Рішення № 10838029, 19.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/60 - 18/58519.08.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фарком»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»;

Про                    стягнення 186110,57 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Шароватова А.В., представник, довіреність б/н від 10.08.2010 р.;

Від відповідача:           не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі №54/60 –18/585 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фарком»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»про стягнення 202917,69 грн. залишений без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 р. ухвала Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі №54/60 – 18/585 скасована, справа передана на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. справа призначена слуханням на 22.06.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 22.06.2010 р. до 13.07.2010 р., з 13.07.2010 р. до 10.08.2010 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 22.06.2010 р. та від 13.07.2010 р.

На підставі статті 77 ГПК України у справі з 10.08.2010 р. до 19.08.2010 р. була оголошена перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 176189,23 грн. (165500,00 грн. основного боргу + 10689,23 грн. інфляційних втрат), 8265,00 грн. штрафу, 17061,17 грн. пені, 1402,29 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2029,18 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

22.06.2010 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 139691,42 грн. (111500,00 грн. основного боргу + 28191,42 грн. інфляційних втрат), 8265,00 грн. штрафу, 32518,50 грн. пені, 5635,66 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданих письмових поясненнях та представник останнього у судових засіданнях визнає лише основний борг у сумі 111500,00 грн., зазначаючи про те, що відносини, що склалися між сторонами, необхідно розглядати як такі, що відбувались не в рамках договору поставки №14/08 від 01.06.2008 р., оскільки укладались у спрощений спосіб, що не заборонено нормами чинного законодавства України, що підтверджується відсутністю будь-яких специфікацій до договору та тим, що в документах, залучених до матеріалів справи, відсутні будь-які посилання на укладений між сторонами договір.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.06.2008 р. між сторонами укладений договір поставки №14/08, за умовами якого позивач зобов'язався протягом строку дії договору передати на умовах, передбачених договором, товар у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його в строки, в розмірі та на умовах, визначеним даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниця виміру товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією, форма якої затверджена додатком №1 до договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що товар поставляється та передається позивачем у власність відповідача на підставі специфікацій та відповідно до замовлень відповідача.

Замовлення виконуються відповідачем у письмовій формі та надсилаються позивачеві у найбільш зручний спосіб (факсом, е-mail), і повинні містити інформацію про асортимент товару для поставки, строки тощо (3.2. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що відповідач оплачує поставлений позивачем товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Додатковою угодою №1 від 05.01.2009 р. до договору сторони дійшли до згоди розірвати договір за взаємною згодою сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на користь відповідача був поставлений товар на загальну суму 275500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

—№РН-503 від 24.09.2008 р. на суму 110000,00 грн.;

—№РН-607 від 15.10.2008 р. на суму 52500,00 грн.;

—№РН-706 від 28.10.2008 р. на суму 56500,00 грн.;

—№РН-733 від 06.11.2008 р. на суму 21470,00 грн.;

—№РН-744 від 17.11.2008 р. на суму 35030,00 грн.

Факт одержання товару відповідачем підтверджується довіреностями останнього на отримання товарно-матеріальних цінностей:

—серії ЯПЛ №436751 від 23.09.2008 р.;

—серії ЯПЛ №436804 від 14.10.2008 р.;

—серії ЯПЛ №436831 від 27.10.2008 р.;

—серії ЯПЛ №436848 від 05.11.2008 р.;

—серії ЯПЛ №436861 від 14.11.2008 р.

Поставка товару за вищезазначеними видатковими накладними здійснювалась позивачем не за договором поставки №14/08 від 01.06.2008 р., оскільки у зазначених видаткових накладних відсутні посилання про те, що поставка товару здійснена за зазначеним договором.

Крім того, господарським судом у позивача були витребувані наступні документи:

—специфікації, передбачені пунктом 1.2. договору;

—специфікації та замовлення, передбачені пунктом 3.1. договору;

—замовлення та специфікації, передбачені пунктом 3.2. договору;

—документи, які б свідчили про поставку постачальником товару покупцю на умовах EXW (склад постачальника) –Інкотермс 2000;

—специфікації, передбачені пунктами 5.1., 5.2., 5.6. договору;

—окремі специфікації, передбачені п. 6.1.1. договору;

—податкові та видаткові накладні, передбачені пунктом 7.4. договору.

У поданих позивачем до господарського суду письмових поясненнях зазначено про неможливість надання витребуваних судом специфікацій, у зв’язку з тим, що такі специфікації не укладались між сторонами, оскільки між сторонами склалася усталена практика відносин щодо здійснення поставок товару без затвердження специфікацій.

Слід зазначити про те, що господарським судом вищезазначені специфікації були витребувані, у зв’язку з необхідністю порівняння номенклатура та ціни товару, поставленого відповідачеві за зазначеними вище видатковими накладними, з метою підтвердження поставки товару саме за договором поставки №14/08 від 01.06.2008 р.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов до висновку, що між сторонами були укладені угоди.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за угодами, поставлений позивачем товар оплатив частково. Станом на день подання позовної заяви до господарського суду сума боргу відповідача перед позивачем складала 165500,00 грн. Наявна заборгованість підтверджується актом взаємозвірки розрахунків за період з 01.11.2008 р. по 26.01.2009 р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками господарюючих суб’єктів підприємницької діяльності.

У процесі судового вирішення спору позивачем були уточнені позовні вимоги, зокрема сума основного боргу зменшена до 111500,00 грн., а тому позовні вимоги позивача в частині суми основного боргу підлягають задоволенню саме у зазначеному розмірі. Заборгованість у сумі 111500,00 грн. визнана відповідачем у наданій господарському суду письмовій заяві.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У вищезазначених видаткових накладних не був визначений строк оплати товару відповідачем, а тому відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України позивач повинен був направити відповідачеві вимогу про оплату поставленого товару.

Враховуючи ту обставину, що до матеріалів справи позивачем вимога про оплату товару, адресована відповідачеві, не додана, фактично такою вимогою є позовна заява, направлена відповідачеві 17.02.2009 р., що підтверджується поштовим фіскальним чеком №4333 від 17.02.2009 р.

Виходячи зі змісту статті 530 Цивільного кодексу України та вищезазначених обставин, відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 24.02.2009 р.

Нарахована позивачем пеня у розмірі 32518,50 грн. та 8265,00 грн. штрафу не підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче:

—частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

—відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

—пеня та штраф, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є видами неустойки;

—враховуючи ту обставину, що поставки товару була здійснена не на підставі договору поставки №14/08 від 01.06.2008 р., та те, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобов’язання за вищезазначеними угодами, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу не підлягають задоволенню.

Позивачем також нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 139691,42 грн. (111500,00 грн. основного боргу + 28191,42 грн. інфляційних втрат) та 5635,66 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Враховуючи ту обставину, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми, невірно визначений їх розмір, господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив розмір інфляційних втрат у сумі 12376,50 грн. та 4435,56 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, що підлягають стягненню з відповідача. Розрахунок зазначених сум здійснений господарським судом за період з 24.02.2009 р. по 22.06.2010 р.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»(інд. 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 53, код ЄДРПОУ 30406297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фарком»(юридична адреса: інд. 01042, м. Київ, вул. Тверський тупик, 5-а; адреса для листування: інд. 01042, м. Київ, а/с 75; код ЄДРПОУ 32920422) 111500 (сто одинадцять тисяч п’ятсот) грн. основного боргу, 12376 (дванадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять п’ять) грн. 56 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 05 коп. витрат по сплаті держмита та 74 (сімдесят чотири) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.В. Мандриченко