Ухвала суду № 108347469, 23.12.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27350/21

Провадження №2/760/1737/22

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 грудня 2022 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Солом`янської РДА про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду, з моменту отримання такої ухвали.

11 квітня 2022 року позивач подав до суду заяву на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, до якої додав копію технічного паспорту на квартиру, копію висновку про вартість майна від 10.02.2022 року та копію постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір».

Тобто, позивач усунув не всі недоліки, що були вказані в ухвалі суду від 13 жовтня 2021 року, а саме позивачем не зазначено ціну позову, яка повинна бути визначена дійсною вартістю нерухомого майна, не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не додано документів, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір» для позовних заяв майнового характеру з урахуванням ціни позову, визначеної відповідно до п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України.

Таким чином, з рахуванням висновку про вартість майна, відповідно до якого вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 1348000 грн, позивачу необхідно сплати ти судовий збір у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 11350 грн (2270 грн х 5 = 11350 грн).

Оскільки позивачем було сплачено 908 гривень судового збору, позивачу необхідно було доплатити 10442 грн.

Проте, позивачем не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному законом.

Натомість ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір», покликаючись на те, що майновий стан заявника не дозволяє сплатити його в повному розмірі, оскільки він не працює, додаткових видів заробітку не має, а його позовна заява стосується захисту його житлових прав після смерті бабусі та його батьків, з якими він разом проживав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження права щодо звільнення його від сплати судового збору.

Крім того, заявлене позивачем клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір» не підлягає задоволенню, оскільки предметом позову є захист права власності, а не захист житлових прав позивача, як стверджую позивач.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, враховуючи, що наслідки невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху були роз`яснені позивачу, а невиправлені недоліки позовної заяви є очевидними та суттєвими, що унеможливлює відкриття провадження у справі, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

На підставі наведеного та керуючись ст.185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Солом`янський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова