Рішення № 10837771, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/10616.08.10 За позовом Заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до           Товариства з обмеженою відповідальністю

«Північспецбудмонтаж»

про стягнення 3 871169, 73 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від прокуратури Радзівіл Б.В. –посвідчення №214 від 07.10.2009р.

Від позивача Нагаївська Н.В. по довіреності № 01-3142/24 від 22.03.2010р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»3 871169,73 грн. штрафних санкцій та пені з посиланням на умови договору № 21-5/129 про пайову участь у будівництві житла від 28.09.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010р. порушено провадження у справі № 36/106, розгляд справи призначено на 14.04.2010р.

До початку розгляду справи 14.04.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому він проти позову заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2010р., на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі, оголошено перерву в судовому засіданні до 19.05.2010р.

До початку розгляду справи 29.04.2010р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 19.05.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.06.2010р.

До початку розгляду справи 08.06.2010р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення на позов, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції з посиланням на норми Господарського кодексу України.

Також до початку розгляду справи 08.06.2010р. через канцелярію суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 28.07.2010р.

До початку розгляду справи 30.06.2010р. через канцелярію суду від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5662813,20 грн. штрафних санкцій та пені з посиланням на норми Господарського кодексу України.

Від відповідача 28.07.2010р. через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю його представника взятии участь у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 28.07.2010р. проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Прокуратура та відповідач в судове засідання, призначене на 28.07.2010р., повноважних представників не направили, що перешкоджає вирішенню спору по суті.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, необхідність витребування нових доказів.

Враховуючи уточнення прокуратурою позовних вимог, заявлене відповідачем клопотання, а також те, що представники прокуратури та відповідача в судове засідання не з’явилися, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 09.08.2010р.

В судовому засіданні 09.08.2010р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 28.09.2007 на підставі проведеної процедури закупівлі житла було укладено договір №21-5/129 про пайову участь у будівництві житла в м. Путивлі Сумської області по вул. Ковпака, 7.

Відповідно до пункту 1.2 Договору TOB «Північспецбудмонтаж»зобов'язується передати Міністерству в трьохмісячний термін після попередньої оплати 65 квартир загальною площею 3887,19 кв. м.

Пунктом 2.2 Договору зазначено, що термін передачі квартир - три місяці після попередньої оплати, а пунктом 4.2.1 - обов'язок Відповідача передати за актом вказані в пункті 1.2 Договору квартири Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до його умов.

На виконання пункту 4.1.1 Договору Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 12.10.2007 здійснено стовідсоткову попередню оплату та перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Північспецбудмонтаж»кошти в сумі 12928797,27 гривні.

Міністерством виконано взяті на себе зобов'язання за Договором у повному обсязі (термін передачі квартир - 10.12.2007), проте квартири до цього часу не передано.

Відповідачем порушено пункти 1.2,2.2 та 4.2.1 договору, у зв’язку з чим прокуратура звернулася з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача передбачені чинним законодавством штраф та пеню за порушення умов договору в частині передачі квартир.

Відповідач в наданому суду письмовому відзиві проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про пайову участь у будівництві житла в м. Путивль Сумської області.

За умовами договору позивач здійснив перерахунок коштів 12.10.2007р. в розмірі 12928797, 27 грн.

Термін добудови будинку був перенесений на ІІ квартал 2008року, відповідно до додаткової угоди №1 від 28.12.2007р., оскільки проведення багатої видів робіт по будівництву в зимовий період не можливо та порушило б державні будівельні норми щодо якості будівельно – монтажних робіт.

Строк прийняття будинку в експлуатацію –ІІ квартал 2008 року.

14 серпня 2008 року Розпорядженням Голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області №552 було призначено державну приймальну комісію для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

П. 15 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів строк, установлений для прийняття закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією, не включається до загального строку будівництва об'єкта.

В червні відповідачем було подано позов до позивача щодо зміни вартості 1 м. кв. Будинку і подовження терміну передачі житла на III квартал 2008 року та 10 липня 2008 року позов було задоволено частково, оскільки зміна вартості була закріплена нормативними актами Мінрегіонбуду.

Не погоджуючись з рішенням позивач оскаржив його до апеляційної інстанції.

Оскільки судовий спір тривав довгий час відповідач листом №72 від 27 серпня 2008 року сповістив позивача про готовність Будинку та запропонував прийняти квартири та оформити акт приймання передачі. Вищевказаний лист було направлено поштою цінним листом з описом вкладення.

Листом від 7.11.2008р. №03-15207/22 позивач зазначив, що повернеться до питання про прийняття квартир після вирішення судового спору Вищим Господарським Судом України. Відповіді не надано.

Відповідно до статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах.

У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених вище, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора. Відповідно до статті 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 217 Господарського кодексу України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Статтею 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 9 Цивільного кодексу України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною другою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, як то визначено в статті 261 Цивільного кодексу України.

В судове засідання 09.08.2001р. представник відповідача не з»явився. Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2010р. по справі №44/497-б та припинення розгляду справи №36/106 і приєднання матеріалів справи №36/106 до матеріалів справи №44/497-б.

Представники прокуратури та позивача проти задоволення клопотання в частині приєднання до матеріалів справи ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2010р. по справі №44/497-б не заперечували. Проти задоволення клопотання про припинення розгляду справи №36/106 і приєднання матеріалів справи №36/106 до матеріалів справи №44/497-б заперечували.

Розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників прокуратури та позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача, в частині приєднання до матеріалів справи ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2010р. по справі №44/497-б. В частині припинення розгляду справи №36/106 і приєднання матеріалів справи №36/106 до матеріалів справи №44/497-б клопотання задоволенню не підлягає оскільки припинення розгляду справи та приєднання матеріалів однієї справи до іншої не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача , суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

28 вересня 2007 року між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(далі відповідач) був укладений договір №21-5/129 про пайову участь у будівнитцві житла.

Предметом данного договору є пайова участь позивача в будівництві житла в м. Путивль, вул. Коапака, 7, Сумської області. Позивач зобов»язався перерахувати відповідачу кошти в розмірі 12928797,27 грн. з метою отримання житла за умовами та в обсягах, зазначених в договорі (п.1.1 договору).

В п. 1.2 договору сторони передбачили, що відповідач зобов’язується передати позивачу в трьохмісячний термін після попередньої оплати 65 квартир загальною площею 3887,19 кв.м.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 12928797,27 грн., що не заперечується сторонами.

Згідно п. 2.2 договору термін передачі квартир сторони обумовили –три місяці після попередньої оплати.

14 грудня 2007 року між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору про пайову участь у будівництві житла №21-5/129 від 28.09.2007р., відповідно до якої п. 2.2 договору сторони виклали в новій редакції «Термін передачі квартир –липень 2008 року».

Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Вищого Господарського суду України від 22 грудня 2009 року, визнана недійсною укладена додаткова угода №1 від 14.12.2007р. до договору №21-5/129 про пайову участь у будівництві житла від 28.09.2007р. повністю з моменту її укладення.

Спір виник внаслідок того, що Заступник прокурора Дарницького району міста Києва вважає, що відповідач не виконав обов’язку по договору, а саме не передав позивачу квартири в строки та обсязі передбачені умовами договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення умов договору не передав позивачу квартири в обумовлені договором строки та обсязі.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині передачі позивачу 65 квартир у встановлений договором строк встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2009р. по справі №8/368, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2009 року.

Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, беруть участь ті самі сторони.

Статтею 193 Господарського кодексу України законодавець закріпив, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Законодавством визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

відшкодування збитків;

штрафні санкції;

оперативно-господарські санкції.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи

договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При розгляді справи судом встановлено, що умовами договору №21-5/129 від 28 вересня 200 року не передбачено стягнення штрафних санкцій за порушення терміну передачі квартир, який зазначений в пункті 2.2 Договору, то штрафні санкції мають стягуватися за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі та порядку, що передбачено статтею 231 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько –правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одночасно, згідно частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 258 Цивільного кодексу України закріплює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, а позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (стаття 260 ЦК України).

Перебіг позовної давності, відповідно до вимог статті 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається:

вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;

у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а

також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі довгий час тривали ряд судових спорів щодо кількості квартир, які підлягають передачі, терміну передачі, зобов'язання виконати умови договору або його розірвання, які висвітлені у позовній заяві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій переривалась.

З огляду на викладене, позов поданий заступником прокурора Дарницького району м. Києва в межах позовної давності, встановленої для даної категорії спорів та відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, вчинення особою дій, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку, перериває перебіг позовної давності (стаття 264 ЦК України). До таких дій належать не тільки дії формального характеру, а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов'язаною особою обов'язку.

Про визнання відповідачем обов'язку передати квартири свідчить лист від 27.08.2008 №72 про який йдеться в відзиві TOB «Північспецбудмонтаж»на позовну заяву.

Відповідно до приписів ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(м. Київ, вул. Борова, 14-А, код ЄДРПОУ 32660138) на користь держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (м. Київ, вул. О. Гончара, 55-А, код ЄДРПОУ 00013528, МФО 820172, р/р 35211002000044 в ДКУ м. Києва) 905015 грн. 81 коп. штрафу та 4757797 грн. 39 коп. пені за порушення зобовязань по договору №21-5/129 від 28.09.2007р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(м. Київ, вул. Борова, 14-А, код ЄДРПОУ 32660138) в доход державного бюджету Укоаїни 25500 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північспецбудмонтаж»(м. Київ, вул. Борова, 14-А, код ЄДРПОУ 32660138) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

18.08.2010р.