Рішення № 10837978, 17.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/31517.08.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»

простягнення 210530,29 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Парненко А.А. (довіреність від 02.04.2010 року) від відповідача:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»заборгованості за договором №718/03/2007 від 22.03.2007 року у розмірі 210530,29 грн. (у тому числі 192818,11 грн. основного боргу, 10370,18 грн. пені; 5815,09 грн. інфляційних втрат, 1526,91 грн. трьох процентів річних). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором фінансового лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 року порушено провадження у справі № 23/315 та призначено її розгляд на 29.06.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва 17.08.2010 року Відповідачем надано клопотання про витребування у Позивача акту здачі-приймання майна та про перенесення судового засідання.

Позивачем надано копії рішення Господарського суду міста Києва по справі №20/262 від 20.01.2010 року про стягнення заборгованості за договором №718/03/2007 від 22.03.2007 року, яким встановлено факт передачі автомобілів Opel AstraG.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання Відповідача суд відмовив.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №718/03/2007 від 22.03.2007 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у виключне платне користування автомобілі Opel AstraG, а Відповідач –прийняти предмет лізингу та у встановлений термін і у повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов договору №718/03/2007 від 22.03.2007 року Позивач передав Відповідачу десять автомобілів Opel AstraG, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000077 від 28.03.2007 року та копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 7.5 договору №718/03/2007 від 22.03.2007 року Відповідач сплачує Позивачу лізингові платежі в розмірі та у терміни згідно до додатку №1 до договору. Згідно пункту 7.1.2 договору №718/03/2007 від 22.03.2007 року до складу лізингових платежів входять сума, що відшкодовує вартість предмета лізингу та комісія за надання предмета лізингу.

Всупереч договірним умовам, Відповідач у період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року несвоєчасно вносив лізингові платежі. Таким чином, заборгованість Відповідача на час розгляду справи становить 192818,11 гривень.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт передачі автомобілів підтверджено відповідною видатковою накладною та довіреністю, встановлений договором строк внесення платежів настав, а доказів погашення заборгованості Відповідачем суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 192818,11 грн. лізингових платежів підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 договору №718/03/2007 від 22.03.2007 року за несвоєчасне внесення платежів Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежів.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1615,11 грн. та три проценти річних у розмірі 424,17 гривень.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних та встановив, що вони є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахувань інфляційних втрат, то суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума у розмірі 4712,68 грн., оскільки при нарахуванням Позивачем допущено помилку.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ

02.11.2009 - 05.05.201028318.51.0651840.70

01.12.2009 - 05.05.201028081.61.0471319.84

01.01.2010 - 05.05.201027775.691.0371027.70

01.02.2010 - 05.05.201027601.871.019524.44

01.03.2010 - 05.05.201027564.271.0000.00

Всього4712,68 Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»(03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36; ідентифікаційний код 19482823) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2; ідентифікаційний код 33104543) 192818,11 грн. (сто дев’яносто дві тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 11 копійок) основного боргу; 10370,18 грн. (десять тисяч триста сімдесят гривень 18 копійок) пені; 1526,91 грн. (одну тисячу п’ятсот двадцять шість гривень 91 копійку) трьох процентів річних; 4712,68 грн. (чотири тисячі сімсот дванадцять гривень 68 копійок) інфляційних втрат; 2094,42 грн. (дві тисячі дев’яносто чотири гривні 42 копійки) державного мита та 234,76 грн. (двісті тридцять чотири гривні 76 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено 18.08.2010 року.