Рішення № 10836201, 22.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.10р.Справа № 8/110-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (м. Київ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 939 від 03.09.2008р. у загальному розмірі 41 692,04 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Зайцев М.М. - представник (дов. № 24 від 11.04.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 939 від 03.09.2008р. у загальному розмірі 41 692,04 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 35 783, 43 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 4 150,68 грн. - пеня, 341,15 грн. - 3% річних від простроченої суми та 1 416,77 грн. - збитки від інфляції.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 939 від 03.09.2008р., в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів за період з 20.11.2009р. по 13.05.2009р.

Відповідач у своєму відзиві на позов від 29.06.10р. зазначає, що вказана заборгованість виникла через підвищення курсу долара США та, у зв'язку з чим, перерахунком щомісячного платежу по договору. Оскільки на теперішній час відповідач не має можливості сплачувати щомісячний платіж удвічі більший, ніж був встановлений йому при підписанні договору фінансового лізингу № 939 від 03.09.2008р., відповідач просив позивача затвердити графік погашення заборгованості, запропонований відповідачем.

Доказів затвердження графіків погашення заборгованості між позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

03.09.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 939 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.

На виконання умов вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг наступне майно транспортний засіб - Hyunday Tucson 2,0 D MT, шасі № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Факт передачі транспортного засобу підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу № 939/001 від 22.09.2008р., підписаним позивачем та відповідачем.

За п. 5.1. договору, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

Між позивачем та відповідачем також було підписано додаток № 3 до договору лізингу:

- план лізингу № 939/001 від 03.09.2008р.;

- зміни до плану лізингу № 939/001 від 189.09.2008р.;

- зміни до плану лізингу № 939/001 від 07.05.2009р., що є невід'ємною частиною договору лізингу, якими встановлено розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів.

Відповідно до плану лізингу № 939/001, тривалість лізингу складає 60 місяців, а саме: датою надання є 22.09.2008р., а датою повернення 21.09.2013р.

Крім того, згідно п. 5.2. договору лізингу, лізингові платежі включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу;

- комісію позивача за наданий у лізинг транспортний засіб;

- інші витрати позивача, що безпосередньо поов'язані з виконанням цього договору.

Пунктом 7.16. договору, відповідач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані позивачем, штрафні санкції, відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Вказані зобовязання відповідачем були порушені, що призвело до утворення заборгованості за період з 20.11.2009р. по 13.05.2010р. в сумі 35 783, 43 грн., що підтверджується розрахунками позивача.

Крім того, відповідно до п. 16.1. договору, при порушенні відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить 4 150, 68 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 416,77 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 273,78 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті лізингових платежів за період з 20.11.2009р. по 13.05.2010р. в сумі 35 783, 43 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 35 783,43 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі.

Таким чином, факт невиконання умов договору фінансового лізингу № 939 від 03.09.2008р. матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лiзингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязi виплачувати лiзинговi платежi.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 20.11.2009р. по 13.05.2010р. в сумі 35 783, 43 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 416,77 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 273,78 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 416,77 грн. та 273,78 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 16.1. договору, позивачем була нарахована пеня у розмірі 4 150,68 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 4 150,68 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись Законом України "Про фінансовий лізинг", ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (юридична адреса: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; поштова адреса: 03068, м. Київ, вул. І. Лепсе, 4; код ЄДРПОУ32774741) - 35 783 грн. 43 коп. основного боргу, 1 416 грн. 77 коп. втрат від інфляції, 273 грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 4 150 грн. 68 коп. пені, 416 грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяІ.Ю. Дубінін