Рішення № 10836863, 23.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.10р.Справа № 17/315-09 За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 334 753 грн. 56 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Русанова В.В., довір. № 36 від 01.01.10р.;

від відповідача: Сотніков П.М., довір. № 11/81 від 28.12.09р.

Суть спору:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі –відповідач) суму 334753 грн. 56 коп. заборгованості у вигляді нарахованої у березні-квітні 2009 року плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажів, з яких: 312656,88 грн. - користування вагонами, 22096,68 грн. зберігання вантажів, та судові витрати по справі.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю. У відзиві на позов заперечує проти тверджень позивача щодо відсутності у підприємства відповідача можливості отримувати від залізниці вагони в спірний період, а факт відмови від прийняття вагонів наданих залізницею документально не підтверджено; документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу складені з численними порушеннями вимог Правил користування вагонами і контейнерами, не відповідають дійсним обставинам, тому не мають доказової та юридичної сили. Таким чином, стверджує про ненадання позивачем документів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.12.09р. по 02.02.10р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 08.12.09р. строк вирішення спору за спільним клопотанням сторін продовжено до 01.03.10р.

В подальшому, ухвалами господарського суду від 02.02.10р., 08.04.10р. та 18.05.10р. строк вирішення спору за спільним клопотанням сторін продовжено до 01.05.10р., 01.07.10р. та 01.08.10р. відповідно.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.05.10р. до 29.06.10р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

22.12.2006 року між позивачем (залізниця) та відповідачем (вантажовласник) було укладено договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-2-061555/НЮп-198 (далі –Договір перевезень), згідно умовами якого залізниця надає вантажовласнику послуги, пов’язані з перевезенням вантажів.

Водночас, сторони по справі мають договірні відносини відповідно укладеному 12.04.07р. договору № ПР/М-07-2/14-НЮдч про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ "Північний ГЗК" (далі –Договір експлуатації), згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, і на умовах цієї угоди експлуатується під’їзна колія, яка належить відповідачу (власник колії), що примикає до станції Терни та ст. Рядова Придніпровської залізниці (п. 1 Договору експлуатації).

Позивач стверджує про те, що в березні-лютому 2009 року станцією Терни Придніпровської залізниці була нарахована ВАТ "Північний ГЗК" плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажів на загальну суму 334 753 грн. 56 коп., з урахуванням ПДВ, у зв’язку із відмовою власника колії від прийняття цих вагонів на під'їзну колію, за цими фактами складалися акти про затримку вагонів ф.ГУ-23а, про що надсилалися станцією Терни представникам комбінату (відповідача) повідомлення про затримку вагонів.

Господарський суд, вивчивши матеріали справи, встановив, що загальний час затримки вагонів на коліях станції було зафіксовано актами загальної форми ГУ-23 та пам’ятками форми ГУ-45 на підставі яких були оформлені відомості форми ГУ-46, згідно яких нараховувалась відповідна плата.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позивні вимоги з таких підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

-          суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-          кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 4 ст. 71 Статуту залізниць України порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Роз’ясненням Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. N 04-5/225 передбачено, що взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися Статутом, Правилами перевезення та відповідними договорами (п. 1.2 Роз'яснення).

Вивчивши положення доданого до позову Договору експлуатації не передбачає узгодженого інтервалу подачі чи/або забирання вагонів на під’їзні колії.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Таким чином, оскільки в названому вище договорі не передбачений інтервал подання на під’їзну колію власних та орендованих вагонів, тому вони повинні передаватися відповідачу за повідомленням, де часом початку перебігу затримки вагонів на станції Терни з вини відповідача має бути час, коли спливає термін їх забирання з моменту повідомлення відповідача про готовність вагонів для забирання на власну під’їзну колію.

Згідно п. 5.13 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України за № 04-5/225 від 29.09.08р. загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з причин, які залежать від вантажовласника, та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

За умовами ст. 42 Статуту залізниць України якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Відповідно до вимог п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.

У разі подавання вагонів без повідомлення, початок часу користування ними обчислюється після закінчення передбачених Правилами користування вагонами і контейнерами двох годин. У разі подавання вагонів із запізненням, після часу, зазначеного у повідомленні, час користування обчислюється з моменту фактичної подачі, якщо запізнення не перевищує двох годин. У разі запізнення понад дві години вагони вважаються поданими без повідомлення.

Проведений судом аналіз матеріалів справи відображає, що господарський суд приймає як обґрунтовані твердження позивача про затримку вагонів по наступним документам:

- по відомості ф. ГУ-46 № 30049210 (по чотирьом вагонам за №: 56329469; 53545976;

56998560; 56026079) за актами ф. ГУ-23а № 39 від 15.04.09р. та № 71 від 18.04.09р. по

наказу № 280 на загальну суму 29,80 грн.;

- по відомості ф. ГУ-46 № 30049210 (по одному вагону за № 53513834) за актом

ф. ГУ-23а № 70 від 19.04.09р. по наказу № 293 на загальну суму 8,65 грн.;

- по відомості ф. ГУ-46 № 30049210 (по двом вагонам за №: 56159510; 53511515)

за актом ф. ГУ-23а № 73 від 28.04.09р. по наказу № 304 на загальну суму 8,20 грн.;

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, господарським судом визнано, а позивачем підтверджено заявлений розмір нарахованої у спірному періоді плати на загальну суму: 29,80 грн. + 8,65 грн. + 8,20 грн. + 20% ПДВ = 55,98 грн.

Щодо решти позовних вимог господарський суд зазначає, що факт існування скупченості вагонів на ст. Терни з вини відповідача документально не підтверджено, отже не відповідає дійсним обставинам справи та спростовує посилання позивача щодо простою спірних вагонів на станції призначення на момент видання спірних наказів про затримку вагонів на підходах до ст. Терни.

Дана позиція суду вмотивована тим, що позивач на протязі тривалого часу з розгляду даного спору так і не надав суду доказів належного повідомлення відповідача про готовність спірних вагонів до забирання на власну під'їзду колію, а тому документально не довів вину відповідача в затримці спірних вагонів, внаслідок їх скупченості на станції Терни. При цьому, додані до справи пам’ятки та акти про затримку вагонів на станції призначення, накази про затримку вагонів на підходах до ст. Терни не можуть бути належними докази для настання матеріальної відповідальності у відповідача.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині примусового стягнення з відповідача на користь позивача суми 55 грн. 98 коп. з урахуванням ПДВ., а в решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю, необґрунтованістю, отже незаконністю нарахувань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 20365318) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) суму 55 грн. 98 коп. (п’ятдесят п’ять грн. 98 коп.) нарахованої плати, 2 грн. 93 коп. (дві грн. 93 коп.) держмита, 2 грн. 36 коп. (дві грн. 36 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –08.07.10р.