Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 369/10155/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2023 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ТОВ Управляюча компанія "Одеський бульвар" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2022 року ТОВ Управляючакомпанія "Одеськийбульвар" звернулося до Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської області з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.10.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
09.01.2023 року до суду надійшла заява представника ТОВ Управляючакомпанія "Одеськийбульвар"про закриття провадження, у зв`язку з тим, що заборгованість була погашена відповідачем, отже відсутній предмет спору. Крім того просив повернути судовий збір у розмірі 2481,00 грн. та стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно вимог ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8ст.279 ЦПК Українипри розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, суд, вивчивши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Зі змістустатті 4 ЦПК Українивбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
Відповідно до п. 2 ч.1ст.255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно достатті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частин 1 та 2ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З урахуванням наведеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Враховуючи предмет позову та суб`єктний склад учасників справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки відповідач повністю сплатив заборгованість перед позивачем, між сторонами відсутній предмет спору, що дає підстави для застосування положень п. 2 ч.1ст.255 ЦПК України.
Відповідно до змісту ч.2ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ч.2ст. 255 ЦПК Українипро закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила.
Зважаючи на те, що провадження у справі закривається, у зв`язку з відсутністю предмета спору, позивачу слід повернути з державного бюджету сплачений судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1ст. 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зіст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) (далі - Закон) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Впостанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вбачається з матеріалів справи, у справі відсутній договір про надання правничої допомоги, що позбавляє суд можливості встановити, у відповідності до вимог чинногоЦПК України, що між сторонами такий був укладений та, що саме на підставі останнього стороною було здійснено витрати на правову допомогу.
Таким чином, оскільки судом не встановлено передбаченихзакономпідстав, за наявності яких суд може стягнути витрати на правову допомогу, суд вважає за необхідне відмовити представнику позивача в цій частині заяви стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями255,256,258,260,354 ЦПК України,Законом України «Про судовий збір», суд -
п о с т а н о в и в:
Заяву ТОВ Управляюча компанія "Одеський бульвар" - задовольнити частково.
Провадження у справі № 369/10155/22 за позовом ТОВ Управляюча компанія "Одеський бульвар" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- закрити.
Повернути ТОВ Управляючакомпанія "Одеськийбульвар" з державного бюджету України судовий збір в сумі 2481,00 грн., який сплачено на підставі платіжного доручення №1834 від 23.09.2022 року на рахунок №UA238999980313161206000010790, код отримувача №37955989, отримувач ГУК у Київ.обл/Вишнева міс.
У задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК
Судове рішення № 108347333, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 11.01.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 369/10155/22. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: