Рішення № 108371732, 12.01.2023, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/692/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Боржемської І.М.,

розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Він являється спадкоємцем за законом та за заповітом після смерті батька. Спадщину прийняв вчасно подавши нотаріусу заяву про її прийняття. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на домоволодіння за життя спадкодавця не видавався, тому змушений звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 01.12.2022 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано з Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №380/2005, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

28.12.2022 справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному.

12.01.2023 позивач в підготовче засідання не з`явився, в позовній заяві та заяві від 01.12.2022 року просив справу розглянути у його відсутності (а.с.3,47).

Відповідач копію ухвали від 01.12.2022 та доданих до неї матеріалів отримав 05.12.2022, відзиву до суду не направив. Його представник в підготовче засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с.72).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дружба Мурованокуриловецького району Вінницької області помер ОСОБА_2 (а.с. 8).

При житті, 29 червня 1999 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого все своє майно, все те, що буде належати йому на день смерті, заповів своєму синові ОСОБА_1 (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 99200 гривень.

Факт належності будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами спадкодавцеві та його вартість підтверджується, технічним паспортом на будинок садибного типу (а.с.17-20), оцінкою його вартості (а.с.37), довідками старости Роздолівського старостинського округу Мурованокуриловецької селищної ради №297 та №298 від 11.11.2022 (а.с.11, 12), випискою із погосподарської книги за 1961-1963 роки (а.с. 13).

Вказаний будинок згідно відмітки про проведення технічного обстеження від 09.08.2022 можливо надійно та безпечно експлуатувати (а.с.26-32).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Заповітом (а.с.10), свідоцтвом про народження (а.с.7), свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 (а.с.8), довідкою виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області №153 від 09.06.2022 (а.с.22) стверджується, що позивач є спадкоємцем за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_2 , якій має право на спадкування. Іншим спадкоємцем першої черги за законом була дружина спадкодавця ОСОБА_3 , яка згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9). На день смерті спадкодавця з ним проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , невістка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та внук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З копіїспадкової справи№380/2005,заведеної щодомайна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 слідує, що позивач 23.12.2005 звернувся до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , при цьому від спадкування за заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 04.03.2004 року за реєстровим №88 відмовився. Іншій спадкоємець дружина померлого ОСОБА_3 від прийняття спадщини та обов`язкової частки у спадщині відмовилась подавши нотаріусу 23.12.2005 року відповідну заяву. ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на належні спадкодавцеві земельні ділянки та грошові вклади.

З огляду на те, що відмова від спадщини за заповітом не позбавляє особу права на спадкування за законом, тому ОСОБА_1 має право спадкувати за законом.

Таким чином, суд вважає доведеним, що позивач єдиний спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , який прийняв спадщину в порядку передбаченому ч.3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Разом з тим, 17 листопада 2022 року державним нотаріусом Гладуну В.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів.

Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а.с. зворот а.с.19-20) житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1961 року по 1988 рік.

Таким чином, факт будівництва житлового будинку у той час був підставою виникнення права власності на нього.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З довідки Роздолівського старостинського округу №297 від 11.11.2022, виданої на підставі погосподарської книги за 2001-2005 слідує, що спірний житловий будинок знаходився у користуванні ОСОБА_2 до дня його смерті (а.с. 11).

Рішенням виконавчогокомітету Мурованокуриловецькоїрайонної радинародних депутатів№ 108від 16.06.1988року «Прооформлення праваособистої власностіна будинки,що належатьокремим громадянамв селахМурованокуриловецького районувирішено оформитиправо особистоївласності нажитлові будинки,що розташовані,в томучислі,в с.Дружба Роздолівськоїсільської ради,а виконкомусільської радивидати громадянамсвідоцтва згідноцього рішення(а.с.15,16).Однак,відповідно додовідок Роздолівськогостаростинського округувід 11.11.2022та КП«Могилів-ПодільськеМБТІ» №158від 10.08.2022свідоцтво проправо власностіна спірнийжитловий будинокне видавалосяі вказанеправо нанього незареєстровано (а.с.14,39). Також, вказане слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.40).

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком перебувала у власності ОСОБА_2 , що доводиться витягом з рішення виконавчого комітету Роздолівської сільської ради народних депутатів №24 від 19.05.1994р., «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок, які розташовані на території села Дружба (а.с. 25).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, після смерті ОСОБА_2 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого нею судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1267-1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (літ. «А» - житловий будинок; літ. «а» - веранда; літ. «а-1» - ганок; літ «а-2» - ганок; літ «Б» - літня кухня; літ «Б1» - підвал; літ. «б» - веранда; літ «б-1» - вхід до підвалу; літ «В» - сарай; літ. «Г» - сарай; літ «г» - навіс; літ «Д»- сарай; літ «Д1» - прибудова; літ «Е» - гараж; літ. «Є» - сарай, літ «Ж» - сарай; літ. «З» - вбиральня, «І» - змощення, №1 криниця, №2 ворота, №№2,3,4,5,6,7 огорожа, №8 підпірна стіна), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45.

Рішення складено 12.01.2023.

Суддя: