Рішення № 108380030, 11.01.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2023м. ДніпроСправа № 904/2549/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Хоменко А.С.,

від відповідача: Шульга Д.В. (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon"),

дослідивши матеріали справи № 904/2549/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Писаренко Світлани Валентинівни

до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Фізична особа-підприємець Писаренко Світлана Валентинівна (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 16.08.2022 за вих. № б/н до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач) в якій просить суд:

зобов`язати відповідача припинити нарахування оплати з надання послуг з постачання теплової енергії приміщенню 40, що розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітна, будинок 9, приміщення 40, власником якого є позивач.

скасувати нараховану позивачу заборгованість у розмірі 173.723,00 грн за постачання теплової енергії приміщенню 40, що розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітна, будинок 9, власником якого є позивач.

Судові витрати у справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2549/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022.

Ухвалою від 26.08.2022 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати суду докази сплати судового збору в розмірі 2.481,00 грн.

Через відділ документального забезпечення 02.09.2022 від позивача надійшла заява від 30.08.2022 за вих. № б/н разом з квитанцією про сплату судового збору від 30.08.2022 № 5415-9099-5565-2635 на суму 2.481,00 грн. Оцінивши надані позивачем докази, господарський суд визнав їх належними, а недоліки позовної заяви усунутими.

Ухвалою від 07.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.10.2022.

Ухвалою від 05.10.2022 підготовче засідання відкладено до 01.11.2022.

Через відділ документального забезпечення 25.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату для підготовки відзиву.

Через відділ документального забезпечення 01.11.2022 від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд провести судове засідання без участі свого представника.

Ухвалою від 01.11.2022 підготовче провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 16.11.2022.

Через відділ документального забезпечення 08.11.2022 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити і у стягненні судових витрат з відповідача відмовити.

Через відділ документального забезпечення 10.11.2022 (електронною поштою) від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у якій відповідач просить суд забезпечити участь представника у судовому засіданні, яке призначено на 16.11.2022 о 11 год 45 хв в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою від 14.11.2022 у задоволенні клопотання відповідача в частині проведення засідання 16.11.2022 о 11 год 45 хв в режимі відеоконференції відмовлено.

Через відділ документального забезпечення 15.11.2022 від відповідача надійшли письмові пояснення.

Через відділ документального забезпечення 15.11.2022 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд відкласти судове засідання на іншу дату та забезпечити участь представника відповідача (Дар`ї ШУЛЬГИ) в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 14.11.2022 підготовче засідання відкладено до 30.11.2022.

Через відділ документального забезпечення 25.11.2022 від позивача надійшло клопотання про заміну представника для участі у відеоконференції, у якому позивач просить суд здійснювати судове засідання у справі № 904/2549/22, призначене на 30.11.2022 о 09:00 год, за участю представника позивача КОРЖ Юлієї.

Ухвалою від 30.11.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 21.12.2022.

В судовому засіданні 21.12.2022 оголошено перерву до 11.01.2023. За результатами судового засідання у позивача витребувано оригінали для огляду в судовому засіданні таких документів: відповідь заступника директора по теплозбуту КПТМ «Криворіжтепломережа» (правонаступником якого є позивач) від 28.02.2022 за вих. №247/13; відповідь позивача від 19.04.2022 за вих. № 3483/09 на адвокатський запит з вх. №3289 від 12.04.2022; акт про припинення теплопостачання від 21.03.2013.

Через відділ документального забезпечення 29.12.2022 від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

У судовому засіданні 11.01.2023 представник позивача надав суду для огляду оригінали витребуваних документів, а також усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позов.

Представник відповідача взяв участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/), надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач стверджує, що актом від 21.03.2013 підтверджується факт відключення приміщення позивача від мереж теплопостачання, а тому нарахування плати за теплову енергію є неправомірним.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач стверджує, що акт контролера КПТМ «Криворіжтепломережа» від 21.03.2013 свідчить про те, що в кінці опалювального сезону 2012-2013 було припинено подачу теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна (Ракітіна) буд., 9 прим. 40, а спірне приміщення не було від`єднано від мереж централізованого опалення 21.03.2013.

Враховуючи, що нарахування за послугу з постачання теплової енергії за адресою: вул. Рякітіна, буд. 9, прим. 40 є правомірними, а процедура списання заборгованості не передбачена чинним законодавством, відсутні законні підстави для припинення нарахування та скасування наявної у позивача заборгованості.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: припинення/ подачі теплоносія до приміщення позивача; наявності/відсутності підстав для нарахування плати за теплову енергію; правомірності/неправомірності списання нарахованої плати за теплову енергію; обґрунтованості позовних вимог.

Суд встановив, що 21.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвестальянс» (далі - продавець) та позивачем (далі позивач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення-магазину (арк. 9, том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення-магазину від 21.06.2012 продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Майно складається з нежитлового приміщення-магазина, вбудованого в перший поверх 4 поверхового житлового будинку загальною площею 226,5 кв. м (далі - нежитлове приміщення-магазин), яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Ногіна, будинок 9 (дев`ять), приміщення 40 (сорок).

За даними Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 34269691 від 25.05.2012 Комунального підприємства Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» загальна площа нежитлового приміщення-магазина (вбудоване в перший поверх 4 поверхового житлового будинку) складає 225,5 кв. м.

Право власності на нежитлове приміщення-магазин у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору, оскільки згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (п. 4.13 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення-магазину від 21.06.2012).

Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення-магазину від 21.06.2012 зареєстрований в електронному реєстрі 09.07.2012.

Право власності позивача на спірне приміщення виникло 09.07.2012, що підтверджується витягом № 34756463 від 09.07.2012 (арк. 10, том 1).

Контролером відповідача Удовік І.А. 21.03.2013 складено акт про припинення подачі теплоносія (арк. 11, том 1) до приміщення магазину «Хмелько» /у 2013 році спірне приміщення використовувалося під магазин «Хмелько»/ за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітіна, будинок 9, приміщення 40.

У позовній заяві позивач стверджує, що опломбування теплових труб відбулося як у самому приміщенні 40 за вказаною адресою, так і у підвальному приміщенні будинку 9 за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітіна. Вказані обставини позивач підтверджує фото (арк. 24-27, том 1).

Відповідач заперечує дану обставини і наголошує, що акт контролера КПТМ «Криворіжтепломережа» від 21.03.2013 свідчить про те, що вкінці опалювального сезону 2012-2013 було припинено подачу теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна (Ракітіна) буд., 9 прим. 40, а спірне приміщення не було від`єднано від мереж централізованого опалення 21.03.2013.

Водночас, матеріали справи свідчать, що у подальшому між позивачем (далі позивач, теплопостачальна організація-продавець) та відповідачем (далі відповідач, споживач-покупець) 10.03.2014 був укладений договір №1622 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір).

Трьома представниками відповідача 23.09.2020, в присутності позивача фізичної особи-підприємця ПИСАРЕНКО Світлани за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітіна, будинок 9, приміщення 40 складено акт (арк. 17, том 1) про те, що під час обстеження за вказаною адресою встановлено, що засувки ПС-1 та ОС-2 розпломбовано.

Даним актом зафіксовано факт розпломбування запірної арматури вузла обліку теплової енергії, розташованої у підвалі будинку 9 по вул. Ракітіна (Ногіна), тобто усунуто перешкоду для подання теплоносія до приміщення.

Слід наголосити, що нарахування за послугу з постачання теплової енергії до спірного приміщення здійснювалося у період з 01.11.2020 до 31.10.2021 і відповідно до розділу 5 укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії № 1622 від 10.03.2014.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив припинення нарахування плати за надання послуг з постачання теплової енергії та скасування нарахованої позивачу заборгованості у розмірі 173.723,00 грн за постачання теплової енергії приміщенню 40, що розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітна, будинок 9, власником якого є позивач.

Право власності позивача на спірне приміщення виникло 09.07.2012 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення-магазину від 21.06.2012, що підтверджується витягом № 34756463 від 09.07.2012 (арк. 10, том 1).

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із актом від 21.03.2013 (арк. 11, том 1) була припинена подача теплоносія та опломбовані за КПТС « 52». Водночас у акті вказано, що у випадку несанкціонованого підключення та порушення цілісності пломб позивачу будуть пред`явлені штрафні санкції та об`єкт буде відрізаний від мереж відповідача. Також зазначено, що подача тепла до об`єкта позивача буде відновлена після подачі заявки.

Чинне законодавство не містить визначення поняття «опломбування/розпломбування» вузлів (засобів) обліку, але під ним слід розуміти що - це обслуговування засобів вимірювальної техніки, яке призначене для контролю за несанкціонованим доступом до обладнання та зміни показань.

Позивач долучив до позовної заяви відповідь КПТМ «Криворіжтепломережа» на адвокатський запит від 28.02.2022 за вих. № 277/13 (арк. 12, том 1), у якій заступник директора по теплозбуту КПТМ «Криворіжтепломережа» Леонід БОБРО зазначив, що споживачі, об`єкти яких розташовані в окремих нежитлових будівлях або мають окремі вводи зверталися до КПТМ «Криворіжтепломережа» з приводу відключення від систем централізованого опалення до закінчення опалювального сезону у 2012-2013 роках. Саме з цієї причини 21.03.2013 контролером Удовік І.А. було складено акт про припинення подачі теплоносія до приміщення магазину «Хмилько». Крім цього, у відповіді відповідача на адвокатський запит від 28.02.2022 за вих. № 277/13 зазначено, що документами, які підтверджують передачу нежитлового приміщення за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітіна, 9 на обслуговування від Комунального підприємства КПТМ «Криворіжтепломережа» до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» є рішення Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011, лист до Міністерства енергетики від 11.07.2013 № 773/01, відповідь Міністерства енергетики від 25.07.2013 № 01/25-0940.

Також у матеріалах справи наявна відповідь відповідача від 19.04.2022 за вих. №3483/09 (арк. 16, том 1), у якій т.в.о. голови правління відповідача Артем УГРЮМОВ щодо акта про припинення подачі теплоносія до приміщення від 21.03.2013 вказав, що процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води будинку при відмові споживачів від таких послуг передбачена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого постачання, затвердженого Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 із змінами внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 (далі Порядок № 169). Так, Порядком № 169 встановлено, що єдиним документом, який підтверджує правомірність відключення від мережі централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Аналізуючи зміст акта від 21.03.2013, відповіді КПТМ «Криворіжтепломережа» (організація, яка раніше обслуговувала спірне нежитлове приміщення) на адвокатський запит від 28.02.2022 за вих. № 277/13, відповідь відповідача від 19.04.2022 за вих. №3483/09 (арк. 16, том 1) та акт від 23.09.2020, суд доходить таких висновків:

по-перше, позивач не був від`єднаний від мереж відповідача,;

по-друге, а подача теплоносія була призупинена тимчасово та підлягала відновленню;

по-третє, припинення подачі теплоносія таки відбулася 21.03.2013, що визнав заступник директора по теплозбуту КПТМ «Криворіжтепломережа» Леонід БОБРО;

по-четверте, єдиним документом та належним доказом, який підтверджує правомірність відключення від мережі централізованого опалення є рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади /у позивача відсутнє/.

по-п`яте, 23.09.2022 (дата складання акта відповідача) встановлено факт розпломбування засувок у спірному приміщенні.

Як встановив суд вище, актом від 23.09.2020 (арк. 17, том 1) підтверджено розпломбування засувок ПС-1 та ОС-2.

Нарахування за послугу з постачання теплової енергії до спірного приміщення здійснювалося вже після розпломбування засувок, тобто після усунення перешкод для подання теплоносія до спірного приміщення /у період з 01.11.2020 до 31.10.2021/.

Твердження позивача щодо опломбування теплових труб у підвальному приміщенні будинку 9 за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітіна /підтверджується фото (арк. 24-27, том 1)/ судом оцінюються критично з огляду на таке.

Долучені позивачем до позовної заяви фото не дають змогу суду встановити, які саме труби сфотографовані, коли труби сфотографовані, у якому саме приміщенні сфотографовано пломби, тощо.

Отже, долучені позивачем до позовної заяви фото суд визнає неналежними доказами у справі та не бере до уваги.

Відповідно до ч. ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» /в редакції від 18.11.2012/ відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» /в редакції від 02.03.2014/ споживач теплової енергії має право на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Водночас, основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Так, суд звертає увагу, що 10.03.2014 між позивачем (далі позивач, теплопостачальна організація-продавець) та відповідачем (далі відповідач, споживач-покупець) був укладений договір №1622 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір).

За цим договором теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно з чинним законодавством тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Цей договір, відповідно до п. 10.1 договору, набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014, з урахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України (п. 10.1 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 договору).

Згідно з дислокацією об`єктів до договору (а. с. 15, том 1) теплопостачальна організація-продавець взяла на себе зобов`язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах до нежитлового приміщення за адресою: вулиця Ногіна (нині - Ракітіна), будинок 9, приміщення 40.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд також встановив, що договір № 1622 від 10.03.2014 підписаний особисто позивачем фізичною особою-підприємцем ПИСАРЕНКО Світланою /проти цього позивач не заперечує/.

Отже, дії позивача /підписання договору/ є додатковим свідченням того, що з 10.03.2014 відповідач набув обов`язок поставити позивачу теплову енергію, за яку позивач зобов`язався заплатити.

Більш того, укладення договору купівлі-продажу теплової енергії 10.03.2014 свідчить про те, що позивач не має документів, які б підтверджували правомірність відключення від мережі централізованого опалення, не є відключеним від мережі централізованого опалення та укладаючи договір розраховував на одержання від відповідача теплової енергії.

Претензій позивача до відповідача щодо відсутності послуги обумовленої договором купівлі-продажу теплової енергії від 10.03.2014 матеріали справи не містять.

Водночас, саме позивач у позовній заяві посилається на положення ч. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019, згідно із якою у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Матеріали справи не містять доказів припинення/розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії від 10.03.2014.

Долучені до позовної заяви проєкт обладнання окремого вводу для приєднання до теплових мереж (арк. 40-45, том 1), технічні умови № 1985 на теплопостачання нежитлового приміщення з виконанням окремого уводу (арк. 46, том 1) не свідчать про те, що теплопостачання до об`єкта позивача з 21.03.2013 до теперішнього часу не здійснювалося.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 ГПК у України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 ГПК України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, на які посилається скаржник).

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не довів суду належними доказами факт відсутності теплопостачання за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітіна, будинок 9, приміщення 40, зокрема, у спірний період у період з 01.11.2020 до 31.10.2021.

При цьому підставними є посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 212/2214/15-ц, згідно з якою право споживача відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у зв`язку з відключенням від мереж централізованого опалення закріплено в пункті 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 63 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 25 Правил відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок від 22.11.2005 № 4) визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (із змінами внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169) відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання окремих приміщень житлового будинку, у тому числі квартир, не передбачено.

Можливість відключення окремих приміщень житлового будинку існувала до внесення змін, затверджених вищезазначеним наказом.

Зміни до Порядку від 22.11.2005 № 4, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169, набрали чинності 14.12.2007.

Отже, до 14.12.2007 при відключенні від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, необхідно керуватися Порядком від 22.11.2005 № 4, згідно з яким було передбачено відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання окремих приміщень житлового будинку.

Громадяни, які отримали дозвіл на відключення квартири до 14.12.2007, мали право здійснити та завершити відповідні роботи з відключення квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і оформити проведення та завершення таких робіт у відповідності із чинним на той час Порядком від 22.11.2005 № 4.

Порядком від 22.11.2005 № 4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком від 22.11.2005 № 4 процедури.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у справі №904/2549/22, позивач не довела, що відключення спірного приміщення від мереж централізованого опалення здійснене нею в порядку, передбаченому Правилами, а не самовільно.

Суд приймаючи рішення у справі № 904/2549/22, взяв до уваги такі висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2021 у справі №766/20797/18.

« 22. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах.

23. Крім того, ефективним способом захисту прав позивачки є і вимога зобов`язати відповідача списати з її особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

24. Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

25. Задоволення вимоги зобов`язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.

26. Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивачка вважає, що борг відсутній. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції правильно виснував про відмову у задоволенні вимоги про скасування боргу, донарахованого позивачці.

27. Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.»

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту про зобов`язання відповідача припинити нарахування плати з надання послуг з постачання теплової енергії та про скасування нарахованої позивачу заборгованості у розмірі 173.723,00 грн за постачання теплової енергії приміщенню 40, що розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітна, будинок 9, власником якого є позивач є належними способами захисту прав, а тому розглянуті судом по суті.

Водночас, позивач не заперечує того факту, що постачання теплової енергії до самого будинку № 9, що розташований за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітна, здійснювалося протягом спірного періоду. Не заперечував цього факту позивач у іншій справі №904/2547/22, яка розглядалась Господарський судом Дніпропетровської області за позовом про стягнення з позивача спірної заборгованості у розмірі 173.723,00 грн, яку позивач просить скасувати у справі №904/2549/22. Водночас такий факт підтверджується доданими відповідачем до відзиву на позовну заяву актами.

Відтак, матеріалами справи №904/2549/22 підтверджується правомірність дій відповідача щодо нарахування плати за надання послуг з постачання теплової енергії приміщенню 40, що розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітна, власником якого є позивач, а тому вказані позовні вимоги про припинення нарахування плати за надання послуг з постачання теплової енергії та про скасування нарахованої позивачу заборгованості у розмірі 173.723,00 грн за постачання теплової енергії приміщенню 40, що розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ракітна, будинок 9, власником якого є позивач задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 13.01.2023.

Суддя С.А. Дупляк