Ухвала суду № 108380311, 12.01.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/828/21

УХВАЛА

12.01.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської у складі судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Витвицького В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа в справі

за позовом фізичної особи - підприємця Сулими Наталії Василівни

до відповідача фізичної особи - підприємця Любого Мар`яна Михайловича

про стягнення 64 333, 53 грн, з яких 35 000 грн - заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2020 №01/SU-20, 5 000 грн - штраф, 23 940 грн - пеня, 393, 53 грн - 3% річних

за участю:

позивача:Сулима Н.В.

відповідача: Любий М.М.

приватного виконавця Витвицького В.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець Витвицький Володимир Васильович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника Любого Мар`яна Михайловича.

Згідно з ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного ) виконавця.

З метою своєчасного розгляду подання, приватного виконавця суд повідомив телефонограмою.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням суду у даній справі з фізичної особи - підприємця Любого Мар`яна Михайловича стягнуто на користь фізичної особи - підприємця Сулими Наталії Василівни 42 270, 72 грн, з яких 35 000 грн. - заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2020 №01/SU-20, 5 000 грн - штраф, 1 877, 24 грн - пеня, 393, 48 грн - 3% річних, а також 1 632, 78 грн судових витрат.

На виконання рішення 03.02.2022 судом видано наказ.

Приватним виконавцем Витвицьким Володимиром Васильовичем 23.02.2022 відкрите виконавче провадження №68772385 з виконання вказаного наказу про що винесено постанову, якою зобов`язано боржника Любого Мар`яна Михайловича подати декларацію про доходи та майно також здійснено виклик боржника .Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена та вручена боржнику 06.04.2022. Також 01.11.2022 виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №68772385 та №70203451 у провадження № 70204009,про що належним чином повідомлено боржника.

Під час виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанови про арешт грошових коштів та майна боржника та розшук майна боржника. Згідно відомостей наданих банком, по рахунку боржника відбувався рух коштів , проте останній рішення суду не виконує. Інше майно на яке можливо звернути стягнення в боржника відсутне, що підтверджується отриманими відповідями з Державного реєстру речових прав, Головного управління Держпродспоживслужби, Головного управління Держгеокадастру.

В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що під час вчинення виконавчих дій ним вжито належних заходів щодо розшуку рухомого та нерухомого майна боржника, залишок коштів на рахунках боржника є недостатнім для виконання рішення суду, боржник належно повідомлений про відкриття виконавчого провадження, проте рішення суду не виконує.

Зазначене свідчить про ухилення боржника від виконання судових рішень. Вказані обставини, на думку приватного виконавця, є достатніми для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Боржником надано суду банківську квитанцію від 11.01.2023 про сплату 1000грн на погашення боргу.

За приписами ч.1 - 3 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Отже, положеннями ст. 337 ГПК України передбачено можливість застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За пунктом 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України" громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі "Хлюстов проти Росії" (№ 28975/05). Суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Таким чином, задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов`язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний або приватний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд встановив, що державний виконавець вжив низку дій, спрямованих на примусове виконання наказів суду, а саме: наклав арешт на грошові кошти боржника, вчинив запити до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів.

Згідно інформації з Державних реєстрів речових прав відомості щодо нерухомого майна боржника у вказаних Реєстрах відсутні. Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ за боржником зареєстровано транспортний засіб ACURA MDX реєстраційний номер НОМЕР_1 . На день розгляду подання транспортний засіб боржника не розшукано.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу №4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:

- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду;

- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування;

- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб`єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки не доведено, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України сприятиме погашенню заборгованості. Натомість розшук транспортного засобу, належного боржнику, сприятиме виконанню рішень суду.

З огляду на викладене підстави для задоволення подання відсутні.

Керуючись ст. ст. 337, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання (вх. №498/23 від 10.01.2023) приватного виконавця Витвицького В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) , місце реєстрації АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 13.01.2023

Суддя Фанда О.М.