Рішення № 10835788, 20.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.10р.Справа № 17/154-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Міськбуд", м. Таврійськ Херсонської області

відповідача-2: Приватного підприємства "МЕЛІС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 182 904 грн. 93 коп. та зобов’язання вчинити дії

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Маєвська К.В., довір. б/н від 20.03.10р.;

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМО" (надалі –позивач) звернулось з позовною заявою, з урахуванням уточнень позовних вимог внесених заявою б/н 22.06.10р., до Приватного підприємства "Міськбуд" (надалі –відповідача-1) та Приватного підприємства "МЕЛІС" (надалі –відповідача-2), у якій просить господарський суд:

1.          Стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача загальну суму основного боргу в розмірі 94428 грн. 08 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 36996 грн. 55 коп., загальну суму 3% річних у розмірі 2382 грн. 02 коп., пеню у розмірі 12467 грн. 43 коп., а всього 146273 грн. 08 коп. заборгованості;

2.          Стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача суму державного мита у розмірі 4334 грн. 05 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.;

3.          Розірвати лізингову угоду № FEM01_39360_11 зі змінами та додатками від 05.10.07р.;

4.          Зобов'язати Приватне підприємство "Міськбуд" повернути позивачу обладнання, а саме: Пневмоподавач PX200 eco skip, рік випуску 2007, Компресор пересувний PDF28.

Відповідач-1 був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення повернуте установою пошти з відміткою "адресат вибув". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наданого позивачем, вбачається, що станом на 19.05.2010 р. відповідач значиться в ЄДРПОУ і його юридична адреса співпадає з адресою зазначеною позивачем в позові, на яку було направлено ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 20.05.2010 р., 10.06.2010 р. та 27.01.2010 р.

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач-2 у призначене судове засідання не з’явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалами суду не надав. Про час та дату розгляду судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення кореспонденції (а.с. 78).

Окрім того, закінчився встановлений господарським законодавством двохмісячний строк розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

05.10.07р. між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем-1 (лізингоодержувачем) було укладено лізингову угоду № FEM01_39360_11 (далі –Договір), у відповідності з умовами якого позивач передав лізингоодержувачу раніше придбане у власність обладнання відповідно до встановлених відповідачем-1 специфікацій майно, а саме:

-          Пневмоподавач PX200 eco skip, рік випуску 2007;

-          Компресор пересувний PDF28,

загальною вартістю 250 415 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, (далі –майно/об’єкти лізингу) у фінансовий лізинг, де останній, в свою чергу, щомісячно сплачує лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією угодою протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів (додаток № 1 до Договору).

В той же час, 05.10.07р. між лізингодавцем (позивачем у справі) та Приватним підприємством "МЕЛІС" (поручителем/відповідачем-2) був укладений договір поруки (надалі - Договір поруки), у відповідності з умовами якого відповідач-2 поручився за виконання ПП "Міськбуд" ( боржником/відповідачем-1 у справі) усіх без винятку фінансових зобов'язань (сплата лізингових платежів, сплата штрафних санкцій за прострочення сплати лізингових платежів, тощо), що виникають у боржника (лізингоодержувача) з лізингової угоди № FEM01_39360_11 від 05.10.07р.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Положення ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Частина 2 цієї ж статті зазначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Фактичним підтвердженням передачі об’єктів лізингу лізингоодержувачу в строкове, платне користування на умовах фінансового лізингу є наявний у справі додаток № 3.1 - акт приймання-передачі до спірної лізингової угоди, підписаний обома сторонами Договору.

Частина 1 і 7 ст. 292 Господарського кодексу України визначає, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Однак, не зважаючи на зобов'язання покладені на відповідача-1 зазначеним Договором та нормами діючого законодавства України сплата лізингових платежів здійснювалася з систематичними порушеннями строків та порядку сплати таких платежів визначених в графіку сплати лізингових платежів.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

В ході розгляду спору, відповідачем-1 доказів своєчасного та повного перерахування щомісячних лізингових платежів за період з 21.07.09р. по 22.03.10р. господарському суду не надано, внаслідок чого основна заборгованість лізингоодержувача складає суму 94 428 грн. 08 коп., яка підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачами у справі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений названою вище ст.1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з положеннями п. 8.4 Договору за несвоєчасну сплату лізингових платежів лізингодавець (позивач) має право стягнути з лізингоодержувача (відповідача-1) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку розміру пені, з урахуванням граничних строків внесення лізингових платежів та фактичної сплати, загальна сума пені за спірний період становить розмір 12467 грн. 43 коп., який визнається господарським судом обґрунтованим та таким, що розрахований за встановленою методикою вірно.

Також, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу додатково до суми основного боргу розмір збитків від інфляції який становить суму 36 996 грн. 55 коп., та 2 382 грн. 02 коп. 3% річних з простроченої суми, розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача.

Як зазначалось вище, 04.07.08р. між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки № 1 (Договір поруки).

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 Цивільного кодексу України).

Отже, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів -1, -2, як з солідарних боржників, основного боргу, пені у формі подвійної облікової ставки НБУ, індексу інфляції та 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору фінансового лізингу № 0407/009-ФЗ від 04.07.08р. укладеного між позивачем та відповідачем-1 та повернення об’єктів лізингу суд зазначає наступне.

За умовами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 14.1 Договору позивач має право припинити лізинг обладнання, ці умови також кореспондуються з положеннями ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Таким чином, судом встановлено порушення строків внесення оплати лізингових платежів лізингоодержувачем, тому вимоги в частині розірвання Договору та повернення об’єктів лізингу позивачу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, застосування штрафних санкцій, розірвання договору та повернення майна.

Наведене є підставою задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача-1 оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Солідарно стягнути з Приватного підприємства "Міськбуд" (74989, м. Таврійськ Херсонської області, вул. Північна, 50; ЄДРПОУ 33664931) та з Приватного підприємства "МЕЛІС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, б. 141, кв. 18; ЄДРПОУ 33324799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 12/50; ЄДРПОУ 32998860) заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 94428 грн. 08 коп. (дев’яносто чотири тисячі чотириста двадцять вісім грн. 08 коп.), пені у формі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12467 грн. 43 коп. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім грн. 43 коп.), інфляційне збільшення боргу у розмірі 36996 грн. 55 коп. (тридцять шість тисяч дев’ятсот дев’яносто шість грн. 55 коп.), 3% річних у розмірі 2382 грн. 02 коп. (дві тисячі триста вісімдесят дві грн. 02 коп.).

Стягнути з Приватного підприємства "Міськбуд" (74989, м. Таврійськ Херсонської області, вул. Північна, 50; ЄДРПОУ 33664931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 12/50; ЄДРПОУ 32998860) суму 4051 грн. 89 коп. (чотири тисячі п’ятдесят одна грн. 89 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розірвати лізингову угоду № FEM01_39360_11 зі змінами та додатками від 05.10.07р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 12/50; ЄДРПОУ 32998860) та Приватним підприємством "Міськбуд" (74989, м. Таврійськ Херсонської області, вул. Північна, 50; ЄДРПОУ 33664931).

Зобов'язати Приватне підприємство "Міськбуд" (74989, м. Таврійськ Херсонської області, вул. Північна, 50; ЄДРПОУ 33664931) повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 12/50; ЄДРПОУ 32998860) обладнання, а саме: Пневмоподавач PX200 eco skip, рік випуску 2007, Компресор пересувний PDF28.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –28.06.10р.