Ухвала суду № 108335562, 11.01.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2488/19

Номер провадження 1-кп/350/40/2023

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

11 січня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою у кримінальному провадженні №12019090160000394, відомості про яке внесені до ЄРДР 09.07.2019, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

суд,

в с т а н о в и в:

У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження за №12019090160000394, відомості про яке внесені до ЄРДР 09.07.2019 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Прокурор Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, в якому просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.

Подане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Ухвалою суду від 12.10.2020 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід тримання під вартою та неодноразово, востаннє ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 вказаний запобіжний захід було продовжено до 22.01.2023. Судовий розгляд по даному кримінальному провадженню триває, докази у справі не досліджено, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, не зменшились та продовжують існувати на даний час. Водночас, прокурор вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу тримання під вартою на інший немає, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, що були установлені під час застосування до нього запобіжного заходу та його продовження.

Прокурор ствердив, що на цей час зберігаються ризики, передбачені пунктами 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину, що пов`язане з позбавленням волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які у будь-який момент під його незаконним впливом можуть бути повторно допитані і змінити показання.

За таких обставин, на думку прокурора, є підстави для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу не можливо.

У судовому засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав, клопотання з підстав, викладених у ньому та просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення заявленого клопотання прокурором про продовження строку тримання під вартою та просили обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою або у вигляді особистого зобов`язання, або у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши наведені в клопотанні доводи та дослідивши подані матеріали, якими воно обґрунтовується, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, про що йому було повідомлено про підозру.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 ОСОБА_4 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 22.01.2023 включно.

До вказаної дати закінчити розгляд кримінального провадження неможливо з об`єктивних причин, беручи до уваги також те, що у цьому кримінальному провадженні призначено комісійну судово-медичну експертизу, яка станом на цей час ще не виконана.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд вважає, що станом на день розгляду клопотання прокурора продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1 і 3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за імовірне вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі;

- незаконно впливати на свідків та потерпілу, які у будь-який момент під його впливом можуть дати суду неправдиві показання під час їхнього допиту.

Окрім цього, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять. Обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.

Все вищевикладене в сукупності, свідчить про доцільність продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, а обмеження його конституційних прав в даному випадку є виправданим і таким, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням зазначеного, оскільки на час розгляду питання продовження строку тримання обвинувачених під вартою, ризики, які раніше були підставою для продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не відпали, такий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, виключає можливість його ухилення від суду, а тому суд не вбачає підстав для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який, таким чином у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слід відмовити.

За змістом частини четвертої статті 196 КПК України, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Строк тримання під вартою обвинуваченому слід визначити з урахуванням вимог ч.1 ст.197 КПК України, за змістом якої, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченогостаттями 255-255-3Кримінального кодексуУкраїни; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи вищевказані ризики, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, яке відповідно до ст.12КК України відноситьсядо категоріїтяжкого злочинута спричинилозагибель людини, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 217, 334 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурораДолинського відділуКалуської окружноїпрокуратури Івано-Франківськоїобласті ОСОБА_3 про продовженнязастосування запобіжногозаходу увигляді триманніпід вартою - задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів - до 11 березня 2023 року включно.

У задоволенніклопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та йогозахисника ОСОБА_5 про змінузапобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів після її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк після отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1