Рішення № 10835412, 19.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.10р.Справа № К25/17-09(2-49/08) За позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Класик-Банк", м. Дніпропетровськ

про виплату частки при виході учасника з товариства

Головуючий суддя Чередко А.Є.

Судді: Васильєв О.Ю., Кощеєв І.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 9870 від 22.10.2007р.

від відповідача: Курін П.В. - дов. № б\н від 24.11.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача про стягнення частки, що підлягає виплаті при виході з господарського товариства.

Посилаючись на те, що при виході з учасників відповідача їй незаконно не було виплачено належну їй частку, просила стягнути з ТОВ "Класик-Банк" частку її внеску до статутного капіталу відповідача в сумі 412 391,63 грн., з яких 191235,54 грн. основного боргу, 174789,28 грн. втрати цих коштів від інфляції, 46366,82 грн. - 3 % річних.

В подальшому, з урахуванням уточнень та доповнень до позовної заяви, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 1243655,48 грн. дивідендів за результатами фінансово-госпоадсрької діяльності за 1999 рік, з яких - 576711,84 грн. основного боргу, 527114,62 грн. - втрати коштів від інфляції і 139829,02 грн. - 3 % річних; належну їй частку в статутному капіталі ТОВ "Класик-Банк" - вартість майна, пропорційну її частці в статутному капіталі товариства у зв'язку з виходом зі складу учасників ТОВ КБ "Класик" в сумі 228686,86 грн., з яких 118893,53 грн. основного боргу, 86911,17 грн. - втрати коштів від інфляції та 22882,16 грн. - 3 % річних. Окрім того, просила визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ КБ "Класик" від 29 січня 2003 року в частині призупинення належних їй виплат до вирішення по суті кримінальної справи.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2008 року у справі № 2-49/08 позовні вимоги задоволені в повному обсягу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2008 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008р. у справі № 2-49/08 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2008 у справі № 2-49/08 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи 29.04.2010р. позивачка звернулася до суду з заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд: - визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ КБ „Класик” від 29.01.2003р. (п. 2 рішення) у частині призупинення до вирішення по суті кримінальної справи виплати частки з статутного фонду, а також інших виплат, що належать ОСОБА_1;

- стягнути з ТОВ „КласикБанк” на користь ОСОБА_1 вартість частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_1 в його статутному капіталі у звязку з її виключенням зі складу учасників товариства в сумі 266194,07грн.;

- стягнути з ТОВ „КласикБанк” на користь ОСОБА_1 частину одержаного товариством прибутку, що належить сплатити ОСОБА_1 в звязку з її виключенням зі складу учасників товариства в сумі 2,99грн.;

- стягнути з ТОВ „КласикБанк” на користь ОСОБА_1 191235,54грн., які є різницею між фактично сплаченими позивачем грошовими коштами до статутного фонду ТОВ „КласикБанк” і залишком її частки у статутному фонді товариства після її зменшення, та які не були повернуті позивачу на час виключення з товариства.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом справи, в тому числі за проведення судово-економічних експертиз по справі у сумі 12868,00грн. та скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2004р. про заборону відповідачу здійснювати грошові операції з грошовими коштами у сумі 121236,58грн., які знаходяться на його розрахункових рахунках.

Отже, судом розглядаються саме вимоги позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 29.04.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на не здійснення відповідачем належного розрахунку внаслідок виключення позивача зі складу учасників ТОВ „КласикБанк” та на ст.ст. 148, 625 ЦК України, ст.ст. 54, 64 Закону України „Про господарські товариства”. Також позивач зазначає, що рішення відповідача про призупинення виплати позивачу частки з статутного фонду та інших платежів суперечить ст.ст. 54, 59, 64 Закону України „Про господарські товариства”.

Відповідач позовні вимоги не визнає з тих підстав, що на час прийняття загальними зборами учасників ТОВ КБ „Класик” рішення від 29.01.2003р. позивачка вже не була учасником товариства, отже не має права на оскарження цього рішення. Вартість же частини майна відповідача, яка підлягала виплаті внаслідок виключення позивача зі складу учасників товариства мала розраховуватися на дату виключення 17.11.2000р., а не на 01.12.2000р., як здійснено при проведенні експертизи у справі, тому здійснений розрахунок є необґрунтованим. Загальними зборами відповідача не приймалося рішень про виплату учасникам дивідендів за 2000 рік, тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення прибутку, а відповідні вимоги заявлені позивачем після спливу строку позовної давності. Виплата позивачеві різниці між фактично сплаченими позивачем грошовими коштами до статутного фонду ТОВ „КласикБанк” і залишком її частки у статутному фонді товариства після її зменшення не передбачена чинним законодавством України, а зменшення частки ОСОБА_1 було здійснено за її власним волевиявленням. Сплачені ж позивачем кошти до статутного фонду відповідача є власністю останнього, яка була набута правомірно. Позивачем, також предявлено вимогу про стягнення зазначеної різниці після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

У судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 28.04.2009р. по 07.05.2009р., з 13.05.2010р. по 27.05.2010р. та з 22.06.2010р. по 08.07.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 в період з 23.06.1994р. по 17.11.2000р. була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю КБ „Класик”, що підтверджується Статутом ТОВ КБ „Класик”, затвердженого загальними зборами засновників (протокол № 1 від 23.06.1994р. та зареєстрованого Національним банком України (реєстраційний № 254 від 06.10.1995р., протоколом загальних зборів учасників товариства № 8 від 05.10.1996р., змінами до Статуту банку від 09.12.1996р., протоколом загальних зборів учасників товариства № 9 від 10.11.2000р.-17.11.2000р.

В подальшому ТОВ КБ «Класик»було змінено найменування на Товариство обмеженою відповідальністю «КласикБанк», внаслідок чого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було здійснено заміну відповідача у справі належним відповідачем - ТОВ «КласикБанк» (а.с. № 115 т. № 2).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ КБ «Класик» (далі товариство) від 10.11.2000р.-17.11.2000р., які оформлені протоколом № 9 зборів, позивачку виключено зі складу учасників товариства. Як вбачається з зазначеного протоколу частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства на час виключення складала 1,17%. Згідно ж змін до статуту КБ „Класик”, які були зареєстровані 29.03.2000р. Дніпропетровським територіальним управлінням Національного банку України та були чинними саме у цій редакції на час виключення позивачки з товариства, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства на час виключення складала 1,1739%.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону України „Про господарські товариства”, виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України „Про господарські товариства", при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Згідно ч. 2 цієї статті Закону учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Наведені норми мають імперативний характер, в зв'язку з чим учасник не може бути обмежений в здійсненні наданих йому законом прав.

Аналогічні вимоги закріплені в пункті 9 установчого договору засновників КБ «Класик» (протокол № 1 від 23.06.1994р.) і в пункті 2.4 Статуту ТОВ КБ «Класик», зареєстрованого 06.10.1995р. Національним банком України.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ КБ «Класик»від 10.11.2000р.-17.11.2000р. про виключення ОСОБА_4 з товариства, яке є обов'язковим для виконання відповідачем, також закріплено за нею право на виплату вартості частини майна товариства у порядку, передбаченому Законом України «Про господарські товариства».

Незважаючи на це на загальних зборах учасників ТОВ КБ «Класик», які відбулися 29.01.2003р. (протокол загальних зборів № 13 від 29.01.2003р.). було прийнято рішення щодо призупинення виплати частки з статутного фонду в сумі 110390 грн., а також інші виплати, що належать ОСОБА_1, до вирішення по суті відносно неї кримінальної справи (пункт 2 рішення загальних зборів від 29.01.2003р.), внаслідок чого до цього часу позивачу не повернута частина її внеску до статутного капіталу КБ «Класик», не виплачена вартість частини майна та належної частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці в статутному фонді товариства, чим порушені особисті права та інтереси позивача.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", положень статуту ТОВ «КласикБанк»та змін до нього, до компетенції відповідача, рівно як і загальних зборів учасників цього товариства, не відноситься вирішення питань щодо зупинення виплат у зв'язку з порушенням кримінальної справи вартості належного учаснику товариства частині майна в статутному фонді та інших виплат при виході (виключенні) учасника з товариства, оскільки таки виплати прямо гарантовані ст.ст. 54, 64 Закону України «Про господарські товариства». Такого роду обмеження майнових прав відносно позивачки можуть бути застосовані не інакше як на підставі і в порядку, встановленому чинним цивільним або кримінально-процесуальним законодавством, а також іншими актами цивільного законодавства, якщо застосування таких обмежень в них прямо передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа № 630190206, яка була порушена відносно ОСОБА_1, постановою старшого слідчого прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська Ганзія Р.П. від 16.07.2004р. припинена на підставі п. 2 ст.6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Будь-яких обмежень або заборон відносно ОСОБА_1 щодо виплати вартості частини майна та інших виплат в зв'язку з виключенням її зі складу учасників банку до вирішення по суті кримінальної справи уповноваженими на це органами або посадовими особами в порядку, встановленому чинним цивільним або кримінально-процесуальним законодавством, не приймалися і не застосувались (доказів не надано), застосування таких обмежень не передбачено також іншими актами цивільного законодавства.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд, також приймає до уваги, що спірне рішення прийняте на зборах учасників відповідача та оформлене у вигляді протоколу загальних зборів, тобто офіційного письмового документу, є по своїй правовій суті актом ненормативного характеру, які породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача по справі.

Оскільки загальні збори учасників ТОВ «КласикБанк»не є юридичною особою, відповідачем у спорі про визнання недійсними рішень зборів є ТОВ «КласикБанк», яке у даному випадку здійснює свої права і бере на себе обов'язки через зазначений орган.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що спірне рішення відповідача суперечить вимогам ст.ст. 54, 59, 64 Закону України "Про господарські товариства", порушує права та інтереси позивача у справі, як учасника, який вибув з товариства, оскільки впливає на реалізацію позивачем свого права на одержання вартості майна, що підлягає виплаті при виході з товариства та стосується правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок виключення позивача зі складу учасників товариства, що є підставою для визнання його недійсним.

За наведених обставин заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права на оскарження спірного рішення судом відхиляються.

Також, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення вартості частини майна товариства, пропорційній частці ОСОБА_1 в його статутному капіталі у звязку з її виключенням зі складу учасників товариства в сумі 266194,07грн. та стягнення частини одержаного товариством прибутку, що належить сплатити ОСОБА_1 в звязку з її виключенням зі складу учасників товариства в сумі 2,99грн.

Так, враховуючи приписи ст. 54 Закону України „Про господарські товариства" та дату виключення позивача з товариства, відповідач був зобов'язаний не пізніше 18 листопада 2001 року сплатити позивачу вартість частини майна, та отриманого в 2000 році прибутку, пропорційну її частці у статутному капіталі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем розрахунок з позивачем повязаний з її виходом зі складу учасників товариства не було здійснено, а ні у встановлений законодавством строк, а ні на час розгляду справи (доказів не надано).

Відповідно до п. 1 ст. 66 ГК України під майном підприємства розуміються виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно ж до ст. 190 ЦК України під майном розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частина 1 ст. 139 ГК України визначає майно, як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Згідно з ч. 1 ст. 145 ГК України, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається в бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Отже, загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства.

Для визначення обсягу та вартості майна відповідача, як сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобовязань, згідно з ст. 190 ЦК України, для визначення вартості частки у майні товариства пропорційної внеску позивача до складеного капіталу, визначення частини прибутку одержаного відповідачем у 2000р. судом була призначена судово-економічна експертиза, проведення якої було доручено експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта, судом були поставлені наступні запитання:

1. Якою є у грошовому еквіваленті вартість частини майна ТОВ КБ "Класик", пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ КБ "Класик" (1,1739%) виходячи з сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобовязань станом на час виходу позивача зі складу учасників товариства - 17.11.2000 року?

2. Яким є розмір частини прибутку, одержаного ТОВ КБ "Класик" у 2000 році (при його наявності), станом на 17.11.2000р. що належить сплаті ОСОБА_1 у зв'язку з її виходом зі складу учасників ТОВ КБ "Класик", виходячи з розміру частки останньої у статутному капіталі ТОВ КБ "Класик" на час виходу - 1,1739%?

У звязку з тим, що відповідачем не були надані витребувані судом матеріали, необхідні для проведення експертного дослідження та визначення вартості частини майна та прибутку, що належить сплаті ОСОБА_1 у зв'язку з її виходом зі складу учасників ТОВ КБ "Класик" станом на 17.11.2000р., судом за клопотанням експерта ухвалою від 11.01.2010р. було погоджено дату визначення вартості майна ТОВ "Класік-Банк" станом на 01.12.2000р., тобто найближчу наступну звітну дату та змінені у цій частині питання, що були поставлені перед експертом.

Відповідно до експертного висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2744/2745-09 від 23.02.2010р. були надані наступні відповіді на поставлені питання:

1. У грошовому еквіваленті вартість частини майна ТОВ КБ «Класик», пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ КБ «Класик»- 1,1739%, що підлягає виплаті позивачеві внаслідок виключення зі складу учасників товариства, виходячи з сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобов'язань станом на 01.12.2000 року становить - 118 680,58 грн.

2. Розмір частини прибутку, одержаного ТОВ КБ «Класик»у 2000 році, станом на 01.12.2000р. що належить сплаті ОСОБА_6 у зв'язку з її виходом зі складу учасників ГОВ КБ «Класік-банк», виходячи з розміру частки останньої у статутному капіталі ТОВ КБ «Класік-банк»на час виходу - 1,1739 % становить - 1,34 грн.

Отже, в силу ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", вищенаведені суми заборгованості підлягають стягненню з відповідача, як не виконане у зобовязанні, що встановлено законом.

Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР, ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості з виплати вартості частини майна та прибутку товариства.

Отже, відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу суму, на яку збільшилась сума основного боргу по виплаті вартості частки в майні товариства (118 680,58 грн.) у зв'язку з інфляцією в розмірі 117849,83грн. за період 01.12.2001р. 31.03.2010р. та 3% річних за цей же період прострочення у сумі 29663,66 грн. та суму, на яку збільшилась сума основного боргу по виплаті частини прибутку у 2000р. (1,34грн.) у зв'язку з інфляцією в розмірі 1,32грн. за період 01.12.2001р. 31.03.2010р. та 3% річних за цей же період прострочення у сумі 0,33 грн., згідно наданого позивачем розрахунку.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості частки в майні товариства, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних становить 266194,07грн. (118680,58грн. + 117849,83грн. + 29663,66грн.), а по сплаті частини прибутку у 2000р. становить2,99грн. (1,34грн. + 1,32грн. + 0,33грн.).

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо невірного визначення розміру заборгованості відповідача по виплаті вартості частини майна товариства та одержаного прибутку станом на 01.12.2000р., оскільки на вимогу суду відповідачем не надано відповідних бухгалтерських документів станом на 17.11.2000р., а з матеріалів справи не вбачається їх фактичного існування на час розгляду справи. Тому, враховуючи неможливість проведення експертного дослідження станом на 17.11.2000р. та відповідно повного і всебічного розгляду справи, а також прийняття обґрунтованого та законного рішення у справі, судом за клопотанням експерта ухвалою від 11.01.2010р. було погоджено дату визначення вартості майна ТОВ "Класік-Банк" станом на 01.12.2000р., тобто найближчу наступну звітну дату, що не суперечить чинному законодавству України.

Безпідставними є і посилання відповідача на те, що загальними зборами відповідача не приймалося рішень про виплату учасникам дивідендів за 2000 рік, оскільки обовязок товариства виплатити учаснику при виході належну йому частку прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу встановлений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", яка не повязує здійснення цих виплат з прийняттям загальними зборами рішень про розподіл дивідендів.

Не вбачає суд і підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення суми прибутку, оскільки право такої вимоги у позивача виникло лише у листопаді 2001р., а позов первісно було предявлено позивачем у суді в листопаді 2003р., отже позов предявлено в межах трьохрічного строку, встановленого ст. 71 ЦК УРСР, який сплив 17.11.2004р.

Згідно ж п. 6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк предявлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати правила про позовну давність, які встановлені ЦК України, що набув чинності 01.01.2004р.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, позовна давність за вимогою про стягнення суми прибутку за 2000р. була перервана шляхом предявлення даного позову у суді та не спливла, враховуючи не закінчення судового розгляду справи на час винесення рішення у справі.

Також, з огляду на обставини справи, слід задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 191235,54грн., які є різницею між фактично сплаченими позивачем грошовими коштами до статутного фонду ТОВ „КласикБанк” і залишком її частки у статутному фонді товариства після її зменшення.

Так, згідно з установчим договором про створення КБ „Класик” від 23.06.1994р. та п. 2.2. Статуту ТОВ КБ „Классик”, зареєстрованого НБ України за № 254 від 06.10.1995р. на момент створення та реєстрації товариства розмір його статутного фонду складав 61710 млн. крб. (або 617100 грн.), якій формується за рахунок внесків його учасників.

З додатку № 1 до Статуту вбачається, що частка у статутному фонді ОСОБА_1 на час створення банку становила 0,12% (75 млн. крб.).

15.04.1996р. були проведені збори учасників товариства (протокол № 5), на яких було прийнято рішення про виключення зі складу учасників ОСОБА_7 та передачу його частки в статутному фонді в розмірі 10% ОСОБА_1, загальна частка якої складатиме 10,12% (6245100000крб.).

10.09.1996р. відбулися загальні збори учасників КБ „Класик” (протокол № 7), на яких зокрема було прийнято рішення про зменшення частки ОСОБА_1 у статутному фонді банку до 5% (30855,00грн.).

05.10.1996р. відбулися ще одні загальні збори учасників КБ „Класик” (протокол № 8), на яких зокрема було прийнято рішення про додаткове внесення ОСОБА_1 грошових коштів до статутного фонду банку, внаслідок чого розмір її частки у статутному капіталі - 5% дорівнював 110390,00грн.

Згідно змін до статуту КБ „Классик”, зареєстрованих у НБ України 09.12.1996р. частка ОСОБА_1 у статутному фонді становила 5% (110390,00грн.).

06.01.1997р. відбулися загальні збори учасників КБ „Класик” (протокол № 1), на яких було прийнято рішення про розподіл часток учасників у статутному фонді та внесення учасниками додаткових внесків до 01.03.1997р. Згідно з нового розподілу часток ОСОБА_1 належало 13,66% статутного фонду, що дорівнювало 301625,54грн.

24.09.1999р. загальні збори учасників КБ „Класик” (протокол № 5) прийняли рішення про зменшення частки ОСОБА_1 в статутному капіталі банку, за її заявою, на 191235,54 грн. В зв'язку зі збільшенням статутного капіталу банку до 9403514,00 грн. та зменшенням частки учасника ОСОБА_1 її частка відповідно до цього рішення в статутному капіталі КБ «Класик»становить 1,1739%, що дорівнює 110390,00 грн. Такий самий розмір частки ОСОБА_1 в статутному капіталі банку та її грошовий еквівалент визначено у протоколу зборів учасників товариства № 7 від 10.03.2000р.

Протоколом загальних зборів учасників КБ „Класик” № 8 від 29.03.2000р. визначено, що частка позивачки в статутному капіталі банку становить 2,46%, але питання про зміну її частки не було включено до порядку денного цих зборів та підстав збільшення розміру частки в протоколі не зазначено.

29.03.2000р. Дніпропетровським територіальним управлінням Національного банку України були зареєстровані зміни до статуту КБ „Класик”, згідно з якими частка ОСОБА_1 у статутному капіталі банку складає 1,1739%, що дорівнює 110390,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зміни до статуту КБ „Класик”, згідно з рішеннями зборів банку щодо перерозподілу часток учасників, зокрема ОСОБА_1 та визначення її частки у розмірах 10,12%, 13,66%, 2,46% не вносилися та не реєструвалися НБ України.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та п.3.2. Положення про порядок створення та реєстрації комерційних банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 77 від 27.03.1996р., комерційні банки зобов'язані у місячний строк повідомляти Національному банку про зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням нотаріально завірених копій змінених документів для їх подальшої реєстрації за правилами, які встановлені для реєстрації банків. Відповідно до п.3.3. цього Положення зміни і доповнення до установчих документів набувають чинності лише після внесення відповідного запису до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Окрім того, за ч. 2 ст. 4 Закону України „Про господарські товариства”, установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Таким чином, збільшення розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі банку та збільшення грошового еквіваленту банку не було відображено у Статуті КБ „Класик”, а відтак позивачка не набувала права власності на частку в статутному капіталі, яка б дорівнювала здійсненим внескам до статутного капіталу у розмірі 301625,54 грн. (13,66%).

Так, матеріалами справи, а також висновком № 33/12-2005 судово-економічної експертизи та висновком № 02/05-2008 додаткової судово-економічної експертизи по даній справі (а.с. № 153-174 т. № 2, 61-79 т. № 3) встановлено, що за період з 27.10.1995р. по 24.02.1997р. позивачкою були внесені грошові кошти до статутного фонду ТОВ КБ «Класик»на суму 301625,54 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 5 від 27.10.1995р., № 5 від 30.03.1996р., № 5 від 30.04.1996р., № 242 від 15.05.1996р., № 278 від 25.06.1996р., № 31 від 17.10.1996р., № 38 від 22.10.1996р., № 61 від 31.10.1996р., № 1 від 15.01.1997р., № 2 від 05.02.1997р., № 196 від 06.02.1997р., № 235 від 24.02.1997р.

Також, після зменшення частки ОСОБА_1 в статутному капіталі банку на 191235,54 грн., згідно з рішенням зборів учасників від 24.09.1999р. (протокол № 5), зазначені кошти повернуті позивачу не були. Між тим, частка позивача стала дорівнювати 1,1739%, що в грошовому еквіваленті становило 110390,00 грн.

З матеріалів справи, також не вбачається, що частина частки ОСОБА_1, на яку зменшилася її частка, згідно з рішенням зборів учасників від 24.09.1999р. (протокол № 5) була придбана іншими учасниками, третіми особами, або самим товариством в порядку встановленому ст. 53 Закону України „Про господарські товариства”. До того-ж, чинне законодавство не передбачає такого розпорядження своєю часткою учасником господарського товариства як зменшення частки, що відбулося у даному випадку.

Отже, у звязку із зменшенням частки ОСОБА_1 в статутному капіталі банку на 191235,54 грн. в останнього відпали правові підстави для набуття зазначених коштів, які були внесені позивачем до статутного фонду, але не відповідали розміру визначеної Статутом банку частки позивача у статутному капіталі. До спірних же правовідносин слід застосовувати норми глави 83 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналогічні за змістом норми містилися і у ст. 469 ЦК УРСР.

Враховуючи час предявлення даного позову у суді, час виникнення у позивача права на предявлення вимог про стягнення з відповідача коштів, повязаних з виключенням позивача з товариства, не завершення судового розгляду справи по суті спору, підстави виникнення спірних правовідносин та зясування їх змісту лише під час розгляду справи, приписи ст. 264 ЦК України, слід дійти висновку, що позовна давність за вимогою про стягнення суми безпідставно одержаних відповідачем коштів була перервана шляхом предявлення даного позову у суді.

Отже доводи відповідача щодо предявлення позивачем вимог за даним позовом після спливу позовної давності судом відхиляються. До того-ж, суд враховує, що відповідач не звертався до суду з заявою про застосування позовної давності в порядку, встановленому ст. 267 ЦК України.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, а відповідні заперечення відповідача безпідставними.

Судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 1700,00грн. та сплаті витрат за проведення судових експертиз у справі у сумі 12868,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, в силу ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Також, з огляду на прийняття судом рішення у справі та приписи ст. 68 ГПК України, суд вважає за необхідне скасувати заходи вжиті до забезпечення позову ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2004р. про заборону відповідачу здійснювати грошові операції з грошовими коштами у сумі 121236,58грн., які знаходяться на його розрахункових рахунках.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 41, 42, 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ КБ „Класик” від 29.01.2003р. (п. 2 рішення) у частині призупинення до вирішення по суті кримінальної справи виплати частки з статутного фонду, а також інших виплат, що належать ОСОБА_1

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КласикБанк” (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 39-а, ЄДРПОУ 23926846, кор./рах. № 32007102400 в Управлінні НБ України в Дніпропетровській області, МФО 306704) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, І.к. НОМЕР_1) заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з виплати вартості частини майна ТОВ КБ „Класик” в сумі 266194,07грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з виплати прибутку ТОВ КБ „Класик” в сумі 2,99грн., безпідставно одержані грошові кошти в сумі 191235,54грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 1700,00грн., проведення судових експертиз у сумі 12868,00грн., видати наказ.

Скасувати заходи вжиті до забезпечення позову у справі ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2004р. про заборону відповідачу здійснювати грошові операції з грошовими коштами у сумі 121236,58грн., які знаходяться на його розрахункових рахунках.

Головуючий суддяА.Є. Чередко Суддя Кощеєв І.М.

Суддя Васильєв О.Ю.

Рішення підписано 16.07.2010р.