Ухвала суду № 108380570, 12.01.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"12" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/26/23

Суддя господарського суду Київської області Рябцева О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, офіс 411, код 41084239) про видачу судового наказу за вимогою щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Лопати Олени Борисівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 70041,70 грн. заборгованості за Договором № 254662-КС-001 від 09.03.2021 р. про надання кредиту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до господарського суду Київської області із заявою від 28.12.2022 р. про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лопати Олени Борисівни заборгованості за Договором про надання кредиту № 254662-КС-001 від 09.03.2021 р., укладеного шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, в загальному розмірі 70041,70 грн., з яких 35805,94 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту та 34235,76 грн. суми прострочених платежів по процентах.

Обґрунтовуючи подану заяву, ТОВ «Бізнес Позика» зазначає, що 09.03.2021 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП Лопатою Оленою Борисівною було укладено Договір про надання кредиту № 254662-КС-001 шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом і, у разі наявності, пеню та/або штраф; плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,91937396 % за кожен день користування кредитом.

Заявник вказує, що свої зобов`язання за Договором кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 75000,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, а боржник в свою чергу взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав. Також заявник зазначає, що з боржником була укладена Додаткова угода № 1 від 21.05.2021 р. про надання позичальнику коштів у розмірі 17000,00 грн. Таким чином, у боржника виникла заборгованість у розмірі 70041,70 грн., яку заявник просить суд стягнути з боржника.

За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з доданих до заяви документів, заявником подано електронний доказ (Договір про надання кредиту № 254662-КС-001 від 09.03.2021 р., Пропозицію укласти Договір (оферта) № 254662-КС-001 про надання кредиту, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферта) щодо укладання Договору № 254662-КС-001 про надання кредиту, Додаткова угода № 1 від 21.05.2021 р. до Договору про надання кредиту № 254662-КС-001 від 09.03.2021 р., Пропозицію укласти Додаткову угоду (оферта) від 21.05.2021 р. до Договору № 254662-КС-001 про надання кредиту від 09.03.2021 р., Прийняття (акцепт) пропозиції (оферта) щодо укладання Додаткової угоди від 21.05.2021 р. до Договору № 254662-КС-001 про надання кредиту від 09.03.2021р.) в письмовій формі (роздруківка на паперових носіях), довідку про укладення договору вих. 254662-КС-001 від 17.12.2021 р., підписану директором ТОВ «Бізнес Позика».

Анкета-згода клієнта від 09.03.2021 р. не підписана та жодним чином не засвідчена клієнтом (роздруківка на паперових носіях).

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Згідно з частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію», фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про електронну комерцію» щодо внесених змін до таких законодавчих актів України:

2) абзац сьомий частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365) після слів "особистий підпис" доповнити словами "аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис";

3) частину першу статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 275; 2014 р., № 24, ст. 885) викласти в такій редакції:

"Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис";

Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ.

Паперова копія Договору про надання кредиту № 254662-КС-001 не посвідчена в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник ФОП Лопата О.Б. підписала вказаний Договір, не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).

Натомість додано довідку, складену заявником в односторонньому порядку, про те, що договір підписано одноразовим ідентифікатором, відправленим 09.03.2021 р. о 18:32:47 год. на номер телефону, і який введено позичальником 09.03.2021 р. о 18:33:11. Разом із тим, доказів належності наведеного номеру телефону саме Лопаті О.Б. матеріали заяви не містять; дані, зазначені у довідці, жодним чином не підтверджені.

Таким чином, заявником не надано доказів укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту.

Крім того, на підтвердження дійсного перерахування коштів позичальнику до заяви додано незасвідчену жодним чином копію довідки від 19.10.2022 р. від імені ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої товариству «Бізпозика» надано послуги з переказу коштів. У вказаній копії довідки відсутні ідентифікуючі ознаки отримувача коштів (прізвище, ініціали, РНОКПП), а міститься лише номер банківської карти, яка невідомо кому належить.

Таким чином із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: заяви про видачу судового наказу - 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2023 рік установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2684 грн.

Заяву про видачу судового наказу подано до суду 02.01.2023 р.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» заявник повинен був сплатити до державного бюджету України судовий збір у сумі 268,40 грн. (2684 х 0,1).

Однак заявником додано до заяви платіжне доручення № 5267 від 16.02.2022 р. на суму 248,10 грн. Таким чином, вказане платіжне доручення не є доказом сплати судового збору в установленому законом розмірі за подання заяви про видачу судового наказу.

За змістом пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З огляду на викладене, суд на підставі пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України відмовляє у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лопати Олени Борисівни заборгованості за Договором про надання кредиту № 254662-КС-001 від 09.03.2021 р., укладеного шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, в загальному розмірі 70041,70 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Разом з цим суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 148, 150, пунктами 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лопати Олени Борисівни заборгованості за Договором про надання кредиту № 254662-КС-001 від 09.03.2021 р., укладеним шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, в загальному розмірі 70041,70 грн.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Рябцева