Рішення № 10837997, 17.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/27017.08.10 За позовомззакритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання Конті»

доттовариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий Союз»

простягнення 8775176,43 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивачапредставник Перешивайло О.О. (довіреність від 01.02.2010 року)

від відповідачапредставник Кузьмішина Л.В. (довіреність від 18.01.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання Конті»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий Союз»8775176,43 гривень збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином виконував свої господарські зобов’язання за договором №Р2008пд40 від 14.11.2008 року, в результаті чого Позивач вимушений був для запобігання зупинення власного виробничого циклу закуповувати недопоставлену Відповідачем сировину у інших постачальників за більш високими цінами. Крім того, Позивачем заявлено вимогу про відшкодування за рахунок Відповідача сплачених відсотків за користування банківським кредитом, який Позивач вимушений був отримати у банківській установі для здійснення розрахунків з іншими постачальниками.

Відповідач (відповідно до заперечень на позовну заяву, інших поданих суду письмових пояснень та пояснень представника у судових засіданнях) заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки період виконання зобов’язань за договором №Р2008пд40 від 14.11.2008 року співпав зі світовою фінансовою кризою, яка унеможливила подальше виконання зобов’язань Відповідача за встановленими договором цінами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2010 року порушено провадження у справі №23/270 та призначено її розгляд на 01.06.2010 року.

31.05.2010 року Відповідачем надано через канцелярію суду клопотання про перенесення судового засідання у зв’язку з відпусткою його представника.

01.06.2010 року представником Позивача надано через канцелярію суду клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами. Клопотання Позивача судом задоволено.

У зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання 01.06.2010 року з урахуванням заявленого ним клопотання ухвалою від 01.06.2010 року розгляд справи перенесено на 29.06.2010 року.

25.06.2010 року Відповідачем повторно заявлено клопотання про перенесення дати судового засідання, для врегулювання спору мирним шляхом. Оскільки представник Позивача заперечував проти зазначеного та не вбачає можливості мирного врегулювання, суд відмовив у заяленому клопотанні.

16.08.2010 року від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява про розірвання договору. Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України подання зустрічного позову можливе лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті тягне за собою правові наслідки передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи, що зустрічна позовна заява була подана після початку розгляду справи по суті, ухвалою суду від 17.08.2010 року була повернута без розгяду.

У судовому засіданні 17.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 14.11.2008 року було укладено договір №Р2008пд40, відповідно до якого Відповідач зобов’язався з 01.12.2008 року по 30.09.2009 року поставити Позивачу цукор-пісок, а останній –прийняти та оплатити поставлену йому продукцію.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 укладеного сторонами у справі договору Позивач зобов’язався поставити Відповідачу 27000 тон (+/- 5%) цукру, у тому числі - 15000 тон виробництва ВАТ «Чортківський цукровий завод»за ціною 3400 гривень та 12000 тон цукру інших виробників за ціною 3350 гривень.

Фактично Відповідачем протягом строку дії договору було поставлено Позивачу 7666,7 тон цукру виробництва Чортківського цукрового заводу та 5893,3 тон цукру інших виробників.

Таким чином, Відповідач порушив умови укладеного ним господарського договору в частині здійснення своєчасної та у повному обсязі поставки визначеної договором продукції.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

З наданих суду заперечень на позовну заяву, наявної у матеріалах справи переписки сторін та пояснень представника Відповідача у судовому засіданні вбачається, що невиконання господарських зобов’язань Відповідача сталось внаслідок кризи, яка спричинила важку фінансову ситуацію в Україні, а саме –ріст курсу валют, неплатоспроможність контрагентів Відповідача, зростання вартості цукру тощо. Відповідач, посилаючись на статті 651-652 Цивільного кодексу України вважає, що в його діях була відсутня вина.

З таким висновком суд погодитись не може, оскільки відповідно до статті 651 Цивільного кодексу наведені Відповідачем обставини за певних умов дійсно можуть бути визнаними істотними для зміни умов або розірвання господарського договору. Проте, частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Оскільки сторонами не було досягнуто згоди на зміну (за винятком об’ємів поставки відповідно до додаткової угоди №4) умов договору Відповідач відповідно до частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України та частини другої статті 652 Цивільного кодексу України повинен був звернутись з відповідним позовом до суду, тобто реалізувати своє право змінити умови або розірвати укладений ним договір у встановлені законом порядку та спосіб. Означені дії Відповідачем не здійснено, відповідно, останній не набув право в односторонньому порядку відмовитись від виконання господарського договору.

З наявної в матеріалах справи переписки сторін та доповнення до заперечення на позовну заяву вбачається, що фактично припинення поставки відбулось внаслідок підвищення ціни на цукор. До доповнень до заперечень на позовну заяву Відповідачем надано копії укладених ним в період дії договору №Р2008пд40 від 14.11.2008 року господарських угод з іншими контрагентами, у тому числі договору №09/37 від 10.03.2009 року та договору №Р 2008 пд 55 від 15.01.2009 року, відповідно до яких Відповідач реалізував цукор-пісок за значно вищими цінами, ніж встановленими договором, виконання умов якого припинив в односторонньому порядку. Таким чином, суд робить висновок, що Відповідач фактично мав необхідні для виконання умов договору №Р2008пд40 від 14.11.2008 року об’єми цукру, проте реалізував продукцію іншим особам, оскільки йому було запропоновано більш привабливу ціну та можливість отримання додаткового прибутку. Порушивши прийняте на себе господарське зобов’язання відповідно до раніше укладеного ним договору Відповідач повинен був усвідомлювати правові наслідки вчинених ним дій.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна встановленої договором ціни після його укладення допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором чи законом. Оскільки сторони при укладенні договору №Р2008пд40 від 14.11.2008 року не встановили можливий порядок зміни ціни продукції, Відповідач у будь-якому випадку був зобов’язаний здійснювати поставку за визначеними договором цінами та у встановлені ним строки.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на наявні у справі докази суд встановив, що Відповідач допустив прострочення виконання господарського зобов’язання.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не доведено суду, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини. Більше того, з наявної у справі переписки сторін та інших доказів вбачається, що порушення зобов’язання за договором №Р2008пд40 від 14.11.2008 року Відповідач здійснив умисно.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, чиї права або законні інтереси порушено.

Позивач, уклавши господарський договір №Р2008пд40 від 14.11.2008 року, був вправі розраховувати на належне виконання його умов Відповідачем. Суд враховує також той факт, що Позивач є виробником кондитерських виробів і відповідно товар за договором №Р2008пд40 від 14.11.2008 року є для нього сировиною, відсутність якої неминуче призведе до зупинення виробництва. Виходячи з цього, суд погоджується з Позивачем, що додаткові закупки цукру-піску протягом дій договору №Р2008пд40 від 14.11.2008 року були прямим наслідком одностороннього припинення виконання своїх зобов’язань Відповідачем. Відповідно, додаткові витрати, які поніс Позивач, підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок збитків та встановив, що відповідна позовна вимога підлягає задоволенню лише в частині відшкодування різниці ціни цукру. Вимога про відшкодування відсотків за користування кредитом не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутнє доказове підтвердження як факту отримання кредиту так і того, що залучення кредитних коштів було наслідком невиконання Відповідачем своїх господарських зобов’язань.

Таким чином, позовна вимога про примусове стягнення з Відповідача збитків підлягає частковому задоволенню у розмірі 8707420,00 гривень.

Пунктом 10.1 договору №Р2008пд40 від 14.11.2008 року встановлено строк його дії до 30.09.2009 року. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов’язки відповідно до договору. Оскільки строк виконання обов’язків Відповідача на момент подання позовної заяви сплинув та фактично зобов’язання Відповідача було виконане за його рахунок (з урахуванням задоволених позовних вимог) третіми особами, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про спонукання виконання відповідачем умов договору №Р2008пд40 від 14.11.2008 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок умисного невиконання останнім своїх господарських зобов’язань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий Союз»(02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, ідентифікаційний код 30305752) на користь закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання Конті»(83100, м. Донецьк, бул. Шевченко, 6-Б, ідентифікаційний код 25112243) 8707420,00 грн. (вісім мільйонів сімсот сім тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок) завданих збитків; 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншому –відмовити.

4.          Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено:18.08.2010 року.