Ухвала суду № 108355549, 12.01.2023, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 133/3907/21

УХВАЛА

12 січня 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Вінницьким районним судом Вінницької області та ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» в залі суду м. Вінниця кримінальне провадження №12021020230000414, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2021, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

На підставі ст. 331 КПК України прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, яке обґрунтовано тим, що стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід, строк дії якого закінчується до завершення судового розгляду, проте ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження даного запобіжного заходу, продовжують існувати, та зміна запобіжного заходу на більш м`який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Вважає, що запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 щодо продовження дії запобіжного заходу заперечували, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, оскільки прокурором не доведено існування ризиків уникнення обвинуваченого від суду чи вчинення нового кримінального правопорушення.

Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується та до спливу такого строку судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06.11.2021 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.01.2022. В подальшому обраний раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжувався ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області.

Вищевказаними ухвалами судом було враховано як тяжкість інкримінованого злочину, що спричинило смерть потерпілого, тяжкість покарання, що загрожувала особі на час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він не одружений, не працює і не має джерел законних доходів для забезпечення свого існування, не має соціальних зв`язків, раніше неодноразово судимий.

Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовження строків тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення у справі «Лабіта проти Італії»).

Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З огляду на наявні відомості про особу обвинуваченого, на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків чи потерпілу та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати. Наведені стороною захисту аргументи не є достатніми, на думку суду, обставинами, які переважують інші ризики, встановлені судом при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу.

Обсяг обвинувачення ОСОБА_5 у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його попередню поведінку, а саме наявність судимостей за вчинення умисних злочинів, в тому числі за корисливий злочин, відсутність міцних соціальних зв`язків, оскільки до затримання він не працював та був неодруженим, відомості про наявність в обвинуваченого законних джерел для власного утримання та придатність вказаного житла до проживання в матерілах справи відсутні, що вказує на недостатність застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та свідчать про обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставин, які вказують на зменшення раніше встановлених ризиків, судом на даному етапі судового розгляду не встановлено.

За вказаних обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.

В зв`язку з відсутністю в судовому засіданні потерпілої та її представника, а також свідків, судовий розгляд слід відкласти на іншу дату.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 13.03.2023 включно.

Наступне судове засідання призначити на 01.02.2023 о 10:30 год.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання в частині продовження запобіжного заходу.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: