Рішення № 10835389, 19.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.10р.Справа № 29/136-10

За позовом Корпорації "Єврогаз", м. Чернігів

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 415322грн. 90коп.

Суддя Полєв Д.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Корпорація "Єврогаз" звернулось до господарського суду з позовною заявою до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 329944грн. 20коп. основного боргу, 75182грн. 07коп. пені, 10196грн. 63коп. 3% річних та судові витрати по справі.

Позивач в судове засідання не з'явився.

Відповідач проти позову заперечує, відзив на заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, -

Встановив:

          11.06.2008р. між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) та Корпорацією "Котельний завод "Колви", правонаступником, якого є Корпорація "Єврогаз" (далі - позивач) укладено договір №1087д (далі - договір).

          Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача по справі) товар згідно додатків-специфікацій до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

          Сторонами укладено специфікацію №1 до договору (а.с.22), якою визначено найменування товару, кількість, ціну тощо.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 824860грн. 50коп., що підтверджується видатковою накладною №К-00001497 від 23.12.2008р. (а.с.24).

          Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору оплата товару покупцем проводиться на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Умовами оплати є 60% передоплата, 40% по факту поставки протягом 10 банківських днів з моменту надання рахунків факту та податкових накладних за фактично поставлений товар , виставлених постачальником.

          Для проведення передоплати позивачем виставлено рахунок-фактуру №К-00000412 від 06.06.2008р. (а.с.34).           

На решту неоплаченого відповідачем товару позивачем виставлено рахунок-фактуру №К-00000204 від 20.08.2009р., який надіслано відповідачу разом з податковими накладними, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення від 08.09.2009р.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одночасно слід зазначити, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005р. порушено провадження у справі №Б29/21/05 про банкрутство відповідача. 26.01.2006р. відбулось підготовче судове засідання та 10.08.2006р. за результатами попереднього судового засідання затверджено реєстр вимог кредиторів. Провадження у справі станом на день розгляду справи перебуває на стадії розпорядження майном.

Таким чином, заборгованість відповідача є поточною та на момент розгляду справи становить 329944грн. 20коп., докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовано та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 10196грн. 63коп. 3% річних.

Відповідно до статті ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи те, що позивачем не подано доказів направлення відповідачу для оплати рахунку №К-00000412 від 06.06.2008р. (а.с.34), а рахунок №К-00000204 від 20.08.2009р. на суму 329944грн. 20коп. направлено відповідачу тільки 08.09.2009р., строк настання оплати товару виник в порядку передбаченому п. 5.2 договору через 10 банківських днів з моменту надання зазначеного рахунку та податкових накладних.

          Таким чином, перевіривши розрахунок з врахування вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити 3% частково в розмірі 3227грн. 13коп.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача 75182грн. 07коп. пені за період з 09.01.2009р. по 21.01.2010р.

Відповідно до п. 5.5 договору на порушення строків оплати покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Перевіривши розрахунок пені та з огляду на те, що зобов'язання відповідача щодо оплати виставленого рахунку №К-00000204 від 20.08.2009р. на суму 329944грн. 20коп. виник в порядку передбаченому п. 5.2 договору через 10 банківських днів з моменту надання зазначеного рахунку та податкових накладних, суд вважає за необхідне вимоги позивача щодо стягнення останньої задовольнити частково в розмірі 22052грн. 02коп.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ 00191000) на користь Корпорації "Єврогаз" (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17; код ЄДРПОУ 16486111) 329944грн. 20коп. заборгованості, 3227грн. 13коп. 3% річних, пеню в розмірі 22052грн. 02коп., 3552грн. 23коп. державного мита, 201грн. 85коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

СуддяД.М. Полєв