Ухвала суду № 108343529, 10.01.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17183/22

УХВАЛА

10 січня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо недорахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 суми заробітної плати (доходу) за сумісництвом, на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески за період праці, і яка враховується для нарахування пенсії, починаючи з первинного призначення пенсії - з травня 2015 року;

??- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та індексацію суми пенсії, виходячи з усій суми заробітній плати (доходу) ОСОБА_1 за основним місцем праці та за сумісництвом, на яку було нараховано та з якої було сплачено внески до Пенсійного фонду, починаючи з первинного призначення пенсії - з травня 2015 року, та виплатити їй суми недоотриманої суми пенсії з травня 2015 року.

Ухвалою суду від 05.12.2022 року адміністративний позов позивача був залишений руху з встановленням 10-денний строку для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

В ухвалі про залишення адміністративного позову без руху було зазначено про необхідність надання позивачем до суду належних доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

На виконання ухвали суду позивачем 04.01.2023 року через канцелярію суду була подана заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі №420/17183/22, яка обґрунтована аналогічними обставинами, як із заява, оцінка якої була надана судом в ухвалі від 05.12.2022 року.

Так, зокрема, у заяві від 04.01.2023 року позивач посилається на те, що вона з травня 2015 року отримує державну пенсію за віком, яка обчислена згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з електронним запитом №ВЕБ-15001-Ф-С-22-009307 про надання їй інформації з пенсійної справи, та документів щодо призначення пенсії, а саме розпорядження про призначення пенсії та проведені перерахунки пенсії з інформацією про період страхового стажу та заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії.

03.02.2022 року позивач на свою заяву отримала лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з додатками на 37 аркушах. Однак, отриманої відповіді та наданих до додатку копій документів було, на думку позивача, недостатньо для проведення перевірки начислення та перерахунку її пенсії за віком.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на подання позовної заяви позивач також зазначає, що 24.02.2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України та вторгнення військ російської федерації на територію України, в зв`язку з чим Указом Президента України з 24.02.2022 року на всій території України було введено воєнний стан.

02 березня 2022 року позивач була вимушена евакуюватись до Італії, де отримала тимчасовий притулок до 15 травня 2022 року. В подальшому у позивача виникли проблемі зі здоров`ям.

18 липня 2022 року позивач знову звернулась до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із проханням надати їй відповідні документи та здійснити перерахунок пенсії.

Водночас листом від 02.08.2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, у зв`язку з чим остання звернулась до суду.

З даного приводу, суд зауважує наступне.

Так згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому поважні причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, як було зазначено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Як було зазначено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 року по справі №420/3432/21, звернення позивача до пенсійного органу з запитом щодо розміру її пенсії через 5 років і 9 місяців після її призначення, не підпадає під описане вище виключення, з огляду на що судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги посилання позивача на те, що початком перебігу строку звернення до суду є отримання відповіді ПФУ на відповідний запит щодо розміру пенсії.

Так позивач в адміністративному позові просить суд визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо недорахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 суми заробітної плати (доходу) за сумісництвом, на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески за період праці, і яка враховується для нарахування пенсії, починаючи з первинного призначення пенсії - з травня 2015 року.

Водночас із запитом до пенсійного органу щодо інформації відносно розміру її пенсії ОСОБА_1 звернулась через 8 років після призначення пенсії.

При цьому доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду на 8 років позивач до суду не надала.

Крім того суд враховує, що позивач отримала вперше відповідь на своє звернення ще 03.02.2022 року, однак до суду з позовною заявою у строк, встановлений КАС України, не звернулась, обґрунтовуючи це недостатністю, на її думку, зібраних нею документів.

Водночас суд зауважує, що норми КАС України містять приписи, щодо можливості заявлення позивачем у адміністративному позові клопотання про витребування необхідних доказів у відповідача у разі їх неможливості надання до суду, що також не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду навіть після отримання позивачем відповіді на своє звернення 03.02.2022 року.

Щодо посилань позивача на обставини що стались після 24.02.2022 року (її хвороби, введення воєнного стану, виїзд за межі України), суд зауважує, що такі посилання можуть свідчить лише про поважність причини пропуску строку звернення лише після зазначеної дати, а не починаючи з 2015 року.

З огляду на зазначене клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №420/17183/22 задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу та додані до неї матеріали.

На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 121-123, 169, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Білостоцький О.В.