Рішення № 108380338, 11.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2023Справа № 910/6802/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", м.Київ

про стягнення 4 061 105,56 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: Бут Д.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" про стягнення заборгованості у розмірі 4 059 837,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про участь у балансуючій групі № БГ-21/0212 від 19.01.2021, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі", в частині здійснення оплати електроенергії з врегулювання небалансів у розмірі 4 055 734,45 грн та в частині здійснення оплати за послуги з адміністрування фінансової гарантії у розмірі 4 103,23 грн.

Ухвалою від 02.08.2022 відкрито провадження у справі; постановлено розгял справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 31.08.2022.

30.08.2022 представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" вартість придбаної електричної енергії для врегулювання небалансів в сумі 4 057 002,33 грн та 4103,23 грн вартості послуг з адміністрування фінансової гарантії.

Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 21.09.2022.

20.09.2022 до господарського суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" не було погоджено жодного акту купівлі-продажу. До того ж, відповідачем наголошено, що позивачем при розрахунку суми позовних вимог не враховано дані суми зобов`язань позивача перед відповідачем. Також відповідачем заявлено про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

21.09.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 12.10.2022.

12.10.2022 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті 09.11.2022.

12.10.2022 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, яка була залишена судом без розгляду на підставі письмового клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп".

12.10.2022 представником позивача також було подано відповідь на відзив.

09.11.2022 судом було відкладено розгляд справи по суті на 23.11.2022.

23.11.2022 розгляд справи по суті на 07.12.2022.

07.12.2022 представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0105492800798.

В судовому засіданні 07.12.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позовних вимог в повноу обсязі.

15.12.2022 до суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 23.12.2022 призначено розгляд заяви на 11.01.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 11.01.2023 вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наразі, суд зазначає, що неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду заяви у судовому засіданні 11.01.2023.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку щодо часткового її задоволення. При цьому, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У ст.244 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Наразі, на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до матеріалів справи було надано:

- договір №24/06/22 від 24.06.2022 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Бутом Дмитром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп", за умовами якого клієнт доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується надати клієнту правову допомогу за винагороду та за умови відшкодування витрат виконавця, в порядку та на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього;

- додаткову угоду №2 від 24.06.2022 до договору №24/06/22 від 24.06.2022, за умовами п.1 якої клієнт доручає, а виконавець зобов`язується надати клієнту правничу допомогу з повного юридичного супроводження стягнення суми боргу з контрагента клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» (код юридичної особи: 43833930) на користь клієнта грошових коштів за договором №БГ-21/0212 від 19.01.2021 про участь у балансуючій групі. Згідно п.2 вказаної додаткової угоди клієнт доручає виконавцю здійснити: досудову підготовку із зазначеного питання, в тому числі підготовку документів юридичного характеру, підготовку процесуальних документів, тощо, необхідних для стягнення суми боргу, вказаного у п.1.1. цієї угоди, підготувати відповідну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» згідно вимог процесуального закону, подати її до відповідного господарського суду, згідно із встановленою підсудністю, здійснювати повне судове представництво інтересів клієнта у відповідному господарському суді першої інстанції. Клієнт видає довіреність Виконавцю з повноваженнями, необхідними для надання правничої допомоги за цією додатковою угодою до договору. У п.3 вказаної угоди зазначено, що про встановлення фіксованого гонорару виконавця на правничу допомогу (бюджету) в сумі 200 000,00 грн незалежно від кількості витраченого часу виконавця на виконання доручення клієнта за цією додатковою угодою;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- рахунки №2 від 31.08.2022 та №3 від 08.12.2022 до договору №24/06/22 від 24.06.2022;

- платіжні доручення №2420 від 31.08.2022 на суму 25 000 грн та №3640 від 08.12.2022 на суму 175 000 грн;

- акт наданих послуг від 09.12.2022, в якому визначено календарні дати та періоди, в які адвокатом було надано певні види послуг в межах юридичного супроводження стягнення суми боргу з контрагента клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» (код юридичної особи: 43833930) на користь клієнта грошових коштів за договором №БГ-21/0212 від 19.01.2021.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідач у відзиві проти розміру заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу надав заперечення, посилаючись на його неспівмірність із складністю спору та не розумність. Вказаним учасником наголошено на доцільності врахування принципів справедливості, пропорційності та верховенства права у вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Оцінюючи доводи сторін судом враховано таке.

За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 по справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказувалось судом, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано, в тому числі, додаткову угоду №2 від 24.06.2022 до договору №24/06/22 від 24.06.2022, за умовами п.1 якої клієнт доручає, а виконавець зобов`язується надати клієнту правничу допомогу з повного юридичного супроводження стягнення суми боргу з контрагента клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» (код юридичної особи: 43833930) на користь клієнта грошових коштів за договором №БГ-21/0212 від 19.01.2021 про участь у балансуючій групі. Згідно п.2 вказаної додаткової угоди клієнт доручає виконавцю здійснити: досудову підготовку із зазначеного питання, в тому числі підготовку документів юридичного характеру, підготовку процесуальних документів, тощо, необхідних для стягнення суми боргу, вказаного у п.1.1. цієї угоди, підготувати відповідну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» згідно вимог процесуального закону, подати її до відповідного господарського суду, згідно із встановленою підсудністю, здійснювати повне судове представництво інтересів клієнта у відповідному господарському суді першої інстанції. Клієнт видає довіреність Виконавцю з повноваженнями, необхідними для надання правничої допомоги за цією додатковою угодою до договору. У п.3 вказаної угоди зазначено, що про встановлення фіксованого гонорару виконавця на правничу допомогу (бюджету) в сумі 200 000,00 грн незалежно від кількості витраченого часу виконавця на виконання доручення клієнта за цією додатковою угодою.

Наразі, судом враховано, що за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодекску України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду У постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21Конец формы зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У даному випадку, за висновками суду, предмет спору у справі та характер спірних правовідносин не є складним, не має значного предмету доказування, а отже, керуючись принципами справедливості та верховенством права, суд вважає, що заявлення витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку у розмірі 200000 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності, а отже, доцільним є зменшення відповідно таких витрат на 50%, тобто, до 100 000 грн.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з висновків суду стосовно задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також наявність підстав для зменшення розміру витрат позивача на правничу професійну допомогу на 50%, вказані витрати в розмірі 100000 грн. покладаються на відповідача, в іншій частині - залишаються за позивачем.

Керуючись приписами ст.ст.123, 126, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Енерджі" (03150, місто Київ, вул.Ділова, будинок 6, ЄДРПОУ 43833930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (04116, місто Київ, вул.Старокиївська, будинок 14, ЄДРПОУ 42190690) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.01.2023.

Суддя В.В. Князьков