Ухвала суду № 108358932, 11.01.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.01.2023 р. Справа № 914/2380/21

Господарський суд Львівської області у складі

Судді Фартушка Т.Б., розглянувши матеріали заяви: Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" від 30.12.2022р. вих. №298 (вх. №184/23 від 03.01.2023р.)

про: відвід судді з клопотанням про поновлення строку для її подачі

у справі №914/2380/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод решіткового настилу", с. Нижнє Гусне, Львівська область;

до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій", м. Червоноград, Львівська область;

до відповідача-2: Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності", м. Київ;

про визнання свідоцтва недійсним та зобов`язання вчинити дії

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод решіткового настилу" подано на розгляд Господарського суду Львівської області позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій", до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання свідоцтва недійсним та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2022 року у справі №914/2380/21 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним повністю свідоцтво України № 270187 від 10.01.2020 на знак для товарів і послуг (заявка № m201912554); зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" належним чином видалити (припинити реєстрацію) доменного імені zrn.ua.; зобов`язано Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 270187 від 10.01.2020 на знак для товарів і послуг (заявка № m201912554) до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетeні "Промислова власність" та стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод решіткового настилу" 27945,00 грн. судових витрат.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі №914/2380/21 рішення Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у справі №914/2380/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" - без задоволення.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 у цій справі постановлено касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" задовольнити частково. Рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 914/2380/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022р. було проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого головуючим суддею визначено суддю Коссака С.М.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2022р. у цій справі суд постановив прийняти справу №914/2380/21 до провадження; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 17.11.2022р.; викликати сторін та учасників справи у підготовче засідання; визнати участь сторін та учасників справи у підготовчому засіданні обов`язковою; встановити сторонам та учасникам справи строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень з урахуванням вказівок постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 року у справі №914/2380/21; зобов`язати сторін надіслати один одному свої письмові пояснення невідкладно після надіслання таких пояснень до суду.

Порядок та хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах Господарського суду Львівської області у цій справі.

03.01.2023р. за вх. №184/23 до суду надійшла заява Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» від 30.12.2022р. вих. №298 про відвід судді з клопотанням про поновлення строку для її подачі, у якій просить суд поновити строк для подачі заяви про відвід, задовольнити заяву про відвід судді Коссака С.М. та відвести суддю Коссака С.М. від участі у справі №914/2380/21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2023р. у цій справі судом постановлено поновити строк для подачі заяви про відвід судді Коссака С. (вх.№184/23) Товариством з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»; визнати заяву про відвід судді Коссака С. у справі №914/2380/21 (вх.№184/23), подану Товариством з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» необґрунтованою; заяву про відвід судді Коссака С. у справі №914/2380/21 (вх.№184/23), подану Товариством з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» для вирішення питання про відвід передати для визначення судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023р. заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" від 30.12.2022р. вих. №298 (вх. №184/23 від 03.01.2023р.) про відвід судді з клопотанням про поновлення строку для її подачі передано для розгляду судді Фартушку Т.Б.

Розглянувши подану заяву суд дійшов висновків про визнання її необґрунтованою з огляду на наступне.

03.01.2023р. за вх. №184/23 до суду надійшла заява Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» від 30.12.2022р. вих. №298 про відвід судді з клопотанням про поновлення строку для її подачі, у якій просить суд поновити строк для подачі заяви про відвід, задовольнити заяву про відвід судді Коссака С.М. та відвести суддю Коссака С.М. від участі у справі №914/2380/21.

Подану заяву Заявник обґрунтовує тим, що в провадженні суду перебуває на новому розгляді справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод решіткового настилу» до Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» та до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг від 10.01.2021 № 270187 недійсним повністю, зобов`язати видалити (припинити реєстрацію) доменного імені zrn.ua, зобов`язати внести відомості про визнання недійсним повністю вищевказаного свідоцтва до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетні «Промислова власність».

Ухвалою судді від 25.10.2022р. відкрито провадження та прийнято справу №914/2380/21 до провадження. Призначено підготовче засідання на 17.11.22 о 12:00 год. Встановлено сторонам та учасникам справи строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень з урахуванням вказівок постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022 року у справі №914/2380/21.

Судове засіданні 17.11.2022р. о 12год. 00хв. не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії, про що судом складно акт. Призначено судове засідання на 08.12.22 о 11:15год. 08.12.2022р. підготовче засідання не відбулось у зв`язку з подачею клопотання представником відповідача-1 про участь у іншому судовому засіданні. Відкладено розгляд справи на 22.12.2022 о 11:20 год.

У судовому засіданні 22.12.2022р. судом оголошено клопотання від позивача про відкладення, яке надійшло на електронну пошту суду за вх.№26490/22 цього ж дня, та письмові пояснення від відповідача-1 за вх.№25953/22, та присутній представник відповідача-1 вважає клопотання позивача необґрунтованим та безпідставним, відтак у зв`язку з клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, з метою виконання ухвали суду від 25.10.2022р. щодо подачі письмових пояснень, з урахуванням вказівок Постанови Верховного Суду у даній справі усіма учасниками справи, суд постановив справу відкласти на 20.01.2023 о 12:30 год.

З наведеного Заявник зазначає, що підставами до відводу судді Коссака С.М. є те, що процесуальним Законом не передбачено такого виду процесуального документу, як письмові пояснення учасника справи з урахуванням вказівок постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Окрім того, як на підставу до відводу Заявник покликається на те, що ухвалою суду від 25.10.2022р. встановлено 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень з урахуванням вказівок постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022р. у справі №914/2380/21.

Заявник зазначає, що неодноразово відкладаючи судові засідання суд проявляє упередженість до відповідача-1 та лояльне ставлення до позивача, тим самим намагаючись спонукати останнього все ж таки надати письмові пояснення, які повторює, що ГПК України не передбачено. Більше того, навіть відклавши судове засідання 08.12.2022р. на 22.12.2022р. (в судовому засіданні був присутній представник позивача) та в черговий раз надавши можливість надати учасникам справи письмові пояснення у позивача було 14 календарних днів для подачі письмових пояснень і жодних проблем чи складності для написання та реєстрації через канцелярію суду не було.

За час з 08.12.2022р. до 22.12.2022р. відповідач-1 надав такі письмові пояснення, однак представник позивача, реєструючи 22.12.2022р. через канцелярію суду клопотання про відкладення судового засідання через необхідність подачі доказів об`ємом 7300 аркушів, вводячи суд в оману, зазначаючи у клопотанні, що Верховний Суд, скасувавши попередні рішення судів, ключовою вимогою вказує підтвердження позивачем належними доказами доведення відомості комерційного найменування, а саме надання доказів на підтвердження факту, що за період з моменту створення комерційного найменування ТОВ «Завод решіткового настилу» до моменту подання ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцію) заявки від 28.05.2019р. на реєстрацію спірного знаку для товарів та послуг реалізувало своїм контрагентам у різних регіонах України товарів та надано послуг на суму понад 200 млн. грн., а також здійснено продаж товарів у режимі експорту на ринки США, Франції, Іспанії, Польщі, Білорусії, росії.

Відтак, Заявник вважає, що мабуть представник позивача читає іншу Постанову Верховного Суду, ніж та, якою було скасовані попередні судові рішення у цій справі від 06.09.2022р., оскільки жодної такої вимоги Верховним Судом не зазначено у своїй постанові, а навпаки зазначено, що суди ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів, які представниками позивача вже подавались в судових засіданнях з порушенням вимог процесуального закону, що й стало однією із підстав скасування судових рішень. Однак суд, повіривши написаному представником позивача та спотворення Постанови Верховною Суду у цій справі від 06.09.2022р., цим самим в черговий раз порушуючи процесуальні строки надає можливість надати позивачу нові докази на 7300 аркушах без жодних правових підстав, чим проявляє упереджене ставлення до відповідача-1 та лояльне ставлення до позивача, така поведінка стала причиною скасування попередніх судових рішень у цій справі, а саме порушення процесуального закону та наперед можна прийти до переконання, що рішення суду буде на користь позивача, оскільки суд «сприяє» позивачу надати нові докази не враховуючи вказівок Верховного Суду, де зазначено абсолютно інше, що повинен дослідити та перевірити суд при новому розгляді.

Також, як на підставу до відводу судді Коссака С.М. Заявник покликається на те, що суд в порушення процесуального закону на користь позивача не звернув увагу на наступне. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022р. залишено без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Завод решіткового настилу на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградський завод металоконструкцій у зв`язку з пропуском подачі такого у строки визначені судом. Суд констатував наступне.

Частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

Слід зазначити, що протягом встановленого судом строку позивач не звертався до суду із заявою про продовження такого строку.

З огляду на наведене вище, враховуючи, що позивач подав відзив після закінчення строку, встановленого судом на його подання, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу, надісланого позивачем 06.05.2022р.

З підстав наведеного Заявник підсумовує, що встановлений судом процесуальний строк (15 календарних днів) для надання письмових пояснень, з врахуванням вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022р. у справі №914/2380/21, давно закінчився, з заявою про продовження цього строку, яка мала бути подана до закінчення цього строку, позивач не звертався, тому 22.12.2022р. у задоволенні клопотання представника позивача слід було відмовити, однак суд, надаючи можливість у незаконний спосіб надати представником позивача докази на 7300 аркушах, проявляє зацікавленість в тому, щоб все таки позивач будь-яким шляхом довів свою правоту, всупереч вказівкам навіть Верховного Суду.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2023р. у цій справі судом постановлено поновити строк для подачі заяви про відвід судді Коссака С. (вх.№184/23) Товариством з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій».

Щодо заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» від 30.12.2022р. вих. №298 про відвід судді з клопотанням про поновлення строку для її подачі (вх. №184/23 від 03.01.2023р.) в частині відводу судді Коссака С.М. від участі у справі №914/2380/21 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями статті 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (ч.1, 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч.1, 3 ст.7 цього ж Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Згідно ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001р. №6-рп/2001 зазначив, що судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) (ч.3 ст.6 ГПК України).

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.35 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Приписами ч.3 вказаної статті встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст.39 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч.ч.7-8 ст.39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження; суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Таким чином, відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі №901/22/17).

Як передбачено Бангалорськими принципами поведінки суддів (схвалені резолюцією Економічною та Соціальною радою ООН від 27.07.2006 р. №2006/23), об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Тому при розгляді заяви про відвід судді слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі.

Відтак, якщо сторона може мати сумнів в безсторонності судді, навіть тоді, коли об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

У Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997р., передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст.6).

У пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009р. у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland).

Правова позиція ЄСПЛ передбачає, що об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, №154, p.48).

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) та у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland).

Крім того, відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі ("Бочан проти України"). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду ("Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom).

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії").

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.

У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості і понад усе, якщо йдеться про кримінальне провадження, - в обвинуваченого (Hauschildt v. Denmark). Суд не завжди послідовно дотримувався позиції щодо того, чия думка є вирішальною при оцінці ступеня об`єктивної безсторонності судових органів. Так, у справі "Декюббер проти Бельгії" Суд встановив, що мало місце порушення п. 1 ст.6 Конвенції, оскільки суддя "міг в очах обвинуваченого" здаватися негативно налаштованим проти нього (De Cubber v. Belgium).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" ("Де Куббер проти Бельгії" (DeCubber v. Belgium)). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain)).

Європейський суд з справ людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. Проте, саме суддя несе тягар доказування своєї безсторонності (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).

У пунктах 105, 106 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію. У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами "правосуддя має не лише здійснюватися, але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості.

Відповідно до ст.2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29.11 та 13.12.1985р., судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, загроз або втручання, прямого чи непрямого, з боку будь-кого або з будь-якої причини. За ст.8 Основних принципів судді повинні завжди поводити себе таким чином, що забезпечити повагу до своєї посади і зберегти безсторонність та незалежність судових органів.

Згідно з міжнародно-правовими гарантіями незалежності судів суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого впливу. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від конкретних сторін спору, який вирішує. Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв`язку з рішеннями, які зобов`язаний ухвалювати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.

Згідно з п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки із позиції сторін в конкретному розгляді, але й із позиції суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості чи впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежності судової влади буде підірвано.

Незалежність суддів не є прерогативою чи привілеєм і надається їм не для захисту власних інтересів, а в інтересах принципу верховенства права й усіх, хто прагне та очікує справедливості (пункт 10 Висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях).

Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням Ради суддів України №1 від 04.02.2016р., зокрема до Преамбули Кодексу суддівської етики, однією з найважливіших категорій етики, що виражає моральні обов`язки судді стосовно держави, суспільства, конкретної людини, в інтересах якої здійснюється правосуддя, є професійний обов`язок, який має не тільки моральну, а й правову природу, оскільки містить у собі як обов`язок, передбачений правовими нормами, так і обов`язок перед суспільством, пов`язаний зі здійсненням професійної діяльності.

Таке суддівське сумління не тільки має оціночний характер, змушуючи суддю співвідносити свої дії і рішення з правовими приписами і нормами моралі, а й спонукає його діяти відповідно до внутрішнього переконання, протистояти зовнішньому впливу і тиску.

Коментуючи ст.2 Кодексу суддівської етики (Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень) Рада суддів України, зокрема, зазначає, що незалежність судді від своїх колег у процесі ухвалення рішень означає свободу волевиявлення судді під час ухвалення судового рішення, яка має ґрунтуватися лише на загальних принципах відправлення правосуддя - верховенстві права, законності, незалежності суддів та підкоренні їх лише закону, а також на внутрішньому переконанні у правильності прийнятого суддею рішення. Якщо рішення приймається колегіальним складом суду, то воно має прийматися більшістю голосів, також без будь-яких зовнішніх впливів, виходячи лише із вищеозначених принципів правосуддя.

В Коментарі до статті 7 Кодексу суддівської етики (Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок) Рада суддів України зазначає, що під неупередженістю прийнято розуміти відсутність упередженості, безсторонність, об`єктивність, незацікавленість, нейтральність, універсальність підходів до будь-кого, незалежно від певних ознак; це прагнення до справедливості та відсутність особистих симпатій або антипатій, непідкупність, бездоганність, моральність.

Слід зазначити про обов`язок судді здійснювати судочинство, не допускаючи впливу на нього сторонніх осіб та життєвих обставин, будь-яких інших суб`єктивних чинників, відсутність у нього заздалегідь сформованої думки щодо обставин справи та готовність сприймати інформацію об`єктивно, вирішуючи справу лише відповідно до закону на підставі фактично встановлених обставин, виходячи з власного внутрішнього переконання.

Отже, безсторонній суд означає: позбавлений упередженості, незацікавлений, об`єктивний, безпристрасний, нейтральний.

Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне бачення фактів та тлумачення чинного законодавства з дотриманням вимог процесуального закону.

При цьому суд зазначає, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та/чи упередженість судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020р. у справі №910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022р. у справі №916/442/21).

Частиною 11 статті 39 ГПК України передбачено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та поданої Заяви в їх сукупності суд зазначає, що у даному випадку відвід Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" мотивовано тим, що процесуальним Законом не передбачено процесуального документу як письмові пояснення учасника справи з урахуванням вказівок постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, проте судом в ухвалі встановлено сторонам та учасникам справи строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень з урахуванням вказівок постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2022р. у справі №914/2380/21; прийняття судом нових доказів Позивача; безпідставне на думку Заявника, задоволення судом 22.12.2022р. клопотання Позивача.

Суд зазначає, що такі дії судді не є передбаченими ст.35 ГПК України підставами для відводу судді, оскільки вони фактично зводяться до незгоди сторони спору з процесуальними діями та рішеннями головуючого судді під час розгляду справи, оскільки, згідно з положеннями ГПК України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному господарському суді або касаційному господарському суді, та не є підставою для відводу судді.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що доводи заявника не містять посилань на наявність передбачених законом обставин, які є підставами для відводу, не містять належних обґрунтувань про те, що суд прямо чи опосередковано зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.

Інших обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді та недовірі судді при розгляді цієї справи, у заяві не наведено.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що заявником не обґрунтовано належними засобами доказування обставини упередженості та необ`єктивності головуючого судді Коссака С.М. у справі №914/2380/21, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» від 30.12.2022р. вих. №298 про відвід судді з клопотанням про поновлення строку для її подачі (вх. №184/23 від 03.01.2023р.) в частині відводу судді Коссака С.М. від участі у справі №914/2380/21, а тому вважає, що у її задоволенні слід відмовити.

Одночасно суд звертає увагу на положення ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Частиною 1 статті 40 ГПК України встановлено, що в разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно, в разі відмови в задоволенні заяви про відвід - розгляд справи здійснюється тим самим складом суду (суддею), який здійснював розгляд такої справи до подачі стороною такої заяви.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 197, 234, 235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» від 30.12.2022р. вих. №298 про відвід судді з клопотанням про поновлення строку для її подачі (вх. №184/23 від 03.01.2023р.) в частині відводу судді Коссака С.М. від участі у справі №914/2380/21 відмовити.

2. Справу №914/2380/21 повернути раніше визначеному судді для продовження розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4. Строк та порядок оскарження ухвал визначено главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України .

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/

Суддя Фартушок Т.Б.