Рішення № 10834250, 12.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.10 р.Справа №13/97-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мада”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Тако-трейд”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про розірвання договору та стягнення 31059,99 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача:Кайданович Ю.М.-представник ТОВ „Мада”, довіреність від 15.02.2010р. б/н;

від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мада”, м. Київ (далі – позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Тако-Трейд”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі – відповідач), відповідно до якого, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить розірвати договір поставки №942Т від 09.03.2009 р., стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 31059,99 грн., та судові витрати у справі у розмірі 310,60 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням з боку відповідача зобов’язань за договором поставки №942Т від 09.03.2009 р.

У судові засідання 25.05.2010 р., 15.06.2010 р. та 29.06.2010 р. представник відповідача не з’явився, відзив на позов не надав.

Справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача який повідомлений належним чином про розгляд справи.

В судовому засіданні за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Мада” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Тако-Трейд” (покупець) було укладено договір поставки №942Т (далі –договір), відповідно до якого постачальник зобов’язався в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, у відповідності з умовами цього договору (п.1.1. договору).

Як вбачається з доданих до справи документів: видаткових накладних: №МД-0000138 від 12.03.2009 р. на суму 31173,00 грн., №МД-0000279 від 29.04.2009р. на суму 3615,00 грн., позивач протягом березня-квітня 2009 років поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 34788,00 грн.

Позивачем зазначається, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар, лише на суму 3728,01 грн.

На час звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлений товар яка залишилась несплаченою складає 31059,99 грн.,

Пунктом 5.1.2. договору передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар у розмірі та в строки, що передбачені п.4.3. цього договору.

Відповідно до п.4.3. договору покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (по мірі реалізації) за період –1-а календарна неділя протягом 14-ти банківських днів, починаючи з дня закінчення календарної неділі, за яку здійснюється оплата.

Відповідно до п.5.1.3. договору покупець зобов’язаний на вимогу постачальника надавати інформацію по руху та залишкам товарів на складі покупця, поставлених даним постачальником.

На час розгляду справи, доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позов з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За п. 1.1 Договору позивач здійснив поставку товару та передав його у власність відповідача. Згідно п. 4.3 договору відповідач повинен розрахуватися за отриманий товар по мірі його реалізації. Таким чином, договір не передбачає певного строку розрахунку за отриманий товар, тобто суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо строків виконання грошових зобов’язань. Виходячи з цього суд вважає за необхідне керуватися та оцінювати дії позивача з урахуванням положення ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач надав суду копію звернення вих. №942т від 14.12.09 р. яку було адресовано відповідачу з вимогою про реалізацію товару та врегулювання спору, на яку відповіді позивач не отримав.

Виходячи зі змісту ст. ст. 712, 692 Цивільного кодексу України, позивач має право відмовитися від подальшого виконання договору, в судовому порядку розірвати договір та витребувати суму заборгованості з відповідача.

Крім того, того пунктом 11.3 Договору передбачено, що дія договору може бути достроково припинення сторонами шляхом письмового повідомлення іншої сторони не менша ніж за 30 (тридцять) календарних днів до можливого припинення дії договору.

Позивач направляв відповідачеві вимогу щодо виконання умов договору поставки за вих. №13 від 14.12.09 р.(а.с. 35), відповідно до якої повідомляв, що в разі не виконання вимог покупця, ТОВ „МАДА” буде вимушене ініціювати розірвання договору.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того факту, що позов виник в наслідок вини відповідача, суд вважає за доцільне судові витрати покласти на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір поставки №942Т від 09.03.2009 р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „МАДА”, м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю „Тако-Трейд”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тако-Трейд” (50008, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Соборна, 4, р/р 26003041006701 (м. Кривий Ріг), р/р 26001041006703 (м. Бердянськ) в ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164, ЗКПО 34684304, ІПН 346843004816) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „МАДА” (01011, м. Київ, вул. Гусовського, 2; поштова адреса: 04108, м. Київ, а/с 123, вул. Новомостицька, 8/90, р/р 26009026430941 в Печерському відділенні Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, ЗКПО 21483072, ІПН 214830726102) суму основного боргу 31 059,99 грн. (тридцять одна тисяча п’ятдесят дев’ять гривень 99 коп.), витрат на держмито - 310,60 грн. (триста десять грн. 60 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.( двісті тридцять шість гривень 00 коп.)

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Рішення підписано 09.07.2010 р.