Рішення № 108380220, 12.01.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/183/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2023 Справа № 908/2577/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ 24745673)

До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)

про стягнення 127 500,00 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.12.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо про стягнення 127 500,00 грн.

13.12.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 14.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2577/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 12.01.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

28.12.2022 від Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 28.12.2022 (вх. № 16976/08-08/22 від 28.12.2022), згідно якого відповідач визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 127 500,00 грн., та просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

12.01.2023 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 15.09.2021 в м. Кривий Ріг на вулиці Об`їзна дорога Р74 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортних засобів: «Mercedes-Benz 210», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . На момент ДТП автомобіль «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 був застрахований у Приватному акціонерному товариству ПРОСТО-страхування відповідно до договору серії PKS.50 № 2000268 від 02.10.2020. Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.10.2021 по справі № 212/8477/21, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась в результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. В результаті зазначеної пригоди пошкоджено застрахований автомобіль «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 . Відповідно до Звіту № 871 від 27.09.2021, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 становить 136 230,73 грн., а відповідно до Рахунку-фактури № СФ-0000297 від 19.11.2021, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 становить 144 685,00 грн. Зазначена дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 07.12.2021 складено страховий акт № 155622, відповідно до якого страхове відшкодування становить 141 435,00 грн. Платіжним дорученням № 22111 від 07.12.2021 АТ «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 в розмірі 141 435,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz 210», д.р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ТДВ СК "КРЕДО відповідно до полісу № ЕР205840651. 15.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування № 04-1092 від 14.07.2022, однак погашення вказаної заборгованості станом на 01.12.2022 здійснено не було. З урахуванням страхової суми (лімітом відповідальності страховика) та франшизи, яка передбачена полісом, розмір страхового відшкодування, що має бути здійснено відповідачем складає 127 500,00 грн. Просить суд позов задовольнити. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву № б/н від 28.12.2022 (вх. № 16976/08-08/22 від 28.12.2022) відповідач визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 127 500,00 грн., та просить суд зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн., посилаючись на неспівмірність заявлених позивачем адвокатських витрат на суму 8 000,00 грн. порівняно із сумою позову. Крім цього, відповідач просить суд повернути АТ «ПРОСТО-страхування» з державного бюджету України 50% сплаченого судового збору.

Станом на 12.01.2023 відповідь на відзив позивач на адресу суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2020 між Приватним акціонерним товариством „ПРОСТО-страхування" (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідністю «ДІСІ ЛІНК ПЛЮС» (страхувальник) укладено договір страхування серії PKS.50 № 2000268, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 .

15.09.2021 о 12:51 год. у м. Кривий Ріг, Покровського району на вулиці Об`їзна дорога Р74 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортних засобів: «Mercedes-Benz 210», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

15.09.2021 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Відповідно до Звіту № 871 від 27.09.2021, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 становить 136 230,73 грн., а відповідно до Рахунку-фактури № СФ-0000297 від 19.11.2021, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 становить 144 685,00 грн.

06.10.2021 постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 212/8477/21 водія ОСОБА_1 визнано винною особою у спричиненні ДТП, вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодекс України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортноЇ пригоди була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія КРЕДО на підставі полісу № ЕР205840651, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 130 000,00 грн., франшиза 2 500,00 грн.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, про що 07.12.2021 складено страховий акт № 155622, відповідно до якого страхове відшкодування становить 141 435,00 грн.

Приватне акціонерне товариство ПРОСТО-страхування здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 141 435,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22111 від 07.12.2021.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Кредо» (надалі - відповідач, ТДВ «СК «Кредо»), що підтверджується полісом №ЕР205840651, то саме до відповідача, ПрАТ ПРОСТО-страхування мало право вимоги в порядку суброгації.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

15.07.2022 ПрАТ ПРОСТО-страхування на адресу відповідача надіслано заяву № 04-1092 від 14.07.2022 про відшкодування завданої майнової шкоди на суму 141 435,00 грн., яку було отримано відповідачем 25.07.2022, про що свідчить трекінг поштового відправлення № 0505086214029. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Однак, після спливу встановленого законом строку для виплати страхового відшкодування, ТДВ «СК «Кредо» на користь ПрАТ ПРОСТО-страхування страхове відшкодування виплачене не було, так само як і не було повідомлено про прийняття рішення про відмову у здійснені виплати страхового відшкодування.

Згідно полісу № ЕР205840651, ліміт відповідальності страхової суми становить 130 000,00 грн., франшиза 2 500,00 грн.

Таким чином, ціна позову становить 127 500,00 гривень.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz 210», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № ЕР205840651.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За таких обставин, у зв`язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу марки «Fiat DUCATO», д.р.н. НОМЕР_2 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати останньому витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2022 позивачем на адресу відповідача надіслано заяву № 04-1092 від 14.07.2022 про відшкодування завданої майнової шкоди на суму 141 435,00 грн., яку було отримано відповідачем 25.07.2022, про що свідчить трекінг поштового відправлення № 0505086214029. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

Крім того, відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 141 435,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22111 від 07.12.2021.

Оскільки встановлено, що транспортний засіб Mercedes-Benz 210», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № ЕР205840651 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz 210», д.р.н. НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Згідно ст. 9 Закону України Про страхування франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до умов полісу № ЕР205840651, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 грн., розмір франшизи складає 2 500,00 грн.

Згідно статті 29 Закону України Про страхування, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в тому числі відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 9.4. ст. 9 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З урахуванням викладеного, розмір страхового відшкодування, що має бути здійснене відповідачем становить 127 500,00 грн.

Отже, враховуючи те, що заяву про страхове відшкодування позивачем направлено відповідачу 15.07.2022 та отримано останнім 25.07.2022, 90-денний строк на розгляд вказаної претензії на час звернення до суду з цим позовом сплив, при цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження розгляду та задоволення цієї претензії, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування на суму 127 500,00 грн. з урахуванням ліміту відповідальності страхової суми згідно полісу № ЕР205840651 та франшизи у розмірі 2 500,00 грн.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума страхового відшкодування складає 127 500,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з позовної заяви № 28/155622 від 01.12.2022, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ПрАТ «ПРОСТО-страхування» зазначило, що розмір судових витрат пов`язаних із розглядом справи: судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу на суму 8 000,00 грн.

В обґрунтування заперечень щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім цього, відповідач зазначає що ціна за таку послугу адвоката як: копіювання додатків, їх зшивання та надсилання позовної заяви не відноситься до послуг адвоката, оскільки останні не потребують професійних навичок. На підставі викладеного, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2020 між Адвокатським бюро «Синюк та Партнери» в особі керуючого бюро адвоката Синюка С.Л., що діє на підставі статуту (далі адвокатське бюро) та Акціонерним товариством ПРОСТО-страхування (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 1 (далі договір), відповідно до п. п. 1.1., 2.1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1). Адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляти інтереси компанії на всій території України, вести справи в судах загальної юрисдикції, міжнародних судах, адміністративних судах, господарських судах «…» (п. 2.1.1).

Клієнт зобов`язується прийняти належним чином виконану роботу адвокатського бюро та оплатити її у розмірі та строки, встановлені в даному договорі (п. 3.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору, вартість наданих послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги з деталізацією (п. 4.5).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.9. договору, після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці.

Згідно п. 5 реєстру справ від 04.10.2022 адвокатське бюро «Синюк та Партнери» надало Приватному акціонерному товариству ПРОСТО-страхування правову допомогу за жовтень 2022 щодо учасника дорожньо-транспортної пригоди або відповідача по справі № 155622 ( ОСОБА_1 , сума збитку або предмет позову 141 435,00 грн., витрати на правову допомогу (гонорар) 8 000,00 грн.

28.10.2022 клієнтом та адвокатським бюро підписано Акт виконаних робіт на загальну суму 77 000,00 грн. Відповідно до п. 5 вказаного акту, (страхова справа № 155622 (Зубачов Віталій Олександрович) витрати на правову допомогу (гонорар) складають 8 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.10.2022 по страховій справі № 155622, укладений між ПрАТ ПРОСТО-страхування та АБ «Синюк та Партнери», згідно якого вартість послуг адвоката склала 8 000,00 грн.

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.10.2022 по страховій справі № 155622:

1) консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача: 1 600,00 грн. (1 год.) загальна вартість 1 600,00 грн.;

2) підготовчі дії: 1 600,00 грн. (1 год.) загальна вартість 3 200,00 грн.;

3) підготовка та подання позовної заяви до суду 1 600,00 грн. (2 год.) - загальна вартість 3 200,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 12316 від 04.10.2022, АТ ПРОСТО-страхування перераховано на користь АБ «Синюк та Парнери» 77 000,00 грн. (призначення платежу: оплата юридичних послуг відповідно до договору № 1 від 02.01.2020.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Суд зазначає, що такі послуги як підготовка та подання позовної заяви до суду, як зазначено у п. 3 детального опису робіт (наданих послуг) від 28.10.2022, а саме: визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позовної заяви з додатками в суд є складовою з підготовки позовної заяви та їх виокремлення суд вважає безпідставним.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України Про страхування та Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір заявленої суми правничої допомоги до 5 000,00 грн.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5 000,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як вже зазначалося судом вище, матеріали справи містять відзив відповідача, відповідно до якого відповідач підтвердив факт невиконанням ним зобов`язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування в заявленому у позові розмірі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути Приватному акціонерному товариству ПРОСТО-страхування з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 15026 від 02.12.2022, що складає 1 240,50 грн., про що постановити відповідну ухвалу.

Керуючись ст., ст. 46, 123, 126, 129, 130, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ 24745673) 127 500 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування, витрати по сплаті судового збору на суму 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.