Ухвала суду № 108337743, 11.01.2023, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3836/22

2/683/267/2023

У Х В А Л А

03 січня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі судді Бондарчук Л.А., ознайомившись із позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчились,-

установив:

Військова частина НОМЕР_1 в порядку цивільного судочинства звернулась до Старокостянтинівського районногосуду Хмельницькоїобласті із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за отримані предмети речового майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.10.2020 № 212 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини на підставі звільнення за пунктом "д" (через службову невідповідність) відповідно до пункту 2 частини 5статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Поряд із тим, як вказує позивач, на день виключення відповідача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість вартості виданих предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися на загальну суму 6717,09 грн. У зв`язку з тим, що відповідач самостійно у добровільному порядку не відшкодував вартість виданих йому предметів речового майна, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення такої заборгованості.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини першоїстатті 19 Цивільного процесуального кодексу Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом п. 2 ч. 1ст. 4 КАС Українипублічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 17 ч. 1ст. 4 КАС Українипублічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1ст. 19 КАС України).

Відповідно до частини першоїстатті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц та постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій зазначено про відступ від раніше висловленої правової позиції у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 в аналогічних спорах, зробила наступні висновки.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписівст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

З огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зроблено висновок, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписівстатті 19 КАС України,якою охоплюєтьсяпитання прийняттяна публічнуслужбу,її проходженнята звільнення.Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на публічній службі, був відрахований зі списків особового складу частини НОМЕР_1 на підставі підпункту «д» пункту 2 частини 5статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За таких обставин спори щодо відшкодування коштів за отримані предмети речового майна особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання умов контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, що призвели до втрат військової частини у вигляді виданого такій особі речового майна

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючисьст. 186 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за отримане речове майно, строки носіння якого не закінчились.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: