Постанова № 108373, 17.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.06 р. Справа № 22/201а

м. Донецьк, вул.Артема,157, зал судових засідань (кабінет)- 212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.

при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства “Укрвуглеякість” м. Донецьк

до відповідача: Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 16.06.2005 р. № 0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.

При участі представників:

від позивача: Сокальська Ф.С., Затворницький А.М. (за дорученнями)

від відповідача: Дронова Л.Ю. (за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Державним підприємством “Укрвуглеякість” м. Донецьк до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька, про визнання недійсним акту від 13.06.2005 р. № 1227/23-111-1/32645403 в частині абзацу третього п. 2.4 та податкового повідомлення – рішення від 16.06.2005 р. № 0000932342/0/ 889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22 серпня 2005 року позов Державного підприємства “Укрвуглеякість” м. Донецьк до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька про визнання недійсним акту від 13.06.2005 р. № 1227/23-111-1/32645403 в частині абзацу третього п. 2.4 та податкового повідомлення – рішення від 16.06.2005 р. № 0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн. задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.06.2005 р. № 0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 03 жовтня 2005 року апеляційну скаргу Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м.Донецька залишив без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22 серпня 2005 року частково скасував та припинив провадження у справі у частині визнання частково недійсним акту від 13.06.2005р. №1227/23-111-1/32645403.

Постановою від 08 червня 2006 року Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м.Донецька задовольнив частково, скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. та рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2005р. в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.06.2005 р. № 0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн., справу в цій частині позовних вимог направив на новий розгляд до господарського суду Донецької області, в іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. залишив без змін. При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не були надані докази включення отриманих за розподільчим балансом основних фондів до статутного фонду підприємства, не дивлячись на те, що згідно наявних у справі письмових доказів вартість переданих позивачу ДП “Донецьквугілля” основних фондів склала 243000,00грн., тоді як статутний фонд ДП “Укрвуглеякість” становить 108135,17грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність вказаного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства та зазначає, що відповідачем безпідставно не враховане , що позивач –є правонаступником особи Відокремленого підрозділу “Управління з якості вугілля” Державного підприємства “Донецьквугілля”, тож відповідачем не враховано, що позивач набув усіх прав та обов’язків останнього після реорганізації, таким чином ним було правомірно нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби, одержані за передаточним балансом від ДП “Донецьквугілля”. Разом із тим, на думку позивача, відповідачем не застосовані правила Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач заявою від 17.08.2006року (вхід. №02-41/30817) зменшив позовні вимоги і просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 16.06.2005р. №0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивачем, порушені вимоги п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не були віднесені витрати на придбання основних фондів, основні фонди передані безоплатно згідно розподільчого балансу, таким чином - як поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах амортизаційних відрахувань.

Відповідач заявою від 17.08.2006року (вхід. №02-41/30847) просить замінити Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька на ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька у зв’язку із реорганізацією. В обґрунтування надав витяг із Положення від 27.03.2006року де у п.1.2 зазначено, що ДПІ є правонаступником прав та обов’язків реорганізованої міжрайонної державної податкової інспекції. Згідно довідки ЄДРПОУ відповідач є юридичною особою. Суд вважає, що заява відповідача підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач, є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ 11.12.2003 р. за кодом 32645403.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України „Про створення Державного підприємства „Укрвуглеякість” від 24.09.2003 р. № 513 Державне підприємство „Донецьквугілля” м. Донецьк було реорганізоване шляхом виділення з його складу відособленого підрозділу „Управління з якості вугілля” на створення на його базі Державного підприємства „Укрвуглеякість” м. Донецьк.

Пунктом третім зазначеного наказу на генерального директора Державного підприємства „Донецьквугілля” м. Донецьк було покладено обов’язок передати на баланс створеного підприємства основні фонди та матеріальні цінності.

Згідно з п. 6 наказу Міністерства палива та енергетики України від 24.09.2003 р. № 513 Державне підприємство „Укрвуглеякість” м. Донецьк є правонаступником майнових прав та зобов’язань Державного підприємства „Донецьквугілля” м. Донецьк, пов’язаних з діяльністю його відособленого підрозділу „Управління з якості вугілля”, відповідно до розподільчого балансу.

Наказом Державного підприємства „Донецьквугілля” м. Донецьк від 11.11.2003р. № 136 відособлений підрозділ „Управління з якості вугілля” був виділений зі складу Державного підприємства „Донецьквугілля” м. Донецьк з метою створення на його базі Державного підприємства „Укрвуглеякість” м. Донецьк.

Відповідно до п. 3 зазначеного наказу Державне підприємство „Укрвуглеякість” м. Донецьк є правонаступником майнових прав та зобов’язань Державного підприємства „Донецьквугілля” м. Донецьк, пов’язаних з діяльністю його відособленого підрозділу „Управління з якості вугілля”, відповідно до розподільчого балансу.

Станом на 01.11.2003 р. відособлений підрозділ „Управління з якості вугілля” передав Державному підприємству „Донецьквугілля” м. Донецьк були передані основні фонди на суму 243 тис. грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією передатного балансу та копією акту прийому – передачі статей балансу.

Станом на 01.11.2003 р. Державне підприємство „Донецьквугілля” м. Донецьк передало Державному підприємству „Укрвуглеякість” м. Донецьк основні фонди на суму 243тис. грн., що підтверджується копією розподільчого балансу та акту прийому – передачі статей балансу.

Відповідачем здійснена документальна перевірка Державного підприємства "Укрвуглеякість" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 09.12.2003року по 01.04.2005 року, за результатами якої був складений акт № 1227/23-111-1/32645403 та встановлені порушення п. п. 8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 4-му кварталі 2003 р., 1-му - 4-му кварталах 2004 р., 1-му кварталі 2005 р. нараховувались амортизаційні відрахування на основні засоби, передані за передатним балансом в сумі 56 100 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 14 480 грн.: 4-й квартал 2003 р. - 2 730 грн., 1-й квартал 2004 р. - 2 625 грн., 2-й квартал 2004 р. - 2 475 грн., 3-й квартал 2004 р. - 2 350 грн., 4-й квартал 2004 р. - 2 200 грн., І -й квартал 2005 р. - 2100грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 16.06.2005 р. № 0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 , яким позивачеві відповідно до п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та п. п. 8.1.1, п. п. 8.1.2 п, 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" було визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 15 053 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17,1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 707 грн. Зазначене податкове повідомлення – рішення позивач оспорює в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) амортизація основних фондів та нематеріальних активів представляє собою поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлений перелік витрат, які підлягають амортизації до якого віднесені витрати і на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до п.п.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно з п.п.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) для цілей цього пункту прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Як вбачається з матеріалів справи (л.с.150-154), одержані від Державного підприємства „Донецьквугілля'' м. Донецьк основні фонди, відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) були розподілені на чотири групи.

З приписів п. п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) вбачається, що незалежно від наявності або відсутності витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів, сам факт здійснення операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду платника із подальшим включенням до відповідних груп прирівнюється до їх придбання, що в свою чергу є достатньою підставою для збільшення балансової вартості відповідної групи та, як наслідок, амортизації віднесених до неї основних фондів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ).

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 та 9 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до „Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій Рахунок 40 "Статутний капітал", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186) рахунок 40 "Статутний капітал" призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунку 40 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Однак відповідно до пункту 3 „Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів”, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. N 561 бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо). Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, зазначених у пункті 11. Погоджена засновниками (учасниками) вартість основних засобів відображається за дебетом рахунку обліку заборгованості засновників (учасників) підприємства за внесками до статутного капіталу в кореспонденції з рахунком обліку статутного капіталу.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (далі – ПБО 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних i соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, а первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісною вартістю основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, є їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 ПБО 7, погоджена із засновниками (учасниками) підприємства. Витрати на транспортування та підготовку основних засобів до експлуатації також включаються до первісної вартості.

Судом при винесенні рішення враховано, що власне бухгалтерські нормативи (зокрема, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92, далі – П(С)БО 7 дозволяє проведення переоцінки основних засобів. Хоча до 21.12.2002 р. П(С)БО 7 вимагало проведення переоцінки основного засобу «якщо його залишкова вартість значно (понад 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу». У зв’язку з виходом наказу Мінфіну від 25.11.2002 р. № 989 перше речення п. 16 П(С)БО 7 має таку редакцію: „Підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу”.

Як вбачається із акту приймання – передачі статей балансу ДП „Донецьквугілля” до ДП „Укрвуглеякість” (позивач) на 01.11.2003року (т.1 а.с.163) позивачем по пасиву отриманій статутний капітал у розмірі 108тис.грн., який проіндексований на суму 159тис.грн. Відтак, загальна вартість статутного капіталу складає 267тис.грн. Тобто, позивачем доведено, що вартість отриманих за розподільчим балансом основних фондів у розмірі 243000грн. включена до статутного фонду підприємства. З огляду на вищенаведене позивачем не були порушені вимоги п. п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та п. п. 8.1.1, п. п. 8.1.2 п, 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення.

За наведених підстав суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 16.06.2005р. № 0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн. підлягають задоволенню повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 17 серпня 2006 року після закінчення розгляду справи, в присутності представників сторін.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2005р. було видано наказ від 03.10.2005року про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, а саме державного мита в сумі 42,50грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00грн. Враховуючи, що суд при новому розгляді задовольнив позовні вимоги повністю судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу відповідно до ст.94 КАСУ з державного бюджету. Позивач заявою від 17.08.2006року (вхід. №02-41/30817) просить не стягувати із державного бюджету сплачене мито і покласти ці витрати на нього. Суд задовольнив це прохання.

Враховуючи викладене та керуючись , Законом України “Про систему оподаткування” ст.ст.1, 2, 4, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,ст.ст.17-20,55,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Замінити Будьонівську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Донецька на Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 16.06.2005 р. №0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 480 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6452 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21.08.2006року.

Суддя Кододова О.В.