Рішення № 10836856, 23.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.10р.Справа № 17/146-10(14/220-09) За позовом Приватного підприємства "Інстек", м. Кременчук Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська логістична група", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача: Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Кірнос Роман Вікторович, м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 62 148 грн. 48 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Голобородько О.П., довір. б/н від 07.07.10р.;

від відповідача: Старовицька О.П., довір. № 333/12-09 від 07.12.09р.;

від третьої особи: не з'явився;

Суть спору:          

Приватне підприємство "Інстек" (надалі - позивач) у травні 2009 року звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська логістична група" (надалі - відповідач) про стягнення суми 60 88 грн. 44 коп. заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань та 1252 грн. 04 коп. 3% річних (справа № 14/220-09).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.09р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.09р. у справі № 14/220-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 14/220-09 від 11.03.10р. названу вище постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Дніпропетровської області –скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

19.04.10р. розпорядженням голови суду справу передано на новий розгляд судді Суховарову А.В.

01.06.10р. ухвалою господарського суду за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі № 17/146-10(14/220-09), як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача СПД-ФО Кірнос Роман Вікторович, який фактично здійснював перевезення спірного товару та передавав його відповідачу, у відповідності з умовами укладеного із позивачем разового договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.06.08р.

Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.10р. строк розгляду спору за заявою судді продовжено до 14.07.10р.

При цьому, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на видаткову накладну № РН-0000030 від 27.06.08р., згідно якої відповідачу були поставлені металопластикові вікна в кількості та асортименті вказаному у самій накладній, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 08/04/08 від 08.04.08р. Претензій щодо недоліків проданих позивачем та прийнятих відповідачем метало пластикових вікон у встановлені договором строки та формі ТОВ "Українська логістична група" не пред’являло третій особі, як перевізнику, та не виставляла позивачу.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов вказує, що товар був поставлений з порушенням умов договору, а саме здійснена поставка збірних конструкцій до вікон, а не метало пластикових вікон. В момент прийняття товару неможливо було виявити чи відповідає товар якісним та кількісним характеристикам зазначеним у спірному договорі купівлі-продажу. Лише після збірки вікон були виявлені численні недоліки поставленого позивачем товару, за наслідками яких відповідачем було понесені витрати на оплату додаткових робіт, пов’язаних із зборкою та встановленням метало пластикових вікон.

Третя особа у призначене судове засідання не з’явилась, про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином. У письмову поясненні вказує на те, що під час розвантаження метало пластикових вікон з боку працівників відповідача, які здійснювали розвантаження, претензій по кількості, якості та асортименту не було. На підписанні акту приймання-передачі не наполягав, оскільки документи підтверджуючі доставку та прийняття вікон (видаткова накладна та товарно-транспортна накладна) були підписані відповідачем без зауважень, що насамперед виключає пред’явлення претензій до перевізника з боку позивача.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.08р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 08/04/08 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця металопластикові вироби (товар), а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаних у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цієї угоди.

Загальна вартість товару за умовами п. 2.1 вказаного договору становить загальну суму 183178,00 грн., з урахуванням ПДВ, що відображається у підписаній між сторонами специфікації до Договору.

Відповідачем на виконання умов п. 2.3 Договору перераховано на рахунок позивача 70% вартості товару на суму 128225,08 грн.

Пунктом 2.4 цього ж договору передбачено обов’язок відповідача сплатити залишок вартості товару в розмірі 30% у сумі 54952,92 грн. на протязі п’яти днів від дати підписання акту приймання-передачі товару, де приписи п. 3.5 Договору передбачають, що товар за цим договором вважається переданим продавцем і прийнятий покупцем по кількості штук, вказаній у підписаній покупцем накладній.

Положення п. 3.8 Договору визначають строк пред’явлення письмової претензії продавцю, у разі виявлення невідповідності товару по кількості та якості умовам даної угоди, який становить один календарний день з моменту отримання товару.

Спірний договір № 08/04/08 від 08.04.2008 року –є договором поставки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

-          суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-          кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проведений судом аналіз матеріалів справи відображає, що позивач, на підставі окремої угоди із перевізником (разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.06.08р.), поставив відповідачу на його замовлення та в його адрес товар на загальну суму 183178,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а також встановлено під час попереднього розгляду спору.

Таким чином, у суду є підстави вважати, що спірні вікна фактично отриманні відповідачем 27.06.08р., доказом чого є підписана без зауважень видаткова накладна № РН-0000030, яка є в матеріалах справи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім того, не приймаються судом твердження покупця щодо невідповідності товару визначеним умовам Договору, тому що останнім на неодноразові вимоги суду так і не подано належних доказів існування вмотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі наданим позивачем.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і належні докази на підтвердження обставин фактичного надіслання відповідачем на адресу продавця претензії № 134/07-08 від 02.07.08р. (а.с. 41, т. 2), оскільки долучені документи на підтвердження такого відправлення (а.с. 54-55, т. 2) не є беззаперечними, до того ж суд приймає до уваги обґрунтовані пояснення третьої особи (а.с. 59, т. 2), що в цілому насамперед спростовує наведені покупцем заперечення на спростування обставин неналежної поставки продавцем товару в кількості, якості та асортименті узгодженій у специфікації до Договору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, покупець до теперішнього часу не провів сплату 30% залишку вартості спірного товару, хоча зобов’язання зі сплати отриманого товару, з урахуванням вимог п. 2.4 Договору, виникло з 02.07.08р. (дата відвантаження 27.06.08р. + 5 днів), також не надав і доказів на спростування обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, а твердження наведені в запереченнях та доповненнях до них документально не доведені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 цього ж кодексу передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що насамперед і було здійснено позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 54952 грн. 92 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу суму 5 935 грн. 52 коп. індексу інфляції за період з 28.06.08р. по 01.04.09р. (277 дня), а розмір 3% річних за вказаний період складає суму 1252 грн. 04 коп.

Перевіривши надані позивачем розрахунки розміру штрафних санкцій господарський суд визнає їх обґрунтованими лише із проведеного розрахунку за період з 03.07.08р. по 01.04.09р. (273 дня), отже і задоволенню підлягає нарахований індекс інфляції в розмірі 5935,52 грн., проте розмір 3% річних фактично має становити суму 1230 грн. 80 коп., тому в решті нарахованої суми –21,24 грн. суд відмовляє за безпідставністю.

Згідно статті 193 цього ж Кодексу суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська логістична група" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25-а; ЄДРПОУ 34734192) на користь Приватного підприємства "Інстек" (39600, м. Кременчук Полтавської області, вул. Ген. Іренеєва, 6, кв. 6; ЄДРПОУ 35131956) суму 54 952 грн. 92 коп. (п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві грн. 92 коп.) основного боргу, 1 230 грн. 80 коп. (одна тисяча двісті тридцять грн. 80 коп.) 3% річних, 5935 грн. 52 коп. (п’ять тисяч дев’ятсот тридцять п’ять грн. 52 коп.) індексу інфляції, 621 грн. 19 коп. (шістсот двадцять одна грн. 19 коп.) державного мита, 312 грн. 35 коп. (триста дванадцять грн. 35 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –22.07.10р.