Рішення № 10837991, 17.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/30717.08.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант»

докомунального підприємства «Киїпастранс»

простягнення 126240,97 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник ОСОБА_2 (довіреність від 08.04.2010 року) від відповідача:не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Киїпастранс»заборгованості за договором №167Ф від 20.08.2008 року у розмірі 126240,97 грн. (у тому числі 61858,09 грн. заборгованість за відшкодування вартості автомобілів, 49324,19 грн. комісії; 8128,31 грн. пені; 5740,87 грн. інфляційних втрат, 1189,51 грн. трьох процентів річних). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором фінансового лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року порушено провадження у справі № 23/307 та призначено її розгляд на 15.06.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого визнав суму основного боргу та просив суд зменшити розмір нарахувань пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних у звязку із тяжким фінансовим становищем. Окрім того Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду на один рік.

Зважаючи на матеріальні інтереси сторін, ступінь вини Відповідача у виникненні заборгованості, та на те, що при розстрочці виконання рішення суду можуть настати негативні наслідки для Позивача суд відмовив у задоволенні зазначених клопотань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №167Ф від 20.08.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у виключне платне користування з наступною передачею права власності вантажні автомобілі ГАЗ 33023-414, а Відповідач прийняти предмет лізингу та у встановлений термін і у повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов договору №167Ф від 20.08.2008 року Позивач передав Відповідачу три вантажні бортові тентовані автомобілі ГАЗ 33023-414, що підтверджується актами прийому-передачі №167Ф/1 від 10.09.2008 року, №167Ф/2 від 10.09.2008 року, №167Ф/3 від 10.09.2008 року. Зазначені акти прийому-передачі підписані та скріплені печаткою Відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідно до пункту 4.1 договору №167Ф від 20.08.2008 року Відповідач сплачує Позивачу лізингові платежі в розмірі та у терміни згідно до додатку №2 до договору. Згідно пункту 4.4 договору №167Ф від 20.08.2008 року до складу лізингових платежів входять сума, що відшкодовує вартість предмета лізингу та комісія за надання предмета лізингу.

Всупереч договірним умовам, Відповідач у період з вересня 2009 року по березень 2010 року несвоєчасно вносив лізингові платежі. Таким чином, заборгованість Відповідача на час розгляду справи становить 111182,28 грн., з яких 61858,09 грн. заборгованість за відшкодування вартості автомобілів, 49324,19 грн. комісії за надання автомобілів.

Позивач 15.03.2010 року надсилав на адресу Відповідача претензію, щодо погашення заборгованості на яку Відповідач відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт передачі автомобілів підтверджено відповідними актами приймання-передачі, встановлений договором строк внесення платежів настав, а доказів погашення заборгованості Відповідачем суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 111182,28 грн. лізингових платежів підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталося не з його вини.

С татті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 12.3 договору №167Ф від 20.08.2008 року за несвоєчасне внесення платежів Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежів.

Судом встановлено, що Позивачем невірно визначено період нарахувань пені. Відповідно до додатку №2 до договору лізингові платежі мають вноситись до 20 числа відповідного місяця, таким чином право на нарахування пені виникло з 21 числа відповідного місяця.

Провівши перерахунок суд встановив, що розмір пені у зазначений період становив 8156,77 грн., однак до стягнення підлягає сума у розмірі заявленому Позивачем, оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

50690.2515.09.2009 - 20.09.2009610.2500 %0.056 %*170.82

60458.4121.09.2009 - 20.10.20093010.2500 %0.056 %*1018.68

68925.4821.10.2009 - 20.11.20093110.2500 %0.056 %*1200.06

77390.2821.11.2009 - 20.12.20093010.2500 %0.056 %*1303.97

85838.2821.12.2009 - 20.01.20103110.2500 %0.056 %*1494.53

94286.2821.01.2010 - 20.02.20103110.2500 %0.056 %*1641.61

102734.2821.02.2010 - 15.03.20102310.2500 %0.056 %*1327.10

8156,77 Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 5740,87 грн. та 3 % річних в розмірі 1189,51 гривень.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок інфляційних та погоджується із розрахунком Позивача.

Щодо нарахувань трьох процентів річних, то суд звертає увагу на наступне. При перерахунку трьох процентів річних встановлено, що їх розмір становив 1543,39 грн., однак до стягнення підлягає сума у розмірі заявленому Позивачем, оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняЗагальна сума процентів

50690.2515.09.2009 - 20.09.2009625.00

68925.4821.10.2009 - 20.11.200931175.62

60458.4121.09.2009 - 20.10.200930149.08

77390.2821.11.2009 - 20.12.200930190.83

85838.2821.12.2009 - 20.01.201031218.71

94286.2821.01.2010 - 20.02.201031240.24

102734.2821.02.2010 - 15.03.201023194.21

1543,39 Всебічно та обєктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант» до комунального товариства «Киїпастранс» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-Гарант»(65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8, кв. 4, ідентифікаційний код 31976914) 61858,09 грн. (шістдесят одну тисячу вісімсот пятдесят вісім гривень 09 копійок) заборгованості за відшкодування вартості автомобілів; 49324,19 грн. (сорок девять тисяч триста двадцять чотири гривні 19 копійок) комісії за надання автомобілів; 8128,31 грн. (вісім тисяч сто двадцять вісім гривень 31 копійку) пені; 5740,87 грн. (пять тисяч сімсот сорок гривень 87 копійок) інфляційних втрат; 1189,51 грн. (одну тисячу сто вісімдесят девять гривень 51 копійку) трьох процентів річних; 1262,41 грн. (одну тисячу двісті шістдесят дві гривні 41 копійку) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено 18.08.2010 року.