зазначену заяву вже після початку розгляду судом справи по суті 28.07.2010 р., подана позовна заява залишається судом без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальні законом до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі справи визначені в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст.16 Цивільного кодексу, якою передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як вбачається із змісту позовних вимог заявник просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 370573,97 грн., з яких: 300000,00 грн. основного боргу, 6805, 48 грн. 3 % річних, 13500,00 грн. інфляційних нарахувань, 50268,49 грн. неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. В обгрунтування позовних вимог ТОВ «Олсервіс, ЛТД»посилається на порушення відповідачем умов мирової угоди від 29.09.2008 р. укладеною між сторонами, що затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2008 р. у справі 51/76, в частині оплати заборгованості в розмірі 300000, 00 грн. відповідно до договору № 721-1 від 01.01.2003 р.

В той же час суд звертає увагу, що відносини стосовно виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульована нормами процесуального права, у зв’язку з чим у сторін з укладенням такої угоди виникають не цивільні або господарські, а господарсько-процесуальні права та обов’язки.

Мирова угода по своїй правовій суті –це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що являється прерогативою судової влади, а дійшовши згоди між собою зупиняють спір. Мирова угода базується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, підставою для примусового виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди являється судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, дозволяє добровільне її виконання, а Закон України «Про виконавче провадження» передбачає примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у випадку невиконання стороною умов такої угоди в добровільному порядку заінтересована особа повинна звернутись до суду, який виніс ухвалу про затвердження мирової угоди, з заявою про зміну порядку його виконання, з добровільного на примусовий, що буде підставою для здійснення Державною виконавчою службою дій, що направлені на примусове її виконання.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв’язку з чим у сторін із затвердженням такої угоди та лише в випадку затвердження її судом виникають не цивільні або господарські права та обов’язки, а господарські процесуальні права та обов’язки. Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали встановлено ст. 121 ГПК України; право на пред’явлення його до виконання, визначено ст. 115 ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Так, провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатись в господарських судах в порядку окремого позовного провадження. Тим не менш, це не позбавляє позивача права на звернення до суду, який прийняв ухвалу про затвердження мирової угоди, з заявою про зміну порядку його виконання з добровільного на примусовий.

Разом з тим, зазначена вимога може бути задоволена судом, який прийняв ухвалу про затвердження мирової угоди, тільки в порядку ст. 121 ГПК України по заяві сторони про зміну способу виконання мирової угоди, затвердженої судом, та лише у випадку наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим її виконання.

За таких обставин суд вважає, що заявлені ТОВ «Олсервіс, ЛТД»позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом позову та розглядатись в господарських судах в порядку окремого позовного провадження. Вказана правова позиція підтверджена Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 р. № 02-03-13/918.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

При вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає (п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суд України, від 23.08.1994 р., № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України").

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, у зв’язку з чим вважає за необхідне припинити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України з поверненням судових витрат позивачу.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №51/179 припинити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25, код 21625017) з державного бюджету України 3 705 (три тисячі сімсот п’ять) грн. 74 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Примірники даної ухвали направити сторонам.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                   Пригунова А.Б.