Ухвала суду № 108380611, 12.01.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.01.2023 Справа № 914/3270/22

Суддя Юркевич М.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, м. Борислав

про: стягнення 105 592,88 грн заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про стягнення 105 592,88 грн заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Ухвалою суду від 21.12.2022 р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу надано строк для подання відзиву.

09.01.2023р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 04.01.2023 р. (вх. №457/23) про закриття провадження у справі та повернення судового збору.

10.01.2023 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав заборгованість перед позивачем та надав докази сплати, а саме платіжну інструкцію №7176 від 29.12.2022 р. на суму 105 592,88 грн, просив суд провадження закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору, а також повернути позивачу 50% судових витрат судового збору.

Дослідивши зміст поданих представниками сторін заяв, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є стягнення 105 592,88 грн. Позивач стверджує та платіжним дорученням №7176 від 29.12.2022 підтверджує, що після відкриття провадження відповідачем сплачено вказаний борг. Внаслідок такого предмет спору про стягнення 105 592,88 грн між сторонами в цій справі відсутній, хоча існував на час звернення з позовом до суду 20.12.2022.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи зазначене, провадження у справі № 914/3270/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про стягнення 105 592,88 грн заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Звертаючись із позовом до суду, позивачем сплачено 2 481,00 грн судового збору (платіжна інструкція №20848 від 02.12.2022). Як вбачається з обставин справи, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на повернення сплаченої суми судового збору у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова прийнята судом).

Враховуючи подане позивачем клопотання та зроблені судом висновки про закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне задовольнити також клопотання позивача про повернення сплаченого судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Разом з позовною заявою, позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, заявив про попередній орієнтовний розрахунок витрат, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідач представив наступні докази:

-договір про надання правової допомоги №22/12-4 від 07.12.2022;

-свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

-ордер на надання правничої (правової) допомоги;

-рахунок на оплату №22/194 від 07.12.2022;

-платіжне доручення №21197 від 12.12.2022.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 5 зазначеної статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом надано позивачу послуги лише зі складання позову, клопотання про закриття провадження та розподіл судових витрат. Дана справа є нескладною, не потребує додаткових зусиль та витрачання часу на надання правничої допомоги у ній, оскільки вона не розглядалась по суті та провадження у ній було закрито через погашення відповідачем заборгованості, а отже, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у даній справі у розмірі 8000,00 грн., яку заявив представник відповідача, є необґрунтованим та неспівмірним критеріям, визначеним у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 4 000,00 грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.

Керуючись ст. ст. 2, 126, 231, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 04.01.2023 р. про закриття провадження у справі задовольнити.

2.Закрити провадження у справі №914/3270/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про стягнення 105 592,88 грн заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

3.Повернути Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) з Держаного бюджету України 2 481,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №20848 від 02.12.2022.

4.Стягнути з Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. В.Великого, 229 а, ідентифікаційний код 37650131) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена в порядку та у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Юркевич М.В.