Рішення № 10837744, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/24018.08.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд –АДВ»

Про стягнення неустойки в сумі 15159,38 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача не з»явився

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд –АДВ» неустойки в сумі 15159,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2010р. порушено провадження у справі №36/240, розгляд справи призначено на 18.08.2010р.

Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва 16.08.2010р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача оскільки у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відсутні кошти на відрядження.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №3595/2008 від 19.12.2008р. не повернув позивачу орендовані приміщення по акту прийому –передачі, а тому відповідно до п. 10.11 договору оренди та ст.. 785 Цивільного кодексу України позивачем нарахована неустойка.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що приміщення було ним звільнено, а позивач відмовився підписати акт прийому-передачі, що виключає відповідальність відповідача у вигляді неустойки.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 18.08.2010 року не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 27.07.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та договорі оренди. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

19.12.208 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд –АДВ»(далі відповідач) було укладено договір оренди №3595/2008 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне майно – частину зовнішньої стіни окремо розташованої будівлі площею 360,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189 та знаходиться на балансі Донецького державного палацу молоді «Юність».

Майно надавалось відповідачу в оренду з метою розміщення зовнішньої реклами (п. 1.2 договору).

          19 грудня 2008 року був підписаний акт прийманні - передавання в оренду частини зовнішньої стіни окремо розташованої будівлі площею 360,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189 та знаходиться на балансі Донецького державного палацу молоді «Юність».

Ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності договір укладено строком на 360 днів, що діє з 19 грудня 2008 року по 13 грудня 2009р.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом від 28.12.2009р. за №11-06-04-14392 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди у зв’язку із закінченням строку його дії 13.12.2009р.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.10.9 договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається відповідачем балансоутримувачу.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в обмовлений договором ст. рок приміщення не повернув балансоутримувачу.

П. 10.11 договору сторони передбачили, що якщо орендар (відповідач) не виконує обов’язку щодо повернення майна, орендодавець (позивач) має право вимагати від орендаря (відповідача) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов’язку Орендаря щодо повернення майна, а тому відповідно до п. до п. 10.1 договору оренди №3595/2008 від 19 грудня 2008р. позивачем нарахована неустойка за 26 днів січня 2010 року в сумі 15159,38 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” строк дії договору оренди №3595/2008 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.12.2008р. припинив свою дію 13.12.2009р. у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено,

Відповідач доказів повернення нерухомого майна, відповідно до п. 10.9 договору суду не надав.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В п. 3.1 договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку) останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) –листопад 2008р. -7741,99 грн.

18.11.2009р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору №3595/2008 від 19 грудня 2008р. відповідно до якої п. 3.1 сторони доповнили наступним текстом: Орендна плата за травень –грудень 2009 року визначається на підставі змін, внесених Постановою КМУ від 25.03.2009р. №316 «Деякі питання оплати оренди державного майна»і становить за базовий місяць розрахунку квітень 2009 року –4071,02 грн. Орендна плата з травня 2009 року щомісячно корегується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України.

З урахуванням умов додаткової угоди №1 до договору №3595/2008 від 19 грудня 2008р. судом проведений розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції, відповідно до якого орендна плата за грудень 2009 року становить 4312,91 грн.

З огляду на викладене з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню неустойка за 26 днів січня 2010 року відповідно до

п. 10.11 договору та ст. 785 Цивільного кодексу України. в розмірі 7249,64 грн.

Судові витрати по даній справі покладаються підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд –АДВ»(м. Київ, вул. Ямська, 28-а, код ЄДРПОУ 35643724) на користь Державного бюджету України (р/р 31117093700002, код бюджетної класифікації –22080200, отримувач УДК у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області , код ЄДРПОУ 346869537, МФО 834016) 7249 грн. 64 коп. неустойки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд –АДВ»(м. Київ, вул. Ямська, 28-а, код ЄДРПОУ 35643724) на користь Державного бюджету України 102 грн. державного мита .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд –АДВ»(м. Київ, вул. Ямська, 28-а, код ЄДРПОУ 35643724) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

19.08.2010р.